Рішення № 28073880, 11.12.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 р. Справа № 5010/1227/2012-28/87

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І. П.,

при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"

вул. Чапаєва, 50, с. Визирка, Комінтернівський район,

Одеська область, 67543

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "М.І.М"

вул. Сотні Кривоноса, 3/28, м. Коломия, Івано-Франківська область, 54020

про стягнення заборгованості по поверненню передоплати 216209 грн. 99 коп.,

які були сплачені за продукцію у відповідності до Договору № 01-02/3 від

01.02.12; 10258 грн. 18 коп. - штрафних санкцій,1972 грн. 54 коп. - 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: представники не з'явились

від відповідача:Мурмилюк В.Д. - власник ТзОВ "М.І.М",

(паспорт серія - КР№ 191524 від 16.04.97)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.І.М" про стягнення заборгованості по поверненню передоплати 216209 грн. 99 коп., які були сплачені за продукцію у відповідності до Договору № 01-02/3 від 01.02.12, 10258 грн. 18 коп. - штрафних санкцій, 1972 грн. 54 коп. - 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 01-02/3 від 01.02.12, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 216209 грн. 99 коп. по поверненню передоплати сплаченої позивачем за продукцію. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано штрафні санкції в сумі 10258 грн. 18 коп. та 3% річних в сумі 1972 грн. 54 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.10.12.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.12 та 06.11.12 розгляд справи відкладався, у зв'язку з нез'явленням в засідання представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.12, за клопотанням представника відповідача, продовжено строк розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 11.12.12.

11.12.12 представник позивача в судове засідання не з»явився, але направив суду клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№ 8264/2012 свх).

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнає та подав клопотання про долучення до матеріалів справи листів щодо мирного врегулювання спору(вих. № 04/12 від 04.12.12; вих. № 23/10 від 23.10.12), направлених ТзОВ «М.І.М.»на адресу позивача.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.02.12 між позивачем (надалі - покупець) та відповідачем (надалі - продавець) укладено договір № 01-02/3 (а.с.11-13). Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками договір № 01-02/3 є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1. Договору, продавець зобов»язався поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець - приймати товар та оплачувати продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що асортимент, кількість, місце та строк поставки товару вказується в узгоджених сторонами Специфікаціях, які є невід»ємними частинами цього договору.

У відповідності до специфікацій №1 (а.с. 14) та №2 (а.с.15) від 01.02.12 сторони досягли згоди по поставці протягом 7-ми календарних днів з моменту надходження передоплати у розмірі 70 % від суми зазначеної у специфікації на рахунок продавця шпали дерев»яної пропитаної тип 1 ГОСТ 78-89, ГОСТ 20022.5-93 у кількості 1000 штук, брусу дерев»яного тип 1А для укладки перехресного з»їзду Р-65 марки 2/9 ГОСТ 8816-70, ГОСТ 2022.5-93 (128 штук -11,59 м. куб.) -1 комплект та брусу переводного дерев»яного тип 1А Р-65 марки 1/9 ГОСТ 8816-70, ГОСТ 2022.5-93 (169 штук -11,59 м. куб.) -4 комплекта.

В порушення умов договору, товари, зазначені у Специфікаціях були поставлені продавцем (відповідачем) не в повному обсязі, а саме:

- покупцем (позивачем) по специфікації №2 від 01.02.12 була здійснена передоплата в повному обсязі (на суму 191 004 грн.), відповідно до виставленого рахунку № 29/3 від 29.03.12 (а.с. 17). Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 2305 від 05 квітня 2012 року (а.с. 19).

У відповідності до умов договору (п.8 Специфікації №1), продавець (відповідач) зобов»язаний здійснити поставку товару до 13.04.12, проте ТзОВ «М.І.М.»свої договірні зобов»язання не виконало, поставку товару не здійснило.

Покупцем (позивачем) по специфікації №1 від 01.02.12 була здійснена передоплата в в розмірі 93502 грн., відповідно до виставленого рахунку № 29/03 від 29.03.12 (а.с. 17). Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 2304 від 05 квітня 2012 року (а.с. 19).

07.05.12 продавець здійснив часткову поставку товару на суму 68296 грн. 01 коп. Даний факт підтверджується накладною № 07/05 від 07 травня 2012р. (а.с. 18).

У відповідності до умов договору (п.8 Специфікації №2), продавець (відповідач) зобов»язаний здійснити поставку товару до 15.05.12, проте ТзОВ «М.І.М.»свої договірні зобов»язання не виконало, поставку товару в повному обсязі не здійснило.

Крім того, в порушення умов договору відповідач в односторонньому порядку змінив графік поставки товару, що підтверджується листом № 21/05-01 від 21.05.12 (а.с. 21).

В обґрунтування невиконання взятих на себе зобов»язань відповідач посилається на проведення на підприємстві з 24.05.12 позапланової виїзної перевірки лісовою природоохоронною прокуратурою Івано-Франківської області (а.с. 22).

13.07.12 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу № 1306/03 щодо негайного здійснення поставки товару; у випадку невиконання зазначеної вище вимоги покупець застосує до продавця санкції передбачені п. 6.2 укладеного сторонами Договору (а.с. 23). Проте, вимога позивача залишена без задоволення.

20.07.12 позивачем на адресу відповідача направлено лист- вимогу № 2006/05 щодо повернення авансового платежу в сумі 216209 грн. 99 коп. (а.с. 24); вимога щодо повернення авансового платежу залишена відповідачем без задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

У відповідності до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище.

Згідно приписів частини другої ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині поставки позивачу продукції в строк передбачений договором; передоплату сплачену за продукцію у відповідності до Договору № 01-02/3 від 01.02.12 в сумі 216209 грн. 99 коп. не повернув.

Доказом невиконання договірного зобов"язання відповідача є листи ТзОВ "М.І.М." (а.с. 21, 22), де чітко зазначено, що відповідач приносить вибачення за затримку в поставці продукції та акт звірки розрахунків станом на 20.11.12, долучений представником відповідача до матеріалів справи (а.с.39).

Як станом на час подання позивачем позовної заяви до суду, так і в процесі розгляду даної справи господарським судом, відповідач не виконав умов Договору № 01-02/3 від 01.02.12 - не поставив позивачу вчасно товар, передоплату сплачену за продукцію у відповідності до Договору № 01-02/3 від 01.02.12 в сумі 216209 грн. 99 коп. не повернув.

За наведених обставин та правових норм, вимога позивача про стягнення заборгованості по поверненню передоплати в сумі 216209 грн. 99 коп., яка була сплачена за продукцію у відповідності до Договору № 01-02/3 від 01.02.12 обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 01-02/3 від 01.02.12 підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що у випадку невчасної поставки чи недопоставки товару продавець сплачує покупцю штраф за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару.

Згідно розрахунку позивача сума штрафу становить 10258 грн. 18 коп.(а.с.10).

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем штрафу; наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірним.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 01-02/3 від 01.02.12 визнається відповідачем та підтверджується матеріалами справи, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 10258 грн. 18 коп. обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 01-02/3 від 01.02.12 підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 1972 грн. 54 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 612, 625, 629, 663, 712 ЦК України, керуючись 4-3, 33, 43, 49, 55, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.І.М" про стягнення заборгованості по поверненню 216209 грн. 99 коп. передоплати, сплаченої за продукцію у відповідності до Договору № 01-02/3 від 01.02.12; 10258 грн. 18 коп. штрафних санкцій та 1972 грн. 54 коп. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.І.М" ( вул. Сотні Кривоноса, 3/28, м. Коломия, Івано-Франківська область, 54020; код 33932690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" (вул. Чапаєва, 50, с. Визирка, Комінтернівський район, Одеська область, 67543; код 22447500) - заборгованості по поверненню 216209(двісті шістнадцять тисяч двісті дев»ять) грн. 99 коп. передоплати, сплаченої за продукцію у відповідності до Договору № 01-02/3 від 01.02.12; 10258(десять тисяч двісті п»ятдесят вісім) грн. 18 коп. штрафних санкцій, 1972(одна тисяча дев»ятсот сімдесят дві) грн. 54 коп. 3% річних та 4568 (чотири тисячі п»ятсот шістдесят вісім)грн. 82 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 17.12.12