Ухвала суду № 28077575, 28.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К-51418/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р.

у справі № 2-а-4073/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТАТ»

до Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2009 р. (суддя -Галатіна О.О.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Сухарьок М.Г., судді: Білак С.В., Гаврищук Т.Г.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТАТ»(надалі - позивач, ТОВ «СІТАТ») до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (надалі -відповідач, ДПІ у Іллічівському районі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.03.2009 р. № 0000192301/0 задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем були надані письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводяться доводи в підтримку оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу з протоколу зборів засновників Закритого акціонерного товариства «Акціонерна міжрегіональна страхова компанія» (надалі -ЗАТ «АМСК») від 14.08.2003 р. позивачем було придбано прості іменні акції ЗАТ «АМСК»у кількості 1950 шт. за ціною 1 950 000 грн. Витрати, які були понесені позивачем при здійсненні внеску до статутного фонду ЗАТ «АМСК», підтверджуються платіжним дорученням від 11.11.2003 р. № 396, в якому зазначено призначення платежу - «сплата внеску в статутний фонд згідно протоколу б/н зборів засновників від 14.08.2003 р. та установчого договору без ПДВ». В окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами вартість придбаних простих іменних акцій ЗАТ «АМСК»у сумі 1 950 000 грн. віднесена до витрат у I кварталі 2008 р. та відображена у декларації з податку на прибуток підприємства.

За договором комісії від 20.03.2008 р. № Б 200308/80, який був укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індекс - Капітал», позивач продав прості іменні акції ЗАТ «АМСК»у кількості 1 950 шт. за договірною вартістю 1950000 грн. Кошти у сумі 1 948 500 грн. були перераховані на рахунок позивача 16.07.2008р. (за мінусом розміру винагороди), що підтверджується випискою банку.

В окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами вартість проданих іменних акцій у сумі 1 950 000 грн. віднесена до доходу у I кварталі 2008р. та відображена у декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р. За результатами перевірки складено акт від 24.02.2009 р. № 118/23-1/20343392, згідно якого встановлено порушення пп. 4.1.3 п.4.1 ст. 4, пп. 7.6.1, пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 487 500 грн.

На підставі акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 06.03.2009 р. № 0000192301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 682 500 грн., в тому числі: за основним платежем -487 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -195 000 грн.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів, якими задоволено позов, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Виходячи зі змісту п. 1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», корпоративні права -право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Статутний капітал закритого акціонерного товариства утворюється за корпоративною формою його організації, яка полягає у закріпленні частки статутного капіталу за кожним власником шляхом емісії корпоративних прав.

Тобто, право власності позивача на частку в статутному фонді ЗАТ «АМСК»є його корпоративним правом.

За приписами пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом. Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Тобто норми пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначають порядок включення позитивного фінансового результату (прибутку) від операцій з корпоративними правами до складу валових доходів платника податку.

Згідно з вимогами пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, валовий дохід включає, зокрема, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону, якою визначаються особливості оподаткування певних операцій, в тому числі операцій з корпоративними правами.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави вважати, що платник податку не може отримати дохід від операцій з корпоративними правами до моменту продажу або іншого відчуження відповідних корпоративних прав і отримання позитивного фінансового результату від цієї операції у вигляді отримання (нарахування) відповідної грошової суми чи майна в рахунок компенсації вартості відчужених корпоративних прав. Відповідно, у разі непроведення платником податку протягом звітного періоду операцій з продажу, обміну або іншого відчуження корпоративних прав, збільшення його валового доходу в розумінні пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відбувається.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій стосовно правомірності формування позивачем валового доходу на підставі операції з продажу цінних паперів у звітному періоді у відповідності до приписів пп. 4.1.3 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, положеннями ч. 1 пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні вимоги щодо ведення окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами:

- окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами має вестись у розрізі окремих видів цінних паперів;

- облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Отже, відповідно до наведеного, позивач зобов'язаний відображати витрати на придбання акцій та інших, ніж акції, корпоративних прав в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами, до того ж, тільки разом з витратами на придбання акцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо помилковості тверджень відповідача про неправомірність застосування позивачем положень пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Зміст наведеного положення дає підстави зробити висновок, що приписи норм пп.7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не розповсюджуються лише на емітентів цінних паперів, тобто осіб, що здійснюють продаж цінних паперів при їх розміщенні.

Той факт, що позивач здійснював придбання акцій та інших, ніж акції, корпоративних прав, не призводить до виключення таких операцій зі складу тих витрат, які підлягають відображенню в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами. Тому, ТОВ «СІТАТ», як набувач цінних паперів, має право на включення витрат, понесених ним у зв'язку з придбанням вищезгаданих цінних паперів, до складу валових витрат.

Водночас, відповідач помилково дійшов висновку про те, що оскільки операції з емісії цінних паперів не належать до операцій з торгівлі цінними паперами, то відсутні підстави для віднесення витрат, понесених при придбанні емітованих корпоративних прав на первинному ринку, до витрат у розумінні п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, розміщення цінних паперів -відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником. Згідно вимог ст. 28 вказаного Закону, публічне (відкрите) розміщення цінних паперів -їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб. Тобто розміщення цінних паперів при їх емісії передбачає також і продаж цінних паперів.

Відповідно до ст. 155 Цивільного кодексу України, статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак витрати, які були понесені ТОВ «СІТАТ»при здійсненні внеску до статутного фонду ЗАТ «АМСК», підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 11.11.2003 р. № 396 із зазначенням в ньому призначення платежу, а саме: сплата внеску в статутний фонд згідно протоколу б/н зборів засновників від 14.08.2003 р. та установчого договору без ПДВ.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно включено витрати, понесені ним у зв'язку з придбанням вищезгаданих акцій, до складу валових витрат, та правомірно враховано їх при наступному продажу у I кварталі 2008 р. Отримання акцій в результаті здійснення внеску до статутного фонду для цілей податкового обліку вважається придбанням таких цінних паперів, а витрати на придбання встановлюються на рівні вартості емітованих корпоративних прав, що відповідає критеріям визначення витрат на придбання цінних паперів, вказаним у пп.7.6.3 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому при продажу акцій ЗАТ «АМСК»позивач повинен включати до валових витрат позитивну різницю між ціною продажу таких акцій та витратами при їх придбанні.

Крім того, суди вірно зазначили, що оскільки позивач в листопаді 2003 р. лише придбав, а не відчужував корпоративні права, в такому разі він не міг отримати позитивний фінансовий результат від такої операції, а така операція, відповідно, не могла призвести до збільшення його валових доходів та суми податку на прибуток.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо незаконності донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення приписівЗакону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді:(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.