Ухвала суду № 28077670, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2012 р. м. Київ К-22521/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (правонаступника Харківської об'єднаної державної податкової інспекції)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010

у справі №2а-40331/09/2070

за позовом Приватного підприємства «Торгівельний Будинок «Аркада»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010, позов задоволено повністю. Скасовано рішення Харківської ОДПІ від 31.01.2009 № 0000042200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

ПП «Торгівельний Будинок «Аркада»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст.ст. 6, 7, 9, 159, 206 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі -Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на його правонаступника -Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача спірним рішенням відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР штрафних санкцій (пені) в сумі 30146,90 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 20.01.2009 № 104/234/32548751, про порушення позивачем вимог ст. 2 цього Закону, яке полягало у порушенні термінів надходження товару за імпортним контрактом від 24.12.2007 № ИМ-012/07 з ІП ОСОБА_2

Відповідно до вказаного контракту позивач 15.02.2008 на користь постачальника здійснив попередню оплату за товар. Товар поставлено партіями протягом лютого-березня 2008 року.

Податковий орган вважає, що дві партії товару загальною вартістю 1044000 рос. рублів, що у перерахунку на курс НБУ становить 209353,30 грн., що оформлені двома тимчасовими митними деклараціями типу ІМ-40 ТД від 26.03.2008, не поставлені, оскільки станом на 30.09.2008 ВМД типу ІМ-40 не оформлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

З наведеного випливає, що ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»поширюється на імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції, викладеною у касаційній скарзі, стосовно того, що датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція, згідно із законодавством України, підлягає митому оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД, якою засвідчується фактичне переміщення товару через митний кордон України.

Відповідно до статті 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 № 959-XII імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту стаття 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»момент здійснення імпорту пов'язує з наявністю будь-якої із двох зазначених вище умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України (від 11.07.2002) межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Пункт 2 ст. 1 даного Митного кодексу під «ввезенням в Україну та вивезенням з України»розуміє сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України. Тобто, поняття «перетину товаром митного кордону України»збігається із «переміщенням товару через митний кордон України -ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту завершення оформлення ВМД.

До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій виходячи з умов імпортного контракту, право власності на товар перейшло до позивача в момент перетину товаром митного кордону України.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло