Постанова № 28077941, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К-26498/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010

у справі № 2а-14592/09/0570

за позовом Повного товариства «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА»(далі по тексту -позивач, ПТ«Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі по тексту - відповідач, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.08.2009 №0001011742/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 12.08.2009 №1928/22-011-1/31132301.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 25.08.2009 №0001011742/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб у сумі 1500,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3000,00 грн., усього на суму 4500,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4, пункту 7.1 статті 7, статті 8, пункту 12.1 статті 12, пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон №889-IV) у зв'язку з неутриманням та неперерахуванням податку з доходів фізичних осіб із вартості реалізованих предметів застави.

Перевіркою було встановлено, що між ОСОБА_2 та позивачем був укладений договір позики від 10.10.2006. В якості забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи за цим договором був укладений договір іпотеки квартири. Позичальник своєчасно позику не повернув в зв'язку з чим позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою цього суду від 26.12.2008 затверджена мирова угода між сторонами, згідно з якою ОСОБА_2 погашає суму заборгованості з відсотками до 15.03.2009. Сторони погоджуються, що у разі невиконання у цей строк умов мирової угоди право власності на предмет іпотеки переходить до позивача. Станом на 16.03.2009 ОСОБА_2 позику та відсотки не повернула. У зв'язку з цим на думку податківців ОСОБА_2 отримала дохід, прибутковий податок з якого позивачем як податковим агентом не був утриманий.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є неправомірним та необґрунтованим, тому позов підлягає задоволенню.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, огляду на наступне.

За змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону №889-IV сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є об'єктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна виникає об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих у позику і не повернутих у встановлений договором строк.

При цьому, також може виникнути об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки, вказана сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону №889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 12.3 статті 12 Закону №889-IV передбачено, що якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Таким чином, ломбард є податковим агентом, оскільки, саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах Закону №889-IV.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова