Постанова № 28075254, 13.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р.Справа № 5017/2046/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів: Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання: А.М. Ільченко

за участю представників сторін:

від позивача - В.В. Дігуляр

від відповідача - О.І. Асташенкова

від третьої особи - Ю.Б. Слюсаренко

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2012 р.

у справі № 5017/2046/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця Чорної Людмили Петрівни

до Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року ФОП Чорна Л.П. звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання недійсним укладеного договору на дольову участь у землекористуванні від 19.08.2010 р. №6237. В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що укладений договір порушує його права та суперечить нормам чинного законодавства, а саме Законам України „Про оренду землі", „Про плату за землю" та положенням Земельного кодексу України. (а.с. 3-6).

У відзиві на позов третя особа зазначила про його необґрунтованість. (а.с. 34-38).

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.09.2012 р. (суддя Лічман Л.В.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 12.09.2012 р., позов задоволено з мотивів доведеності заявлених вимог. Визнано недійсним договір від 19.08.2010 р. №6237 на дольову участь у землекористуванні, укладений між ФОП Чорною Л.П. та Одеською міською радою. Стягнуто з Одеської міської ради на користь ФОП Чорної Л.П. 1073 грн. судового збору. (а.с. 79-83).

Не погодившись з даним рішенням, відповідач 20.09.2012 р. звернувся з апеляційною скаргою, яка була повернута ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р. на підставі п.п. 2, 3 ч.1 ст. 97 ГПК України. Усунувши недоліки, скаржник 31.10.2012 р. повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке задоволено судовою колегією відповідно до ст.ст. 53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 08.11.2012 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про безпідставність доводів скаржника та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

09.12.1999 р. рішенням Одеської міської ради №439-ХХІІІ „Про удосконалення регулювання земельних відносин", затверджено Положення про порядок розрахунку орендної плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні в м. Одесі (додаток №1). (а.с. 66-71).

11.03.2004 р. Чорна Людмила Петрівна зареєстрована Виконавчим комітетом Одеської міської ради як фізична особа-підприємець відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОО№097083. (а.с. 18).

22.03.2010 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано Чорній Л.П. свідоцтво про право власності на приміщення міні-готелю на 25 місць з перукарнею, що розташований за адресою: м. Одеса, провулок Некрасова, 7, загальною площею 915,7 кв.м. (а.с. 16-17).

19.08.2010 р. між Одеською міською радою (Міська рада) та ФОП Чорна Л.П. (Землекористувач) укладено договір на дольову участь у землекористуванні (Договір) № 6237, згідно умов якого Міська рада на підставі ст.12 ЗК України визначає дольову участь у землекористуванні, а Землекористувач здійснює оплату за користування 277/1000 частки земельної ділянки площею 2194,12 кв.м, що складає 607,77 кв.м, за адресою: м. Одеса, Приморський р-н, пров. Некрасова, 7, відповідно до плану земельної ділянки, який додається.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що доля у землекористуванні визначається відповідно до „Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні в м. Одесі", затвердженого рішенням Одеської міської ради № 702-ХХШ від 29.02.2000 р. (далі Положення) терміном на 10 років для експлуатації та обслуговування приміщень міні-готелю з перукарнею.

Пунктом 4.1. Положення передбачено, що розрахунок плати за долю в землекористуванні вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень здійснюється у розмірі земельного податку. (а.с. 74).

Згідно п.2.1., 2.2. договору, плата за долю у землекористуванні (607,77 кв.м) у вигляді орендної плати вноситься Землекористувачем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця у розмірі -23230,82 грн. на рік. Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін у відповідності до протоколу узгодження від 17.08.2010 р.

Пунктом 3.1. Положення встановлений порядок розрахунку річної орендної плати у процентному співвідношенні до грошової оцінки землі. (а.с. 73 зв.).

Розділом третім договору передбачені права та обов'язки міської ради. Так, п.п. „б", п.3.1. договору встановлено, що Міська рада зобов'язана:

- зареєструвати і видати договір на дольову участь у землекористуванні;

- здійснювати контроль за використанням об'єкту нерухомості (приміщення), що знаходиться на земельній ділянці, відповідно до його цільового призначення;

- у тримісячний термін з дня звернення Землекористувача розглянути питання про продовження терміну дії Договору

Підпунктом „б" п.3.2. договору передбачені зобов'язання Землекористувача.

Відповідно до п.4.10. договору, до цього договору додається план земельної ділянки. Визначені межі земельної ділянки та дані по розрахунку дольової участі в землекористуванні підлягають уточненню після інвентаризації кварталу. Договір набирає чинності з моменту його реєстрації.

Договір підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів та зареєстровано у книзі записів договорів на дольову участь в землекористуванні. (а.с. 10-13).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із слідуючого.

Частиною 1 статті 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1,3 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1-3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Розділом ІІІ ЗК України визначено перелік видів прав на землю, до яких відносяться право власності та право користування, набуті в порядку та на встановлених законом умовах.

Проаналізувавши положення спірного договору апеляційна інстанція зазначає, що зазначеним договором врегульовані відносини, пов'язані з платним користуванням земельною ділянкою, які чинним законодавством України передбачаються лише на підставі договору оренди.

Так, згідно ч.1 ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України „Про оренду землі" оренда земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 2 статті 4 Закону України „Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

В п. „в" ч.1 ст.12 ЗК України зазначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Законом України „Про оренду землі", Законом України „Про плату за землю" (в редакції чинній на момент укладення договору), Земельним та Цивільним кодексами України укладання договору про дольову участь у землекористуванні не передбачено, а сам спірний договір не є договором оренди земельної ділянки у розумінні наведених норм права, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку відносно того, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Така правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 27.11.2012 р. у справі №5017/2114/2012.

Твердження скаржника спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 103,105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2012 р. у справі №5017/2046/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 18.12.2012 р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.В. Поліщук