Рішення № 28073617, 18.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.12 р. Справа № 5006/43/138/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Миколаївка Донецької області

про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. по справі №40/111 шляхом стягнення 15 000,00грн.,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Миколаївка Донецької області (далі-Відповідач) про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. по справі №40/111 шляхом стягнення 15 000,00грн.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що між сторонами укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. по справі №40/111, в якій сторонами був встановлений графік погашення заборгованості, проте відповідачем зобов'язання за мировою угодою не виконані, заборгованість в повному обсязі не сплачена та ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам виконавчого документа.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України, Роз'ясненням Вищого господарського суду України від 18.09.1197р. №02-5/283 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», Пленумом Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Позивач у судовому засіданні 27.11.2012р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, у судове засідання 18.12.2012р. не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив не надав.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 148 966 грн. 11 коп.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. провадження у справі за вказаним припинено, затверджено укладену між сторонами мирову угоду наступного змісту:

„1.Позовні вимоги ТОВ „Елемент Лізинг" до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення 148 966 грн. 11 коп., з урахуванням уточнення до позову, (в тому числі -заборгованість за лізинговими платежами -121603,17 грн., незавершений лізинговий платіж -12571,32 грн., пеня 14469,67 грн.) визнані відповідачем Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 частково, на загальну суму - 40000,00 грн.

2.Відповідач - Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 зобов'язується в строк до 03.10.2011р. перерахувати на поточний рахунок ТОВ „Елемент Лізинг" №2600401425701 в ПАО „Альфа-Банк", МФО 300346, код ОКПО 23494714 суму в розмірі 25000,00 грн.

3. Відповідач - Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 зобов'язується в строк до 31.12.2011р. перерахувати на поточний рахунок позивача -ТОВ „Елемент Лізинг" суму, яка залишилася згідно мирової угоди в розмірі 15000,00 грн.

До 30.10.2011р. -5000грн.;

До 30.11.2011 -5000грн.;

До 30.12.2011 -5000 грн.

4. Позивач -ТОВ „Елемент Лізинг" відмовляється від стягнення з відповідача - Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 81603,17грн. основного боргу, 12571,32 грн. - незавершеного лізингового платежу, 14469,67 грн."

У зв'язку з неналежним виконанням умов мирової угоди, Позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції з заявами №164 від 07.05.2012р. та №236 від 06.07.2012р. про відкриття виконавчого провадження.

Постановами від 18.05.2012р. та 13.07.20121р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі відмовлено в прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що у виконавчому документі відсутній обов'язковий реквізит - строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У зв'язку з тим, що ухвала господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. по справі №40/111, якою було затверджено мирову угоду не відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з заявою про приведення виконавчого документа до вимог Закону України «Про виконавче провадження», однак судом надано відповідь, що діючий Господарський процесуальний кодекс не передбачає можливості внесення змін і доповнень до чинної ухвали суду поза межами її перегляду інакше, ніж в порядку ст.89 ГПК України при виправлені описки, або арифметичної помилки, якої в даному випадку допущено не було.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань, що виникли на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. № 41/111, якою затверджена укладена між сторонами мирова угода (своєчасно та в повному обсязі не оплатив суму боргу), Позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за затвердженою ухвалою суду від 18.10.2011р. по справі №40/111 мировою угодою у зв'язку з неналежним її виконанням щодо своєчасної та повної оплати заборгованості.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, керуючись частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України скористалися наданим зазначеною нормою правом у добровільному порядку врегулювати спор та уклали мирову угоду, що була затверджена ухвалою господарського суду 18.10.2011р. по справі № 40/111.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Отже, суд зазначає, що мирова угода, затверджена судом є угодою про заміну одного зобов'язання, що ґрунтується на договорі фінансово лізингу, іншим, підставою виникнення якого є мирова угода, яка є господарським зобов'язанням.

За приписами статті 129 Конституції України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виконання сторонами умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду є обов'язковим.

Відповідно до п.3.19 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011., наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Оскільки судом встановлено, що ухвала суду від 18.10.2011р. по справі №40/111, якою затверджено мирову угоду не містить усіх даних, зазначених у ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, отже не є виконавчим документом, Позивач правомірно звернувся до суду з позовними вимогами про спонукання до виконання Відповідачем зобов'язань за мировою угодою.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Строком сплати за мировою угодою є: до 03.10.2011р. - 25 000 грн., до 30.10.2011р. - 5 000 грн., до 30.11.2011р. - 5 000грн., до 30.12.2011р. - 5 000грн. Отже строк виконання умов укладеної між сторонами мирової угоди закінчився.

Як зазначає позивач, Відповідач умови мирової угоди виконав лише частково в сумі 25 000грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 15 000,00грн.

Доказів погашення боргу в сумі 15 000,00грн. Відповідач не представив, у зв'язку з чим господарський суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Отже, суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню, оскільки між сторонами виникли цивільні права та обов'язки внаслідок укладання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суді та в порядку ст. 115 Господарського процесуального кодексу України підлягає обов'язком виконанню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Миколаївка Донецької області про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2011р. по справі №40/111 шляхом стягнення 15 000,00грн.задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» (03058, м. Київ, вул. Леваневського, 6, оф.85 ЄДРПОУ 34832663) заборгованість в сумі 15 000,00грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» (03058, м. Київ, вул. Леваневського, 6, оф.85 ЄДРПОУ 34832663) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.12.2012р. оголошено повний текст рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Чернова О.В.