Постанова № 28075936, 11.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8357/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

представника позивача - Шамкій В.М.,

представника відповідача - Немчілової Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Ровенькиантрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2012 року № № 0000568012, 0000588012, -

30 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Ровенькиантрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2012 року № № 0000568012, 0000588012.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 01.03.2012 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Ровенькиантрацит» (код за ЄДРПОУ 32320704) з питань правомірності нарахування податку на прибуток підприємства за період з 01.07.2011 р. - 30.09.2011 р., податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.» № 81/08-2/32320704.

23.03.2012 року від відповідача на адресу ДП «Ровенькиантрацит» надійшло податкове повідомлення - рішення № 0000568012 від 21.03.2012 року та податкове повідомлення - рішення № 0000588012 від 21.03.2012 р.

Згідно податкового повідомлення - рішення № 0000568012 від 21.03.2012 року встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання Державному підприємству «Ровенькиантрацит» за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 623 506,5 грн.

Згідно податкового повідомлення - рішення № 0000588012 від 21.03.2012 року встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання Державному підприємству «Ровенькиантрацит» за платежем - податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 874 570 грн.

На думку позивача, дії відповідача щодо викладення висновків у Акті перевірки та у подальшому винесення та направлення податкових повідомлень - рішень, є безпідставними та такими, що суперечать законодавству України.

05 грудня 2012 року в судовому засіданні від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, де позивач просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську № 0000568012 від 21.03.2012 р. винесене головою комісії з проведення реорганізації СДШ по роботі з ВПП у м. Луганську, начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську Державної податкової служби Мироненко А. П., на підставі Акту перевірки № 81/08-2/32320704 від 01.03.2012 року.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську № 0000588012 від 21.03.2012 р. винесене головою комісії з проведення реорганізації СДШ по роботі з ВПП у м. Луганську, начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську Державної податкової служби Мироненко А. П., на підставі Акту перевірки № 81/08-2/32320704 від 01.03.2012 року.

В судовому засіданні 11 грудня 2012 року представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала.

Відповідачем надано заперечення, в яких зазначено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1, п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 28.02.12 № 106 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року та податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки, складено акт від 01.03.12 № 81/08-2/32320704, у якому відображені порушення ДП «Ровенькиантрацит п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 415 671,00 грн. за серпень 2011 р. та порушення п.138.2 ст.138, п. п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 874 570,00 грн. за III квартал 2011 року.

У зв'язку з виявленими порушеннями Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення - рішення від 21.03.12 форми «Р» №0000568012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 415 671,00 грн. та встановлені штрафні санкції у сумі 207 835,5 грн. та №0000588012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 874 570,00 грн.

Виявленні порушення виникли у зв'язку з тим, що в перевіряємому періоді ДП «Ровенькиантрацит» мало взаємовідносини з таким підприємством, як ТОВ «ТПГ «Восток».

ДП «Ровенькиантрацит» до податкового органу 19.09.11 було подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року. Відповідно до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби були виявленні розбіжності, недостовірність даних декларації. На підставі встановлених розбіжностей, керуючись п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України податковим органом на адресу підприємства було направлено запит від 17.10.11 р. №18103/10/08-2109 про надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин з контрагентами.

Листом від 02.11.11 №1-3/1982 ДП «Ровенькиантрацит» відмовило податковому органу в наданні документів.

Отже, у зв'язку з відмовою підприємства надати документи стає не можливо дослідити стан розрахунків між підприємствами та підтвердити взаємовідносини, до того ж Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби було отримано акт Ленінської МДПІ у м. Луганську від 07.02.12 №125 23 37234809 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПГ «Восток» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.11 по 31.08.11, з якого вибачається, що ТОВ «ТПГ «Восток» не може реально надавати послуги та виконувати обов'язки визначені складеними угодами у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, наведені вище обставини і послугували підставами для проведення перевірки.

Оскільки підприємством до перевірки не були надані первинні документи, які б підтвердили взаємовідносини ДП «Ровенькиантрацит» та «ТПГ «Восток», підтвердити реальність здійснення угод залишається не можливим.

Таким чином, як на час проведення перевірки так і на теперішній час неможливо встановити реальність здійснення операцій у перевіряємий період, у зв'язку з відсутністю у позивача документів підтверджуючих його взаємовідносини з підприємствами - контрагентами.

Підприємством неправомірно сформований податковий кредит у серпні 2011 р. та валові витрати за ІІІ квартал 2011 р., що дає право податковому органу винести податкові повідомлення -рішення.

На підставі викладеного представник відповідача у задоволенні позовних вимог ДП «Ровенькиантрацит» просила суд відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що державне підприємство «Ровенькиантрацит» зареєстровано в якості юридичної особи 17.04.2003 року виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради, перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.9,20-22).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1, п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 28.02.12 № 106 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року та податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки, складено акт від 01.03.12 № 81/08-2/32320704, у якому відображені порушення ДП «Ровенькиантрацит п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 415 671,00 грн. за серпень 2011 р. та порушення п.138.2 ст.138, п. п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 874 570,00 грн. за III квартал 2011 року (т. 1 а.с.6, а.с.205-216).

На підставі вищевказаного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення - рішення від 21.03.12 форми «Р» №0000568012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 415 671,00 грн. і встановлені штрафні санкції у сумі 207 835,5 грн. та №0000588012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 874 570,00 грн., які були отримані позивачем 23.03.2012 року (т.1 а.с.7,8).

Державним підприємством «Ровенькиантрацит», як платником податків було отримано податкові накладні на суму, яка вказана у податковому повідомленні рішенні № 0000568012 від 21.03.2012 року - 415 671 грн., отже на виконання вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, державним підприємством «Ровенькиантрацит», суму податку на додану вартість у розмірі 415 671 грн. було віднесено до податкового кредиту.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі № 2а\1270\2937\2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року у задоволенні позову ДП «Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відмовлено (т.1 а.с.227-231).

У період проведення перевірки - 01.03.2012 р., відповідач не направляв до адреси ДП «Ровенькиантрацит» яких - небудь запитів щодо отримання документів, підтверджуючих факт поставки товарів.

Перевірка проводилась протягом одного дня та запитів за 01.03.2012 р. до адреси ДП «Ровенькиантрацит», з метою підтвердження отримання товарів, не надходило.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби до Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС було направлено запит від 12.09.2012 року про надання запитів, які були направлені для встановлення факту наявності у ТОВ «ТПГ «Восток» земельних ділянок, основних засобів, нерухомості та транспортних засобів разом із відповідями відповідних установ (т.1 а.с.232,233).

Листом від 14.09.2012 року Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС на виконання листа від 12.09.2012 року відповідача було повідомлено, що у судовому порядку акт Ленінської МДПІ у м. Луганську від 07.02.12 №125 23 37234809 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПГ «Восток» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.11 по 31.08.11 оскаржено не було та надано запити, щодо встановлення фактів наявності у ТОВ «ТПГ «Восток» земельних ділянок, основних засобів, нерухомості та транспортних засобів (т. 1 а.с.217- 226, 234-250)

Суд не приймає посилання відповідача на акт Ленінської МДПІ у м. Луганську від 07.02.12 №125 23 37234809 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПГ «Восток» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.11 по 31.08.11, з якого вибачається, що ТОВ «ТПГ «Восток» не може реально надавати послуги та виконувати обов'язки визначені складеними угодами у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки це не є належним доказом того, що поставок від ТОВ «ТПГ Восток» позивачу фактично не відбувалось, до того ж акт перевірки на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення складений на підставі актів перевірок контрагентів позивача, без перевірки первинної документації.

Поставки від ТОВ «ТПГ Восток» позивачу фактично здійснювались, що підтверджується податковим накладними, товарно - транспортними накладними, видатковими накладними, договорами, платіжними дорученнями, до того ж продукція отримана від ТОВ «ТПГ «Восток» використовувалась позивачем, що також є підтвердженням реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ТПГ «Восток» (т.1 а.с.23-200, т.2 а.с.12-250, т. 3 а.с.1-61).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється при наявності обставин перелічених у цьому пункті, в тому числі, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом робочих днів з дня отримання запиту;

Відповідно до п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вищенаведених нормативних актів вбачається, що позапланова невиїзна документальна перевірка була проведена в межах повноважень, наданих органу державної податкової служби та з додержанням норм Податкового кодексу України.

До того ж, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі № 2а\1270\2937\2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року у задоволенні позову ДП «Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відмовлено (т.1 а.с.227-231).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження. господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

На підставі ст. 198 Податкового кодексу України, в тому числі, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

На підставі п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Статею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено таке, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них в спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. В ході перевірки було встановлено, що ДП «Ровенькиантрацит» мало взаємовідносини з таким контрагентом, як ТОВ «ТПГ «Восток».

На час здійснення господарських операцій вищевказаного контрагента позивача включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності поставок товарів, що на його думку свідчить про укладання угоди без мети настання реальних наслідків, оскільки в судовому засіданні було встановлено, товарність угод, що підтверджується актами прийому - передачі, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (податковими та видатковими накладними тощо).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На підставі наданих позивачем первинних документів вбачається реальність угод та наявність господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Підприємством правомірно сформований податковий кредит у серпні 2011 р. та валові витрати за ІІІ квартал 2011 р., тому у податкового органу не було права виносити оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

У результаті дій відповідача щодо винесення податкових повідомлень - рішень було порушено права ДП «Ровенькиантрацит», передбачене п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України - «права на віднесення сум податку до податкового кредиту» та право підприємства, передбачене ст. 138 ПК України, щодо «віднесення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську № 0000568012 від 21.03.2012 р., визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську № 0000588012 від 21.03.2012 р. підлягають задоволенню.

Позивач сплатив судовий збір на рахунок УДКСУ у м. Луганську в сумі 2146,00 грн. ( т. 1 а.с.2).

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Позовні вимоги державного підприємства «Ровенькиантрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2012 року № № 0000568012, 0000588012 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську № 0000568012 від 21.03.2012 р. винесене головою комісії з проведення реорганізації СДШ по роботі з ВПП у м. Луганську, начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську Державної податкової служби Мироненко А. П., на підставі Акту перевірки № 81/08-2/32320704 від 01.03.2012 року.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську № 0000588012 від 21.03.2012 р. винесене головою комісії з проведення реорганізації СДШ по роботі з ВПП у м. Луганську, начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську Державної податкової служби Мироненко А. П., на підставі Акту перевірки № 81/08-2/32320704 від 01.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Ровенькиантрацит» судові витрати у розмірі 2146,00 ( дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 17 грудня 2012 року.

СуддяТ.І. Ковальова