Рішення № 280703, 14.11.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.06 р. Справа № 41/314пд

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Вознєвій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Шахтарськ

до відповідача-1: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м. Шахтарськ

до відповідача-2: Приватного підприємства „Алекс”, м. Донецьк

про визнання недійсною угоди купівлі-продажу на суму 47261,31 грн. та застосування

наслідків цього, передбачених ст. 49 ГК України

При участі представників:

від позивача: Злобін А.О. - довіреність від 27.10.2006р. № 8670/10-013;

Зарічна О.В. - довіреність від 27.10.2006р. № 8668/10-013

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція, звернувся до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Приватного підприємства „Алекс” про визнання угоди недійсною купівлі-продажу на суму 47261,31 грн. та застосування наслідків, передбачених ст. 49 ГК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі уклали усну угоду купівлі-продажу на загальну суму 47261,31 грн., виконання якої підтверджується податковими накладними від 10.03.2003р. № НОМЕР_1 № НОМЕР_2. № НОМЕР_3. №НОМЕР_4 НОМЕР_5 Позивач наводить, що спірна угода була укладена відповідачами у березні-травні 2003 року, тому на ці правовідносини розповсюджується дія Цивільного кодексу України в редакції від 18.07.1963р.

Позивач зазначає, що рішенням міського суду Ленінського району м. Донецька від 29.08.2002р. були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість № НОМЕР_6 визнано недійсним з моменту його видачі. Судом було встановлено, що підприємство за юридичною адресою не значиться. Також, суд встановив, що ОСОБА_2, який є директором та засновником відповідача-2 згідно статуту, внесків до статутного фонду не вносив, до здійснення підприємницької діяльності не приступав, угод від імені відповідача-2 не укладав, ніяких документів в якості директора не підписував, нікого не уповноважував здійснювати підприємницьку діяльність від свого імені, а також не знає, де знаходяться установчі документи.

Зазначені обставини, встановлені рішенням суду, за позицією позивача, підтверджують умисел відповідача-2, направлений на цілі, суперечні інтересам держави та суспільства, а саме, здійснення господарської діяльності в порушення чинного законодавства, а також несплата встановлених податків і обов'язкових платежів.

Відповідачі про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, але відзиву на позовну заяву не подали, не використали своє право на участь у судовому засіданні, представників в судове засідання не направили. Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

До початку судового засідання представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. За результатами розгляду клопотання сторін задоволено судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідач-1, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстрований рішенням виконкому Шахтарської міської Ради № НОМЕР_7 від 14.09.2000 р. та перебуває на податковому обліку в Шахтарській ОДПІ з 14.09.2000 р. Відповідач-2, Приватне підприємство „Алекс”, м. Донецьк, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Виконавчим комітетом Ленінської районної ради 9.02.2000р., внесений до ЄДРПОУ за кодом 30702523. Взятий на податковий облік в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька.

Позивачем була здійснена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства відповідача-1, на підставі якої складено Акт від 31.01.2004 р. № НОМЕР_8. Актом перевірки встановлені взаємовідносини СПД ОСОБА_1 з ПП “Алекс”. Суд враховує, що саме у момент проведення перевірки позивач довідався про наявність спірних правовідносин, що обумовлює належність заявлених вимог, відносно строків позовної давності передбачених цивільним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні підприємницької діяльності в період з березня по травень 2003р. відповідачі уклали усну угоду купівлі-продажу, за якою відповідач-2 продавав відповідачу-1 товарно-матеріальні цінності, про що свідчать податкові накладні від 10.03.2003р. № НОМЕР_1. №НОМЕР_2№ НОМЕР_3. № НОМЕР_4р. № НОМЕР_5

Отримання відповідачем-1 вищенаведеної продукції відображено також у книзі обліку придбання Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

В матеріалах справи наявний лист Приватного підприємця ОСОБА_1 керівнику Шахтарської ОДПІ, відповідно до якого відповідачем-1 підтверджено факт придбання товару на загальну суму 47261,31 грн., а також відсутність у наявності у відповідача-1 товару в наявності, оскільки він використав його у власній господарській діяльності.

Таким чином, в ході розгляду спору судом встановлено укладення спірної угоди та фактичне її виконання між відповідачами у 2003 році, а саме, передача відповідачем-2 та отримання відповідачем-1 товарно-матеріальних цінностей та оплата першим відповідачем отриманого за спірною угодою товару.

Рішенням міського суду Ленінського району м. Донецька від 29.08.2002р., яке набуло чинності 29.09.2002 року, були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість № НОМЕР_6 визнано недійсним з моменту його видачі. Вищевказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2, який є директором та засновником відповідача-2 згідно статуту, зареєстрував дане підприємство за виногороду, внесків до статутного фонду не вносив, до здійснення підприємницької діяльності не приступав, угод від імені відповідача-2 не укладав, ніяких документів в якості директора не підписував, нікого не уповноважував здійснювати підприємницьку діяльність від свого імені, а також не знає, де знаходяться установчі документи.

23.04.2003р. свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_9, видане 24.02.2000р. Приватному підприємству “Алекс” було анульовано у встановленому порядку ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, про що було складено акт № НОМЕР_10

Приватним підприємством „Алекс” звітність про ведення фінансово-господарської діяльності в ДПІ Ленінського районі м. Донецька не надавалась з моменту реєстрації, за юридичною адресою підприємство не знаходиться, про що свідчить лист ДПІ в Ленінському районі м. Донецька від 28.04.2004р. № НОМЕР_11.

Крім того, як вбачається з акту Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька № НОМЕР_12 від 24.09.2000року, відповідач-2 не знаходиться за юридичною адресою, вказаною в Статуті підприємства, та місцезнаходження його невідомо.

Позивач наполягає на визнанні угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР, оскільки спірна угода укладена та виконана саме під час дії цієї норми.

Суд погоджується з такою думкою, оскільки за загальними принципами права закони та підзаконні акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (п.4) при вирішенні даного спору, суд керується цивільним законодавством, чинним на момент виникнення відносин щодо укладення та виконання спірної угоди.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) недійсними визнаються угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Отже зі змісту наведеної норми права випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про підприємства в Україні” (що діяв не момент укладення та виконання спірних угод), підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство як юридична особа є суб'єктом підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність здійснюється за умов, визначених законодавством.

Закон України “Про підприємництво” (що також діяв під час укладення та виконання відповідачами спірних договорів) передбачає, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку. Цим законом передбачена обов'язковість державної реєстрації такого суб'єкта, зокрема, для здійснення державної реєстрації наявним має бути рішення власника або уповноваженого ним органу (ст. 8 Закону).

У законодавчому порядку встановлюються також обмеження у здійсненні підприємницької діяльності шляхом встановлення обов'язків діяти суб'єкту підприємницької діяльності певним чином.

Так, відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Законом України “Про систему оподаткування” встановлюється обов'язок платників податків, яким є, зокрема, сплата податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Мета, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства, яку мала спірна угода, на думку позивача, полягає в наявності умислу у відповідача-2, направленому на цілі, суперечні інтересам держави та суспільства, а саме здійснення господарської діяльності в порушення чинного законодавства, а також несплата встановлених податків та обов'язкових платежів.

Умисел відповідача-2 укласти угоду з такою метою, позивач обґрунтовує наявністю рішення міського суду Ленінського району м. Донецька від 29.08.2002р., яке набуло чинності 29.09.2002 року. Вказаним рішенням були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість № НОМЕР_6 визнано недійсним з моменту його видачі.

З рішення вбачається, що ОСОБА_2, який є директором та засновником відповідача-2 згідно статуту, зареєстрував дане підприємство за винагороду, внесків до статутного фонду не вносив, до здійснення підприємницької діяльності не приступав, угод від імені відповідача-2 не укладав, ніяких документів в якості директора не підписував, нікого не уповноважував здійснювати підприємницьку діяльність від свого імені. Вказаним рішенням встановлено, що в діях ОСОБА_2 як засновника ПП „Алекс” не було наміру займатися підприємницькою діяльністю в якості засновника та директора.

Згідно ст. 35 ГПК України рішення суду по цивільній справі, яке набрало чинності, обов'язкове для господарського суду у відношенні фактів, встановлених судом та які мають значення при вирішенні спору.

Викладені у рішенні місцевого суду факти мають суттєве значення при розгляді справи господарським судом щодо встановлення наявності наміру відповідача - 2 при укладенні угоди діяти з метою ухилення від сплати податків, зборів та обов'язкових платежів.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що звітність про фінансово-господарську діяльність підприємством з моменту реєстрації до податкового органу не подається, податки до бюджету на нараховуються та не сплачуються, свідоцтво платника ПДВ анулювано з дати видачі. Таким чином, ПП “Алекс” не включило до своєї податкової звітності відомості про здійснення оспорюваної угоди, не сплатило податки, приховало отриманий доход і ухилилось від його оподаткування. Тобто, такі факти свідчать про спрямованість дій відповідача-2 при здійсненні угоди на досягнення мети, суперечної інтересам держави та суспільства.

За таких умов, матеріалами справи, з урахуванням фактів, встановлених у рішенні місцевого суду, доводиться, що здійснення фінансово-господарських операцій ПП “Алекс” направлених на здійснення підприємницької діяльності поза межами правової відповідальності, що є порушенням чинного законодавства.

Господарювання, укладення і здійснення в подальшому угод без сплати з цих операцій податків, ненадання податкової звітності, приховування свого місцезнаходження, - є доказами умислу, направленого на безпідставне отримання прибутків (доходів) та приховування їх від оподаткування. Таке суперечить інтересам держави і суспільства, тому спірна угода має бути визнана недійсною на підставі ст. 49 УРСР, що діяла під час укладення і виконання угоди.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства при наявності умислу лише у однієї з сторін, все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй до відшкодування стягується в доход держави.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. N3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, у тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або уклала угоду шляхом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди з представником другої сторони або з використанням збігу тяжких для останньої обставин, суд на виняток із зазначених загальних правил все виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави. При неможливості передати майно в доход держави в натурі - постановляє рішення про стягнення його вартості.

При цьому, суд враховує той факт, що відповідно до встановлених обставин справи, умисел мав місце лише з боку однієї сторони за угодою, а саме, з боку відповідача-2. Згідно з вимогами вказаної норми, з відповідача-2 на користь відповідача-1 підлягає стягненню все, що було ним отримано по спірної угоді, а саме грошові кошти у сумі 47261,31 грн. З урахуванням того, що отримане відповідачем-1 за спірною угодою майно неможливо передати у доход держави в натурі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи і було встановлено вище, таке майно було використано у власній госпрдарській діяльності відповідача-1, з відповідача-1 у доход держави підлягає стягненню грошова вартість цих товарів у сумі 47261,31 грн.

Держмито по майновій та немайновій вимогах та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача-2, оскільки, спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст.ст. 58, 67 Конституції України, п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.49 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.4-3, 32, 33, 35, 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Шахтарськ та Приватного підприємства „Алекс”, м. Донецьк про визнання недійсною угоди купівлі-продажу на загальну суму 47261,31грн. та застосуванням наслідків, передбачених ст. 49 ГК України - задовольнити.

Визнати недійсною усну угоду купівлі-продажу по податковим накладним від 10.03.2003р. № НОМЕР_1 № НОМЕР_2. № НОМЕР_3. №НОМЕР_4 НОМЕР_5, укладену між СПД ОСОБА_1та Приватним підприємством „Алекс” на загальну суму 47261,31 грн.

Стягнути з Приватного підприємства “Алекс” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23б, код ЕДРПОУ 32211525, ідент. код 322115226577) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1ідентифікаційний номер НОМЕР_13, ІНФОРМАЦІЯ_1) суму 47261,31 грн.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1ідентифікаційний номер НОМЕР_13, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь держави вартість отриманого товару на загальну суму 47261,31 грн.

Стягнути з Приватного підприємства “Алекс” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23б, код ЕДРПОУ 32211525, ідент. код 322115226577) на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті державного мита в сумі 557,61 грн.

Стягнути з Приватного підприємства “Алекс” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23б, код ЕДРПОУ 32211525, ідент. код 322115226577) на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Видати та надіслати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гончаров С.А.