Ухвала суду № 28066490, 20.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р.справа № 2а-0870/5014/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А. < Список >

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.

представників позивача -Мальчева В.Є. ( довіреність від 19.01.2012р.),

Новаковської О.В.. ( довіреність від 15.02.2012р..)

представника відповідача -Крошка В.В. ( довіреність від 28.03.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а-0870/5014/11 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

29 червня 2011 року Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» ( далі -Позивач) звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби ( далі -СДПІ) , відповідно до якого просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011р. № 0000570803.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, СДПІ подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що по взаємовідносинах Позивача з безпосередніми постачальниками встановлено наступне:

ТОВ «Нафта-Трейд» не могла постачити навтопродукти Позивачу, оскільки в свою чергу по ланцюгу постачання не встановлено доказів придбання ТОВ «Нафта-Трейд»сировини у ТОВ «Промпівдень»( завищено суму податкового кредиту на 54409.00 грн.)

ТОВ «Метвторпром» має 36 стан «основний платник до кінця року», декларація з ПДВ за грудень 2010р. була прийнята «до відома», що не є податковою звітністю( завищено суму податкового кредиту на 99775.00 грн.)

ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдінг»- недостатня наявність основних виробничих фондів та кількості працюючих для виконання певного обсягу робіт, по ланцюгу до виробника мало взаємовідносини із суб'єктами господарювання, діяльність яких здійснювалась поза межами правової відповідальності( завищено суму податкового кредиту на 129842.00 грн.)

З огляду на встановлене, господарські взаємовідносини Позивача з указаними контрагентами є фіктивними правочинами , та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, Актом перевірки не підтверджено фактичного пересування товару по ланцюгам постачання від контрагентів та подальшої їх реалізації на адресу Позивача. Відповідно, первинні документи, видані вказаними підприємствами, не відповідають приписам чинного законодавства та не мають сили первинних документів, оскільки відсутнє фактичне здійснення господарської операції.

Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» надало заперечення на апеляційну скаргу, де вказувало на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підтвердження чого долучив судову практику вирішення спорів щодо аналогічних правовідносин.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник СДПІ вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених.

Представники Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її необгрунтованість та просили прийняти до уваги висновки, викладені ними у наданих до суду запереченнях.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 30.05.2011р. по 02.06.2011р. уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за грудень 2010р.

За результатами перевірки складений Акт № 78/08-03/01056273 від 08.06.2011 року.( а.с. 13-34) .

В Акті перевірки вчинено записи про порушення:

підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) , відповідно до яких Позивачем безпідставно занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 284 026 грн..

Перевіркою встановлено, що підприємства-постачальники позивача - ТОВ «Нафта-Трейд», ТОВ «Метвторпром» та ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдінг», не мають необхідних умов для досягнення підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу,основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому правочини, укладені між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод»та вказаними підприємствами, як і правочини цих підприємств з їх постачальниками по ланцюгу постачання, здійснені без мети настання реальних наслідків, отже, зазначені правочини є недійсними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За таких обставин СДПІ дійшла висновку, що Позивачем безпідставно завищено податковий кредит за грудень 2010 року по операціях з ТОВ «Нафта-Трейд», ТОВ «Метвторпром» та ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдінг»на загальну суму 284 026 грн. що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010р. на таку ж суму.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), СДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0000570803 від 22.06.2011р., яким Приватному акціонерному товариству «Запорізький електровозоремонтний завод»збільшено грошове зобов'язання за платежем 3014010100 -податок на додану вартість, на загальну суму 284026,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 142013,00 грн. ( а.с.11)

Визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення -рішення було предметом судового позову.

Задовольняючи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», суд першої інстанції виходив з того, що СДПІ ні в Акті перевірки, ні у судовому засіданні не зазначала та не надала доказів, які б у відповідності до приписів ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного суду України свідчили б про нікчемність правочинів -договорів, укладених Позивачем з безпосередніми контрагентами ТОВ «Нафта-Трейд», ТОВ «Метвторпром» та ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдінг». У судовому порядку вказані правочини недійсними також не визнавались. В той же час на підтвердження виконання умов зазначених договорі Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат, а тому, згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Стосовно фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, спору між сторонами немає.

Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР дано визначення поняття «бюджетне відшкодування». Це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вищевказані положення Закону № 168 не ставлять у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

В силу пп. 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди, згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України, є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, причому, склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Однак, висновки СДПІ про нікчемність угод, укладених Позивачем з безпосередніми контрагентами - ТОВ «Нафта-Трейд», ТОВ «Метвторпром» та ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдінг», зроблені відповідачем лише виходячи з даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів по ланцюгу постачання та актів перевірок з інших ДПІ по контрагентах безпосередніх контрагентів Позивача. При цьому матеріали зустрічних перевірок містять лише припущення податкового органу про те, що у підприємств відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання, при цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

В той же час, висновок щодо відповідності того чи іншого правочину вимогам закону, а особливо моральним засадам суспільства, вимагає серйозного юридичного аналізу, а фахівці контролюючого органу, з огляду на обов'язок доказування правомірності свого рішення, зобов'язані були з'ясувати всі обставини взаємовідносин сторін та доводити перед судом їх переконливість. Як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти позивача, та чи могло бути відомо позивачу про порушення, які допускали його контрагенти.

Судом встановлено та сторонами визнано, що і позивач і його контрагенти зареєстровані як платники податків.

Угоди, укладені Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод»з ТОВ «Нафта-Трейд», ТОВ «Метвторпром» та ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдінг», оформлені належним чином, заперечення відповідача з цього приводу відсутні. Дані правочини не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом, укладені угоди виконані сторонами: доставка позивачу товару та надання послуг підтверджені належними первинними документами, позивачем здійснена оплата отриманого товару та послуг. Відповідачем не надано доказів того, що поставлені товари та надані послуги позивачем не використані у господарській діяльності.

Щодо формування даних податкової звітності та відповідності податкових накладних, які були підставою віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, вимогам Закону, зауважень у фахівців податкового органу не виникало.

В силу статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В іншому випадку визначення сум податкового зобов'язання мало б кратний характер - по ланцюгу до виробника, що не відповідає принципам системи оподаткування.

Посилання МДПІ на те, що господарські взаємовідносини Позивача з указаними контрагентами є фіктивними правочинами , та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, і що Актом перевірки не підтверджено фактичного пересування товару по ланцюгам постачання від контрагентів та подальшої їх реалізації на адресу Позивача, визнається колегією суддів безпідставним, оскільки фахівці контролюючого органу не спростовують фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів чи їх вірного документального оформлення.

Як наслідок, висновок СДПІ про порушення позивачем приписів підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), відповідно до яких якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту , не ґрунтується на матеріалах справи та не підтверджується належними доказами, а тому визнається колегією суддів безпідставним.

З огляду на встановлені у справі обставин, порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права щодо вимог про скасування податкових повідомлень-рішень не вбачається.

В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205,206 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/5014/11 -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 09 липня 2012 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: М.А. Руденко