Рішення № 28073446, 12.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 5004/1507/12

за позовом Підприємця Новосада Ігоря Івановича, м. Нововолинськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУМ", м. Луцьк

про стягнення 330 000 грн. 00 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Івченко О.Ф. - представник (дов. від 03.08.2012 року)

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач -підприємець Новосад І. І. просить стягнути з відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМ»330 000 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів та витрати в повернення судового збору в сумі 6 600 грн. 00 коп..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.05.2012 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу капітальної будівлі (споруди). Позивач -підприємець Новосад І. І. пропонував негайно провести нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію укладеного договору з передбаченням у ньому переходу права власності на об'єкт від продавця до покупця після здійснення останнім повної оплати його вартості. Однак, відповідач -ТзОВ «ЛУМ»наполягли на нотаріальному посвідченні та державній реєстрації договору вже після виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі, а тому державна реєстрація даного договору не відбулась. Позивач частково сплатив вартість майна в сумі 330 000 грн. 00 коп. При цьому позивач вважав, що виконує свої договірні зобов'язання, передбачені п. 3.1 укладеного договору. Беручи до уваги факт відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу від 14.05.2012 року підприємець Новосад І. І. стверджує, що договір є неукладеним (не вчиненим), а тому просить стягнути з відповідача 330 000 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

На виконання вимог ухвали подав письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

14 травня 2012 року між позивачем -підприємцем Новосадом Ігорем Івановичем та відповідачем -товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУМ»був підписаний договір № б/н купівлі-продажу капітальної будівлі (споруди) (далі -договір, а. с. 8-10).

Згідно п. п. 1.1, 2.3, 3.1 договору відповідач зобов'язується передати у власність позивачеві будівлю бази (контори-майстерні, згідно даних технічного паспорту) загальною площею 1 164, 7 кв. м., яка знаходиться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Автобусна-7, а позивач зобов'язується прийняти зазначений об'єкт і сплатити відповідачу договірну ціну за нього. Право власності на об'єкт переходить від відповідача до позивача з моменту сплати останнім у повному обсязі договірної ціни, передбаченої п. 1.8 договору та підписанням сторонами акту приймання-передачі об'єкта. Позивач зобов'язаний сплатити відповідачу договірну ціну об'єкта до 16.08.2012 року частинами: до 16.06.2012 року -750 000 грн. 00 коп., до 16.07.2012 року -750 000 грн. 00 коп., до 16.08.2012 року -1 000 000 грн. 00 коп.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 330 000 грн. 00 коп., що підтверджується:

- квитанцією до прибуткового ордера від 11.05.2012 року на суму 100 000 грн. 00 коп., підстава: «авансовий платіж за продаж бази по технічній експлуатації м. Нововолинськ»(а. с. 11);

- квитанцією до прибуткового ордера від 05.07.2012 року на суму 100 000 грн. 00 коп., підстава: «авансовий платіж за продаж будівлі по технічній експлуатації м. Нововолинськ»(а. с. 11);

- платіжним дорученням №15 від 15.06.2012 року на суму 30 000 грн. 00 коп., призначення платежу: «за купівлю будівлі (контори-майстерні), яка знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Автобусна,7» (а. с. 12);

- платіжним дорученням №19 від 06.07.2012 року на суму 100 000 грн. 00 коп., призначення платежу: «за купівлю будівлі (контори-майстерні), яка знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Автобусна,7»(а. с. 13);

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Правовідносини сторін за договором купівлі-продажу регулюються ст. ст. 655 - 697 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Як вбачається із самого договору та зазначено у позовній заяві нотаріально спірний договір посвідчений не був, державна реєстрація договору не проведена.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 14.05.2012 року не є вчиненим (укладеним).

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів про наміри посвідчити договір купівлі-продажу від 14.05.2012 року нотаріально та провести його державну реєстрацію.

Слід зазначити, що главою 85 ЦК України врегульовані питання, щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Положення глави 83 ЦК України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (постанова ВГСУ від 30.08.2012 року №15/5005/2635/2012).

Положення цієї глави ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні (постанова ВГСУ від 20.12.2011 року №4/160).

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що кошти в сумі 330 000 грн. 00 коп. отримані відповідачем без достатньої правової підстави, тобто є безпідставно набутими.

Позивач на адресу відповідача направив вимогу від 19.10.2012 року №5 про повернення майна (грошей) (а. с. 14) з вимогою у семиденний строк від дня отримання даної вимоги повернути грошові кошти в сумі 330 000 грн. 00 коп.

У відповіді на вимогу про повернення майна (грошей) від 07.11.2012 року №127 (а. с. 16-17) відповідач зазначив, що позивач, як володілець грошових коштів, самостійно і з власної волі та на виконання взятих на себе зобов'язань перерахував кошти на користь відповідача. Крім того, вимагає негайного, у визначений законодавством строк, виконання позивачем взятих на себе зобов'язань в частині повної оплати вартості об'єкта нерухомості та продовження подальшого оформлення купівлі-продажу об'єкта нерухомості (нотаріальне посвідчення, державна реєстрація). Відповідач посилається на ст. 220 ЦК України відповідно до якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як зазначалося вище, спірний договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло обов'язків перед відповідачем щодо подальшого розрахунку за об'єкт продажу.

Наведені позивачем та з'ясовані судом обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, відповідають підставам застосування ст. 1212 ЦК України, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача авансового платежу в сумі 330 000 грн. 00 коп., як безпідставно набутого є підставною та підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 6 600 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМ», вул. Індустріальна, 8, м. Луцьк, код 01269313 на користь підприємця Новосада Ігоря Івановича, вул. Червоноградська, 27, м. Нововолинськ, Волинська обл., код 2244704458

- 330 000 грн. 00 коп. безпідставно збережених грошових коштів, 6 600 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 336 600 грн. 00 коп. (триста тридцять шість тисяч шістсот грн. 00 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 17.12.2012 року

Суддя А. М. Кравчук