Рішення № 28068760, 18.12.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/4383/2012 Номер провадження 22-ц/1690/4383/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Жмурко П.Я. Суддя-доповідач: Бондаревська С. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Пікуля В.П., Триголова В.М.

при секретарі: Цюрі Я.В.

за участю адвоката -ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2012 року

по справі за позовом акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року позивач -АТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Полтавської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 03 червня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/2647/73/107121, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 30550 доларів США з терміном користування кредитними коштами до 03 червня 2015 року. 16 травня 2011 року до кредитного договору укладено додаткову угоду № 014/2647/73/107121/1.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 03 червня 2008 року був укладений договір поруки № 014/2647/73/107121, згідно умов якого остання, як поручитель, взяла на себе зобов'язання відповідати по боргових зобов'язаннях ОСОБА_3 у повному обсязі.

Також позивач вказував на те, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, станом на 14 червня 2012 року утворилася заборгованість, яка складається з наступного: прострочена заборгованість за кредитом -12142,45 грн. ( 1519,23 доларів США ); пеня за порушення строків повернення кредитних коштів -24235,02 грн. (32,22 доларів США); прострочена заборгованість за процентами -9318,22 грн. (1165,87 доларів США); пеня за прострочення сплати процентів -20949,94 грн. ( 2621,20 доларів США); нараховані проценти -229,30 грн. ( 28,69 доларів США ); заборгованість, що підлягає достроковому стягненню - 43139,99 грн. ( 28,69 доларів США ). Оскільки у добровільному порядку відповідачі погасити заборгованість відмовляються, позивач просив стягнути на його користь заборгованість в сумі 110014,92 грн., що за курсом НБУ станом на 14 червня 2012 року становить 13764,77 доларів США.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2012 року позов акціонерного товариства «Райффайзен Банк аваль»в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, як з солідарних боржників на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором № 014/2647/73/107121 від 03 червня 2008 року у розмірі 86829,96 гривень на рахунок № 290955819 у Полтавській обласній дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО 331605, код ЄДРПОУ 22550043.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, як з солідарних боржників на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»сплачений ними судовий збір в розмірі 868,29 гривень на рахунок № 290955819 у Полтавській обласній дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО 331605, код ЄДРПОУ 22550043.

З вказаним рішенням не погодилися відповідачі та подали на нього апеляційну скаргу, у якій просили рішення змінити, зменшивши розмір стягуваної заборгованості за кредитним договором.

Апелянти вважають рішення суду таким, що не відповідає чинному законодавству, вказуючи на те, що норми ст. 616 ЦК України передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, яку стягують з боржника -окрім основного боргу за кредитним договором.

Також доводи апеляційної скарги обґрунтовують тим, що внаслідок світової кризи відповідачі мали тяжке матеріальне становище, що зумовило виникнення заборгованості та несвоєчасність сплати платежів. Поряд з цим апелянти вказували на невідповідність розміру заборгованості, визначеної позивачем, та відсутність у поручителя ОСОБА_4 обов'язку нести відповідальність по всім нарахованим виплатам.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду.

Згідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, що 03 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/2647/73/107121. Згідно умов даного договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 30550 доларів США.

З метою забезпечення належним чином виконання зобов'язань за кредитним договром між позивачем та ОСОБА_4 03 червня 2008 року було укладено договір поруки № 014/2647/73/121. Згідно умов даного договору поручитель зобов'язувалася відповідати перед банком по боргових зобов'язаннях ОСОБА_3 у повному обсязі. Договором не була передбачена додаткова відповідальність поручителя, позичальник та поручитель за його умовами несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідно до даних, що містяться у статуті ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та довідки ЄДРПОУ і свідоцтва про державну реєстрацію, судом встановлено, що ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»перейменовано у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Також судом встановлено, що на час укладення кредитного договору процентна ставка за ним становила -13,800 %. Відповідно до умов додаткової угоди від 16 травня 2011 року розмір процентної ставки був змінений.

Так, згідно п. 1 додаткової угоди ( а.с. 12 ) було визначено, що з 16 травня 2011 року встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 6,75 % річних.

Згідно п. 2 цієї ж додаткової угоди встановлено, що якщо позичальник прострочив виконання своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором на більш ніж 30 календарних днів, процентна ставка, передбачена пунктом 1 цієї Додаткової угоди, припиняє застосовуватися і проценти за Кредитним договором розраховуються на підставі процентної ставки в розмірі 13,80 % річних з 31 календарного дня з дати прострочення ( дата зміни). При цьому така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до Кредитного договору.

В свою чергу, відповідно до п. 1.2. Кредитного договору ( а.с. 9 ) сторони при його укладенні домовилися, що за користування Кредитом Позичальник сплачує процентну ставку, розмір якої може змінюватись на умовах цього Договору.

З огляду на це, не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивач не мав права на зміну процентної ставки.

Окрім того, не заслуговують на увагу і посилання апелянтів на суперечливість дій позивача нормам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12 грудня 2008 року, так як його дія не поширюється на даний договір, який був укладений 03 червня 2008 року, тобто до набрання чинності Законом.

Вирішуючи спірні правовідносини та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.

Нормами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Обгрунтованість висновків суду щодо розміру заборгованість підтверджується наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Матеріалами справи, а саме: наданим позивачем розрахунком, підтверджується факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів.

Згідно розрахунку, станом на 14 червня 2012 року, заборгованість складається з наступного: прострочена заборгованість за кредитом - 12142,45 грн. (1519,23 доларів США); пеня за порушення строків повернення кредитних коштів - 24235,02 грн. (3032,22 доларів США); прострочена заборгованість за процентами - 9318,22 гри. (1165,87 доларів США); пеня за прострочення сплати процентів - 20949,94 грн. (2621,20 доларів США); нараховані проценти - 229,30 грн. (28,69 доларів СІІІА); заборгованість, що підлягає достроковому стягненню - 43139,99 грн. (5397,56 доларів США).

Встановивши, що розмір пені, нарахований до сплати позивачем, є значно завищеним, а також враховуючи відсутність доказів того, що порушення боржником умов договору призвело до значних збитків, місцевий суд, відповідно до норм ч. 3 ст. 551 ЦК України, дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення пені за прострочення виконання основного зобов'язання та пені за прострочення повернення відсотків, обґрунтовано стягнувши пеню в межах розміру заборгованості по відсотках та по тілу кредиту.

З урахуванням наведеного, правильним є висновок суду і про обґрунтованість позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»щодо стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, розмір якої становить 86826,96 гривень, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 12142,45 грн. (1519,23 доларів США), простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 9318,22 грн. (1165,87 доларів США), нарахованих відсотків у розмірі 229,30 грн. (28,69 доларів США) та заборгованості, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі 43139,99 грн. (5397,56 доларів США) (тіло кредиту, що мало виплачуватись щомісячними платежами до 03 червня 2015 року), пені за порушення строків повернення кредитних коштів у розмірі 12500 грн. та пені за прострочення сплати процентів у розмірі 9500 грн.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не підтверджують їх неправомірність належними доказами, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідачами належним чином не доведено факт відсутності у ОСОБА_4 обов'язку солідарної відповідальності за всіма зобов'язаннями боржника (позичальника) ОСОБА_3 за кредитним договором, укладеним між сторонами.

Доводи апелянтів щодо наявності у суду права на зменшення розмірів збитків та неустойки, які стягуються з боржника окрім основного боргу, взагалі є неспроможними, оскільки норми ст. 616 ЦК України можуть бути застосовані при врегулюванні правовідносин, що виникли внаслідок порушення зобов'язань з вини кредитора.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до норм цивільного законодавства судові витрати не входять до обсягу зобов'язань, що визначаються умовами кредитного договору та договору поруки для відповідачів перед позивачем.

З огляду на це у ОСОБА_4 відсутній солідарний обов'язок з ОСОБА_3 у відшкодуванні судових витрат, понесених ПАТ КБ «ПриватБанк»при зверненні до суду.

В свою чергу, відповідно до ст. 88 ЦПК України, внаслідок часткового задоволення позовних вимог, судові витрати позивача підлягають компенсації за рахунок відповідачів, що має бути здійснено в дольовому порядку, внаслідок чого з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»має бути стягнутий судовий збір в розмірі 434,15 гривень та з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»- судовий збір в розмірі 434,15 гривень.

За таких обставин, судова колегія, з урахуванням положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України, дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2012 року в частині розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 4; 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2012 року -змінити в частині розподілу судових витрат, стягнувши з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»сплачений позивачем судовий збір в розмірі 434,15 гривень та з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Полтавської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»сплачений судовий збір в розмірі 434,15 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: