Рішення № 2807491, 09.01.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2009 р. Справа № 15/450-08

вх. № 9397/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Сай Л.В. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "МКМ Схід", м. Харків

до ТОВ АФ "Діброва", с. Тимченки

про стягнення 152297,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "МКМ Схід" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Агрофірма "Діброва", с. Тимченки Зміївського району (відповідач) про стягнення 150534,23 грн., з яких заборгованість за паливно-мастильні матеірали - 56169,48 грн. за договором поставки № 06-07 від 01.10.2007 року, річні - 79277,29 грн., штраф в сумі 16850,85 грн.

29.12.2008 року (вх. № 21897) до господарського суду Харківської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить крім основного боргу в сумі 56169,48 грн., стягнути штраф у сумі 16850,85 грн., річні у сумі 79277,29 грн. Позивач обгрунтовує свою заяву тим, що відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог як таку, що відповідає чинному законодавству України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення вручене 23.12.2008 року представнику відповідача). Відзив на позовну заяву відповідач не надав. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи судом було встановлено, що між позивачем ТОВ "МКМ Схід" і відповідачем ТОВ "Агрофірма "Діброва" укладено договір поставки № 06-07 від 01.10.2007 року, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити партіями, а відповідач прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали.

Згідно з п.1.2 договору ціна, асортимент, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до договору.

Відповідно до п.1.3 договору доказом факту поставки є оформлені належним чином видаткові документи (товарно - транспортні накладні і (або) видаткові накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей).

Відповідно до додаткових угод до Договору відповідачеві було відвантажено паливно-матильних матеріалів на загальну суму 82822,52 грн., що підтверджується наладною 10/08-09 від 08.10.08 та довіреністю № 10/1 від 08.10.08року.

Відповідно до п.4.1. договору покупець (відповідач) зобов’язується здійснювати оплату вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника в день поставки.

Як встановлено судом, відповідач не повністю розрахувався за поставлений товар, сплативши лише 32000 грн.

Додатковою угодою від 29.10.2008 року сторони узгодили змінити ціну на дизельне пальне, відповідно до якої заборгованість станом на 08.10.2008 року становить 56169,48 грн., термін виконання зобов'язання цією додатковою угодою встановлений до 08.11.2008 року.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статтей 193, 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.7.2 договору за прострочення оплати поставленого товару відповідач зобов’язаний сплатити позивачу штраф. При простроченні оплати понад 10 днів сума штрафу становить 5%, при простроченні 20 днів -10%, при простроченні 30 днів - 15%, при простроченні до 60 днів - 30 % від суми боргу.

З урахуванням викладенного позовні вимоги щодо стягнення суми штрафу за несвоєчасну оплату складають 16850,85 грн., які перевірені судом, визнані обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити три проценти річних від простроченної суми, якщо інший розмір процентів на встановленний договором .

Згідно з п.7.3 договору сторони дійшли згоди збільшити розмір річних, встановлений чинним законодавством, і встановити його у розмірі 2 (два) відсотки від суми боргу за кожний день прострочення платежу, що є обрахованими за кожен день прострочення відсотками річних. В результаті цього позивачем нарахувано річні за несвоєчасну оплату поставленного товару в сумі 79277,29 грн. Суд визнав, що за своєю правовою природою річні, обраховані відповідно до п.7.3 договору, можна вважати неустойкою, що протирічить чинному законодавству України.

До загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України відносяться справедливість, добросовісність та розумність, а також свобода договору. Проте, при оцінці обставин справи суд виходить із системного тлумачення вказаної статті ЦК України. Свобода договору має місце там, коли реалізація вказаного принципу не є явно несправедливою, недобросовісною і нерозумною.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України.

Згідно зі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. (ст.217 ЦК України)

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що п.7.3 договору поставки № 06-07 від 01.10. 2007 року в частині обрахування річних в розмірі 2% за кожний день прострочення платежу суперечить загальним засадам цивільного законодавства та ст. 625 ЦК України, а тому в цій частині є недійсним.

Суд зазначає, що відповідно до ст.625 ЦК України позовні вимоги позивача в частині стягнення річних підлягають задоволенню в сумі 188,77 грн., в іншій частині позовних вимог в сумі 79088,52 грн. - відмовити.

Судові витрати у відповідності до статтей 44-49 ГПК України в сумі 170,40 грн грн віднести за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.33, 43, 82-85, 44-49 ГПК України, ст. 203, 215, 216, 546, 549, 625 ЦК України, ст. 192, 216 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Діброва" (Харківська обл, Зміївський район, с.Тимченки, вул.Миру,21В 7 п/р 260033017986 в АКБ"Золоті ворта" МФО 351931, код ЄДРПОУ 33143671) суму основного боргу 56 169,48 грн, річні 188,77 грн, штраф 16850,85 грн, державне мито 732,09 грн та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення річних в сумі 79088,52 грн -відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя

рішення підпсиане 13.01.2009 року.