Рішення № 28073546, 11.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" грудня 2012 р. Справа № 21/5007/1279/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенюк В.О. - дов. №898 від 02.11.09р.;

від відповідача: Кравчук Н.М. - дов. № 08.11.12р. від 29.11.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" (с.Шпичинці, Ружинський район, Житомирська область)

до Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" (смт. Ружин)

про стягнення 971056,89 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 971056,89грн. заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с .79-150, т.1; 1-46, т.2).

Представник відповідача щодо наявності заборгованості не заперечила. Подала клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень та письмового пояснення по справі. Зазначене клопотання судом задоволено (а.с. 45-50, т.2).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2012 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Батьківщина" (далі - продавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Ружин-молоко" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір №8 купівлі-продажу (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого покупець купує у продавця молоко цільне коров'яче, власного виробництва, при базисному вмісті жиру 3,4%, густиною 1027 кг./м.куб., при t20С, що відповідає по якості ДСТУ 3662-97 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги до закупівлі", ветеринарним і санітарним вимогам, і зобов'язується прийняти Товар і оплатити його відповідно до умов цього Договору.

Згідно позовної заяви позивач вказує, що в порушення п.1.1., 1.5. Договору та ч. ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, станом на 01.11.12р. відповідач допустив заборгованість перед позивачем за зобов'язаннями згідно умов Договору на суму 971056,89грн.

Зазначає, що 18 жовтня 2012 року за вих. №185 на адресу відповідача було направлено претензію, яку останнім отримано 19.10.12р. за вих. №191012/1 (а.с. 11, т.1). 31.10.12р. відповідачу повторно було направлено претензію №2 (а.с. 12, т.1 ). Однак, вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 73, т.1), заборгованість визнає у повному обсязі. Просить суд врахувати, що фінансове становище, яке склалося на підприємстві, є тимчасовим і пов'язане із зростанням цін на енергоносії та зниженням купівельної спроможності населення, при цьому ціна готової продукції в торгівельній мережі залишається в межах 2011 року.

Водночас у відзиві міститься клопотання про затвердження, за погодженням позивача, мирової угоди, натомість текст останньої сторонами надано не було. За вказаних обставин у суду відсутні підстави для розгляду вказаного клопотання.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі купівлі-продажу №8 від 01.01.12р. (а.с. 8-10, т.1).

Так, ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Слід зазначити, що згідно наданих представником відповідача письмових пояснень (а.с. 50, т.2), останній повідомив, що товар приймався згідно накладних, його вартість відповідає зазначеним у приймальних квитанціях та наданих позивачем по справі документах.

Представники сторін також в усному порядку пояснили, що строків проведення розрахунків сторонами в Договорі визначено не було.

За вказаних обставин, оскільки інший строк оплати товару сторонами встановлено не було, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунки з позивачем, згідно ст. 692 ЦК України, після прийняття товару.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно наданих позивачем приймальних квитанцій (а.с. 14-31, 69-71, т.1), ним поставлявся відповідачу товар з 01.01.12р., за який останній частково розрахувався, заборгувавши станом на 31.10.12р. 971056,98грн. Вказана заборгованість, згідно наданих документів, виникла за товар, переданий в серпні, вересні, жовтні 2012 року. При цьому під час розгляду справи суд встановив, що позивачем в період з 01.11.12р. по 13.11.12р. було додатково передано товар на суму 198825,85грн., заборгованість за який, виходячи з визначеного позивачем періоду виникнення заявленої до стягнення заборгованості, не являється предметом дослідження у даній справі. Водночас судом встановлено, що відповідач також провів розрахунки на 280000,00грн. в період з 08.11.12р. по 07.12.12р. При цьому в платіжних документах, при сплаті вказаної суми коштів у графі "Призначенні платежу" відповідачем зазначалося: "за молоко, дог. №8 від 01.01.12р."

Так, приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці. У випадку, якщо платіжні документи не містять призначення платежу - сплачені кошти зараховуються в порядку черговості.

Отже, сплачені відповідачем 280000,00грн. слід зарахувати в погашення боргу за минулі періоди, тобто в погашення заявленого до стягнення боргу.

При цьому, як вбачається з платіжних доручень №2566 від 12.11.12р. та №2528 від 08.11.12р. (а.с. 48-49, т.2), до звернення позивача до суду відповідачем було сплачено (13.11.12р.), які не було враховано при визначенні боргу, що підлягає стягненню за позовом, тому позовні вимоги в частині стягнення 200000,00грн. боргу заявлено безпідставно і у їх задоволенні слід відмовити.

Крім того, під час розгляду справи в суді відповідачем 07.12.12р. було сплачено 50000,00грн. та 28.11.12р. - 30000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с .46, 47). За вказаних обставин, провадження у справі в частині стягнення 80000,00грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, на час розгляду справи в суді, загальна заборгованість відповідача за товар, отриманий по 31.10.12р. включно, склала 691056,89грн., що не заперечували представники сторін в судовому засіданні, докази які підтверджують протилежне в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оскільки станом на час розгляду справи заборгованість в сумі 691056,89грн. відповідачем не сплачена, позов є обґрунтованим, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню на суму 691056,89грн. основного боргу.

В частині стягнення 80000,00грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

В частині стягнення 200000,00грн. суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" (13601, Житомирська обл., Ружинський р-н., смт. Ружин, вул. Леніна, 68, код 31826107)

на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" (13611, Житомирська обл., Ружинський р-н., с. Шпичинці, вул. Першотравнева, код 32226442):

- 691056,89 грн. основного боргу;

- 15421,14 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 80000,00грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. В стягненні 200000,00грн. основного боргу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.12.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи

2- позивачу (рек. з пов.)