Ухвала суду № 28077117, 29.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 року м. Київ К-19957/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Борисенко І.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року

у справі № 2-а-39/09/2270/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурів -Термо»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проскурів -Термо»звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкового повідомлення -рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2009р. позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2009р. залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2005 р. по 31.12.2007 р. за результатами якої був складений акт № 4967/23-4/31918700 від 12.06.2008 р.

На підставі акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001542301/0/4679 від 23.06.2008 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111848 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 74565 грн., за штрафними санкціями в сумі 37283 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення -рішення № 0001542301/0/4679 від 23.06.2008 р. відповідачем на підставі наказу № 1251 від 25.09.2008 р. та направлення на перевірку від 25.09.2008 року була проведена виїзна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні протягом червня -серпня 2006 року операцій з відпочинку та оздоровлення та складено акт № 9302/23-4/31918700 від 1.10.2008 р.

На підставі зазначеного акту виїзної позапланової перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001542301/2/8500 від 02.10.2008 р.

Перевірками виявлені порушення позивачем пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме: до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, сплачені в зв'язку з придбанням бази відпочинку „Лазурний", яка використовувалась для оздоровлення дітей, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 74565 грн., в тому числі за лютий 2006 року - на суму 33333 грн., за березень 2006 року - на суму 41232 грн.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 11.2.1, п.11.2, ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна із подій, що сталася раніше; або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно з податковими деклараціями за червень -серпень 2006 року, придбана база відпочинку використовувалась позивачем літом 2006 року для надання послуг щодо оздоровлення та відпочинку дітей.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із податковим законодавством України (за винятком податку на додану вартість).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що позивач мав право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту в лютому та березні 2006 року суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав від продавця бази відпочинку -Відкритого акціонерного товариства „Термопластавтомат".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно необхідності задоволення позовних вимог, так як норма пп. 7.4.2, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не ставить правомірність чи обґрунтованість включення сум ПДВ, сплачених при придбанні основних засобів, у звітному періоді, в якому відбулась оплата, у залежність від наступного використання цих основних засобів в операціях, що не є об'єктом оподаткування, якщо відсутня мета використання цих основних засобів в неоподаткованих операціях, а з матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач за умовами договору купівлі-продажу від 27.02.2006, зобов'язався зберегти пільгові умови відпочинку для дітей та працівників Відкритого акціонерного товариства „Термопластавтомат".

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року у справі № 2-а-39/09/2270/4 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року у справі № 2-а-39/09/2270/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді І.В. Борисенко О.І. Степашко