Ухвала суду № 28078137, 28.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К-50856/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р.

у справі № 2а-32701/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Розваг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових)

санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2009 р. (суддя -Кухар М.Д.), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Мельнікова Л.В., судді: Подобайло З.Г., Григоров А.М.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Розваг»(надалі -позивач, ТОВ «Світ Розваг») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі -відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові) задоволено: визнано недійсним рішення від 30.05.2008 р. № 0000160849 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем були надані письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводяться доводи в підтримку оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками відповідача була проведена перевірка господарської одиниці позивача - залу гральних автоматів -щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу коштів суб'єкта підприємницької діяльності, про що складено акт від 12.05.2008 р. № 20404521/2310.

Перевіркою встановлено надання позивачем послуг у сфері грального бізнесу без використання реєстраторів розрахункових операцій при проведенні розрахункової операції, чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі - Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

На підставі даного акта було винесено рішення від 30.05.2008 р. № 0000160849 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Згідно норми ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі -суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до п. 1 ст. 3 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Стаття 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає реєстратор розрахункових операцій як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Пунктом 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(надалі -Постанова КМУ від 07.02.2001 р. № 121) встановлено строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, а саме: при використанні гральних автоматів - такий строк визначено з 31.12.2006 р.

Таким чином, з 01.01.2007 р. у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виник обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Водночас, згідно положень ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідають конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Абзацом 2 п. 2 Постанови КМУ від 07.02.2001 р. № 121 на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 р. № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Виходячи із вищевикладеного, до вказаної дати (тобто до 01.07.2008 р.) у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України. Зокрема, у постанові від 06.06.2011 р. № 21-123а11 колегія суддів Верховного Суду України визначає, що до 1 липня 2008 року у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у частині використання гральних автоматів, що переведені у фіскальний режим роботи, оскільки комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів, включено до Державного реєстру лише 1 липня 2008 року. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з цієї дати.

Зважаючи на те, що перевірка застосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій була проведена 12.05.2008 р., колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджуються із висновком судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення ним порядку використання реєстраторів розрахункових операцій під час надання послуг у сфері грального бізнесу.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді:(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.