Ухвала суду № 28077920, 29.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/61844/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Борисенко І.В.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012

у справі № 2а-3857/12/2070

за позовом Кредитної спілки „Самопоміч"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка „Самопоміч" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000302200 від 26.10.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Державної податкової служби оскаржила їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011 та складено акт № 2870/22-014/22684157 від 10.10.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000302200 від 26.10.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ у загальному розмірі 82539, 5 грн., у тому числі за основним платежем 70072 грн., штрафні (фінансові) санкції 12467,5 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз. 2 пп. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", абз. 2 п. 157.11 ст. 157 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 70072 грн., у тому числі за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 у сумі 49866 грн., за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 у сумі 521 грн. та за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 у сумі 19685 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що у перевіряємому періоді платник податку сформував суму податку на прибуток підприємств на підставі доходів отриманих від господарських операцій у відповідності до пп. 7.11.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 157.4 Податкового кодексу України.

Позивач здійснював у перевіряємому періоді операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, які не мав право здійснювати, оскільки не є суб'єктом підприємницької діяльності посилаючись на положення Закону України „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 84 від 06.04.1998, Постанови Кабінету Міністрів України № 802 від 04.06.1998 „Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності".

Згідно з абз. "г" пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до неприбуткових установ і організацій відносяться інші, ніж визначені у абзаці "б" цього підпункту, юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів.

Від оподаткування звільняються доходи таких неприбуткових організацій, отримані, зокрема, у вигляді коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів.

Відповідно до пп. 7.11.5 п. 7.11 ст. 7 вищезазначеного Закону від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абз. "г" пп. 7.11.1, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів.

Згідно з пп. 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України неприбуткові організації є платниками податку на прибуток у разі отримання прибутку від неосновної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки" кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки.

Таким чином, законодавством виділено серед всіх фінансових послуг, які має право надавати кредитна спілка, саме взаємне кредитування членів кредитної спілки як основну мету з якою створюється кредитна спілка.

Однак судами попередніх інстанцій не перевірено та не надано належну оцінку доводам відповідача стосовно того, що кредитна спілка надавала кредити під забезпечення заставою виробів з дорогоцінних металів та коштовного каміння.

Не перевірено кому саме були надані кредити.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 220 названого Кодексу не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не буди встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відтак відповідно до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій ухвалі, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права й прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2а-3857/12/2070 слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2а-3857/12/2070 скасувати.

Справу № 2а-3857/12/2070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді І.В. Борисенко О.І. Степашко