Постанова № 28075236, 17.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 16/51/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року у справі № 16/51/2012/5003

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Департаменту праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці

про стягнення 128835,66 грн. компенсаційних витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з департаменту праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради заборгованості в сумі 128835,66 грн., що нарахована в зв'язку з невиконанням останнім умов укладеного між сторонами договору про порядок відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій населення №03-18 від 11.01.2010 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року (суддя Нешик О.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 128835,30 грн. боргу та 2576,71 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. В решті позову відмовлено.

У обґрунтування позовних вимог суд вказав, що протягом дії договорів №03-18 від 11.01.2010 року та №03-18 від 04.01.2011 року позивачем доведено до відома відповідача обсяг наданих ним послуг протягом 2010 року на суму 388836,90 грн., та протягом січня 2011 року - травня 2011 року на суму 153725,40 грн.. Протягом 2010 року позивачем отримано від відповідача 319047,83 грн., з яких 89997,93 грн. спрямовано на погашення заборгованості, що рахувалась станом на початок 2010 року, а решта 229049,90 грн. на поточний борг за 2010 рік. На підставі ст.ст.11,525,526,527,627,629 ЦК України, ст. 174 ГК України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є боржником у зобов'язанні стосовно перерахування суми відшкодування за перевезення громадян пільгової категорії, що виникло з договору №03-18 від 04.01.2011 року, зобов'язаний виконати свій обов'язок, сплативши позивачу 128835,30 грн.. Суд також зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем п.2.4. укладеної між сторонами угоди. Крім того, на підставі ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, ч. 2 ст.7, ч. 2 ст. 29,ч.4 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.3 постанови КМУ №256 від 04.03.2002 року, суд критично оцінив позицію відповідача, за якою борг, що виник у 2011 році, не підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з державного бюджету, передбачених на наступні роки по КФК 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян".

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зокрема вказує, що суд помилково відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Вказує, що судом проігноровано норми бюджетного законодавства України та положення укладених між сторонами договорів, зокрема положення , ч. 1 , ч. 4 ст. 48, пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, положення постанови КМУ № 256 від 04.02.2002 року. Апелянт зазначає, що компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян повинна проводитись відповідно до укладених договорів між головним розпорядником бюджетних коштів та транспортним підприємством в межах передбачених у відповідному місцевому бюджеті коштів на зазначену мету в міру надходження субвенції з державного бюджету. Кредиторська заборгованість з виплати компенсації транспортним підприємствам за пільгове перевезення окремих категорій громадян на кінець року може обліковуватися за фактично надані послуги лише в межах бюджетних призначень відповідного року у разі незабезпечення фінансуванням планових показників. В наступному бюджетному періоді бюджетні зобов'язання здійснюються в межах бюджетних призначень з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Всі перелічені норми законодавства були враховані при укладанні договорів про порядок відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій населення між Головним управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради та ФОП ОСОБА_1. Акт звірки розрахунків, проведений 16.01.2012 року між ФОП ОСОБА_1 та розпорядником бюджетний коштів Департаменту праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради свідчить, що борг в межах кошторисних призначень відсутній.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державною казначейською службою України у місті Вінниці до суду надіслано письмове пояснення, в якому, зокрема, з посиланням на положення ст. ст. 1,4 Бюджетного кодексу України, ст. 60 закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" зазначається про те, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Крім того, позивачем заявлене клопотання про витребування судом оригіналів актів звірки та розрахунків за вересень-грудень 2010 року, документів щодо розподілу коштів між перевізниками міста Вінниці за 2010 рік.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів приймає до уваги те, що завірені копії актів звірки розрахунків за 2010 - 2011 роки знаходяться в матеріалах справи й сумніву в їх достовірності у сторін немає. Щодо витребування документів про розподіл коштів між перевізниками, суд враховує те, що предметом даного спору не є визнання незаконними дій Департаменту праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради щодо розподілу коштів між перевізниками, тому оцінка правомірності зазначених дій відповідача не знаходиться в площині доказування у даному спорі. За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до п. 1, п. 2 постанови Пленуму ВГСУ №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись, зокрема на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та визначення правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зазначених вимог судом першої інстанції повною мірою дотримано не було.

Положення ст.ст. 173, 193, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України.

Так, 11.01.2010 року та 04.01.2011 року між Головним управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради та СПД ОСОБА_1 укладені договори №03-18 про порядок відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій населення.

Предметом вказаних договорів сторони визначили регламентацію взаємовідносин сторін щодо відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг окремим категоріям громадян, які мають право на пільги згідно із Законами України, з безоплатного проїзду у автобусних маршрутах приміського сполучення (п.1.1).

Згідно п.2.2 договорів перевізник зобов'язався здійснювати пільгові перевезення передбачених законом України категорій громадян на маршрутах приміського сполучення.

Пунктом 3.2 договорів передбачено, що перевізник подає щомісячно, до 25 числа наступного за звітним місяця, звіт встановленої форми "2-Пільга", акти звіряння розрахунків та розрахунки за надані послуги з пільгового проїзду окремих категорій громадян, на підставі яких Управління перераховує на рахунки перевізника суму відшкодування вартості наданих пільг по мірі фінансування даних витрат із бюджету.

У свою чергу платник зобов'язувався згідно із Законами України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про Державний бюджет України на 2011 рік" за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію витрат, пов'язаних із наданням послуг з пільгового проїзду окремих категорій громадян, та в межах суми бюджетних асигнувань, виділених для міста Вінниці на 2010, 2011 роки та затверджених Вінницькою міською радою, здійснювати відшкодування перевізнику витрат пов'язаних із наданням послуг з пільгового проїзду окремих категорій громадян на загальну суму 264,4 тис.грн. до 31.12.2010 року та 201,0 тис. грн. до 31.12.2011 року по мірі надходження коштів з бюджету на підставі наданих перевізником документів, передбачених цим договором (п.2.3.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що позивачем на виконання угоди від 11.01.2010 року доведено до відома відповідача обсяг наданих ним послуг протягом 2010 року на суму 388836,90 грн., та протягом січня 2011 року - травня 2011 року на суму 153725,40 грн., що, зокрема, підтверджується поясненнями позивача; представника відповідача, наданими в судовому засіданні 18.09.2012 року; копіями розрахунків витрат позивача; щомісячними актами звірки розрахунків сторін; а також підписаним обома сторонами розгорнутим актом звірки за 2010 рік та 2011 рік.

Місцевий господарський суд також встановив, що заборгованість за пільгові перевезення автобусами на міських маршрутах станом на 04.01.2011 року перед позивачем залишається непогашеною й становить 159787,83 грн. ((388836,9 грн. - обсяг наданих послуг позивачем у 2010 році + 89997,93 грн. -борг станом на 01.01.2010 року) -319047,83 грн. - оплата, проведена відповідачем в 2010 році). Тому, з урахуванням проведеної відповідачем у 2011 році часткової оплати боргу в сумі 30952,17 грн. суд встановив наявність вказаної в позовній заяві заборгованості відповідача в сумі 128835,66 грн., яку й стягнув на користь позивача.

Однак з таким висновком суд апеляційної інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Пільги та компенсації окремим категоріям громадян України щодо користування автомобільним транспортом встановлені Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", постановами Кабінету міністрів України №354 від 17.05.1993р. "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", №555 від 16.08.1994р. "Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993p. №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" на інвалідів", тощо.

Порядок компенсації витрат по пільгових перевезеннях визначено у Бюджетному кодексі України, Законах України "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про Державний бюджет України на 2010 рік", "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Положенні про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003р., постановах Кабінету Міністрів України №256 від 04.02.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані, зокрема, забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.

Згідно статті 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 102 зазначеного Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.48 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Частинами 1,4 ст.48 Бюджетного кодексу України, передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищення повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушення бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

В ч.ч.5, 6 ст. 51 Бюджетного Кодексу 2001 року, що діяв до 01.01.2011 року також було передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Наказом Державного казначейства України №136 від 09.08.2004р. було затверджено Порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, згідно з яким розпорядники бюджетних коштів протягом року повинні укладати договори (брати зобов'язання) та здійснювати видатки за загальним фондом кошторисів у межах бюджетних асигнувань, установлених Законом України про Державний бюджет України та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, а за спеціальним фондом - у межах бюджетних асигнувань, установлених Законом України про Державний бюджет України або рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, але з урахуванням фактичних надходжень. Зобов'язання, узяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань, є не бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), зокрема, пунктами 2 та 3 якого передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджетів Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) (п.5 Порядку).

Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (п.6 Порядку).

За змістом пункту 8 Порядку управління праці і соціального захисту населення в п'ятиденний термін з моменту надходження субвенцій на рахунки управління здійснює розрахунки з постачальниками відповідних послуг і веде облік громадян по видах пільг.

Таким чином, загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Відповідно до рішення Вінницької міської ради "Про міський бюджет на 2010 рік" від 21.05.2010 року №2800, фінансовим управлінням міської ради лімітною довідкою від 08.06.2010 року про бюджетні асигнування та кредитування на 2010 рік до Головного управління праці і соціального захисту населення, як головному розпоряднику коштів, доведено суму видатків для компенсації виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян по КФК 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян" в сумі 9786000 грн., зокрема для ФОП ОСОБА_1, згідно уточненого плану, передбачалось 350000 грн. в тому числі борг за 2009 рік в сумі 89997,93 грн., який виник в результаті недофінансування субвенції з державного бюджету, що встановлено апеляційним господарським судом з акту звірки розрахунків від 04.01.2010 року та оборотної відомості щодо стану фінансування перевізників пільгових категорій населення на 2010 рік.

Зазначена сума заборгованості у відповідності до ст. 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" була зареєстрована в органах Державного казначейства України та врахована Головним управлінням в розрахунку, що надавався до проекту бюджету міської ради на 2010 рік.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Головним управлінням праці і соціального захисту населення у 2010 році, по мірі надходження субвенції з державного бюджету, профінансовано 107923,00 грн., а саме : платіжним дорученням №58 від 29.01.2010 року на суму 15519,00 грн.; платіжним дорученням № 89 від 29.01.2010року на суму 9000,00 грн.; платіжним дорученням №209 від 02.03.2010року на суму 5100,60 грн.; платіжним дорученням №583 від 31.05.2010року на суму 10000,00 грн.; платіжним дорученням №666 від 31.05.2010 року на суму 10000,00 грн.; платіжним дорученням №1104 від 12.08.2010 року на суму 6000,00 грн.; платіжним дорученням №1217 від 30.08.2010року на суму 2869,00 грн.; платіжним дорученням №1270 від 10.09.2010 року на суму 8900,00 грн.; платіжним дорученням №1396 від 30. 09.2010 року на суму 2100,00 грн.; платіжним дорученням №1420 від 12.10.2010 року - на суму 6700,00 грн.; платіжним дорученням №1467 від 21.10.2010року на суму 4000,00 грн.; платіжним дорученням №1641 від 29.10.2010 року на суму 5300,00 грн.; платіжним дорученням №1675 від 16.11.2010 року на суму 6235,00 грн.; платіжним дорученням №2182 від 01.12.2010 року на суму 6200,00 грн.; платіжним дорученням №2213 від 10.12.2010 року на суму 10000,00 грн..

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 із змінами та доповненнями, згідно з листами Головного фінансового управління облдержадміністрації в централізованому порядку було проведено розрахунки за спожиті енергоносії по субвенції з державного бюджету на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом, в результаті яких ФОП ОСОБА_1 була погашена заборгованість за спожиті енергоносії в сумі 211124,00 грн..

Отже, внаслідок недофінансування субвенції з державного бюджету станом на 31.12.2010 року у відповідача перед ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 30952,17 грн. (в межах кошторисних призначень), що підтверджується актом звірки від 04.01.2011 року та оборотною відомістю щодо стану фінансування перевізників пільгових категорій населення на 2010 рік.

Зазначена сума боргу була зареєстрована в органах Державного казначейства України як заборгованість за 2009-2010 років та врахована Головним управлінням в розрахунку, що надавався до проекту бюджету міської ради на 2011 рік. При цьому Головним управлінням праці згідно зведеного розрахунку втрат доходів автомобільних підприємств від пільгових перевезень пасажирів по коефіцієнтам співвідношення безплатних і платних пасажирів на 2011 рік по КФК 170102 замовлялася сума в 25129440 грн..

Відповідно до рішення Вінницької міської ради "Про міський бюджет на 2011 рік" від 14.01.2011 року №82, видатки для компенсації виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян по КФК 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян" взагалі не були передбачені, оскільки Головним фінансовим управлінням облдержадміністрації в централізованому порядку не було доведено кошти по субвенції з державного бюджету на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом.

Відповідно до рішень Вінницької міської ради від 14.01.2011 року №81 та №82, фінансовим управлінням міської ради довідкою від 10.02.2011 року про зміни річного розпису бюджету на 2011 рік Головному управлінню праці і соціального захисту населення міської ради доведено суму видатків для компенсації виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян по КФК 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян" в сумі 6442574 грн..

04.01.2011 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Головним управлінням праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради було укладено договір від про порядок відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2.3. зазначеного договору передбачалось, що управління зобов'язується згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію витрат, пов'язаних із наданням послуг з пільгового проїзду окремих категорій громадян, та в межах бюджетних асигнувань, виділених для м. Вінниці та затверджених Вінницькою міською радою, здійснювати відшкодування Перевізнику витрат, пов'язаних із пільговим перевезенням окремих категорій громадян на загальну суму 201,0 тис. грн. по мірі надходження коштів з бюджету на підставі наданих перевізником документів, передбачених цим договором.

Згідно уточненого плану для здійснення компенсаційних виплат на пільговий проїзд ФОП ОСОБА_1 було передбачено суму в 184677,10 грн., до складу якої в обов'язковому порядку увійшов борг за 2010 рік в сумі 30952,17 грн., що встановлено апеляційним господарським судом з оборотної відомості щодо стану фінансування перевізників пільгових категорій населення на 2011 рік.

Головним управлінням праці і соціального захисту населення, а також департаментом праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради у 2011 році, по мірі надходження субвенції з державного бюджету, в межах кошторисних призначень, профінансовано 19434,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №156 від 07.02.2011 року на суму 1434,00 грн.; № 343 від 15.03.2011 року на суму 8000,00 грн.; №385 від 25.03.2011 року на суму 10000,00 грн..

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 із змінами та доповненнями, згідно з листами Головного фінансового управління облдержадміністрації в централізованому порядку було проведено розрахунки за спожиті енергоносії по субвенції з державного бюджету на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом, в результаті яких ФОП ОСОБА_1 була погашена заборгованість за спожиті енергоносії в сумі 165243, 00 грн..

Суд апеляційної інстанції також вважає, що недотримання відповідачем визначеної в п. 2.4. договору вимоги про письмове попередження позивача щодо коригування загальної суми договору, визначеної пунктом 2.3. не може нівелювати право відповідача на здійснення перерозподілу бюджетних асигнувань між перевізниками в залежності від обсягів фінансування видатків на пільгове перевезення окремих категорій громадян за результатами аналізу витрачання бюджетних коштів протягом поточного бюджетного року. Обов'язок відповідача щодо письмового повідомлення перевізника про відповідні зміни виникає лише після прийняття такого рішення, про що прямо зазначено у п. 2.4. договору та не є обов'язковою умовою реалізації такого права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах кошторисних призначень, борг між ФОП ОСОБА_1 та розпорядником бюджетних коштів Департаментом праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради -відсутній, що підтверджується також актом звірки розрахунків, проведеним 16.01.2012 року між сторонами.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, яким ці обставини не відповідають, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування прийнятого у справі рішення та винесення нового рішення про відмову в позові з частковим задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст.101, ст.103, ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради - задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року у справі № 16/51/2012/5003 скасувати й прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) на користь Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради (21000, м.Вінниця, вул.Соборна, буд.50, ідент. код 37537365) 1288 гривень 35 копійок понесених судових витрат по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видати судовий наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Саврій В.А.