Ухвала суду № 28078174, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К-18423/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представника відповідача Лучанського П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест Транс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010

у справі № 2-а-12343/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест Транс»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімінвест Транс»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Хімінвест Транс») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2008 №0000902320/0 та №0000892320/0.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2008 позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 12.09.2008 №0000902320/0 та від 12.09.2008 №0000892320/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2008 та ухвалено нову постанову, якою у позові відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Хімінвест Транс», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Сезар СВ»за період з 01.10.2005 по 31.03.2006 по податку на прибуток та за період з 01.12.2005 по 31.03.2006 по податку на додану вартість, про що складено акт від 04.09.2008 №2189/2320/33263857.

На підставі даного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0000902320/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 343467,00 грн. та штрафну санкцію в розмірі 171733,00 грн., та від 12.09.2008 №0000892320/0, яким нараховане позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 429333,00 грн. та штрафну санкцію в розмірі 214667,00 грн.

Податковий орган мотивував прийняті рішення тим, що податкові накладні від 11.01.2006 №11, від 13.02.2006 №15/1, від 15.02.2006 №17/1, від 16.02.2006 №20, від 19.02:2006 №20/1, від 19.12.2005 №275, від 20.12.2005 №280, видаткові накладні від 11.01.2006 №11, від 16.01.2006 №20, від 13.02.2006 №15, від 15.02.2006 №17, від 19.02.2006 №20, видані позивачу ТОВ «Сезар СВ», підписані не засновником та директором цього підприємства Івкевичем С.В., а іншою невстановленою особою. При цьому відповідач послався на висновки спеціаліста Вінницького відділення КНДІСЕ від 16.07.2008 №2499 та від 29.08.2008 №2831 про проведення почеркознавчого дослідження.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту -Закон №168/97) визначені обов'язкові реквізити податкової накладної: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до абз. 3 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (далі по тексту - Порядок), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 вказаного Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у позові, виходив з того, що спеціалістом Вінницького відділення КНДІСЕ від 16.07.2008 №2499 та від 29.08.2008 №2831 при проведенні почеркознавчого дослідження на предмет належності підпису на податкових накладних керівнику ТОВ «Сезар СВ»Івкевичу С.В. встановлено те, що вказаний підпис не належить даній особі, а також те, що до матеріалів справи не надано доказів уповноваження іншої особи на підписання податкових накладних.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та зробленими без повного з'ясування усіх обставин справи.

Так, суд апеляційної інстанції не встановив, ким були підписані податкові накладні, оскільки їх не підписання Івкевичем С.В. не виключає можливого їх підписання іншою уповноваженою особою. Крім того, зазначене твердження суд апеляційної інстанції обґрунтував наявністю почеркознавчого дослідження, проте не з'ясував, чи знайшов цей епізод своє відображення у вироку по кримінальній справі.

Також, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, зокрема належним чином оформлених податкових накладних, податкових декларацій, є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість за умови, якщо відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Зазначені обставини стосуються предмету доказування і підлягають обов'язковому аналізу судом.

Частинами 4 та 5 ст. 11 КАС України визначено, що на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Проте, судом апеляційної інстанції, в порушення вказаних норм права, не було досліджено усіх обставин справи.

За таких обставин, висновок суду про відмову у позові зроблено без належного з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест Транс»задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров