Ухвала суду № 28066285, 08.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. справа № 2а-0870/4686/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Бідник М.В.

за участю представника позивача - Печеного О.П. ( довіреність від 25.01.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі № 2а-0870/4686/11за позовом Асоціації фермерських господарств «Агро»до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

встановив:

16 червня 2011 року Асоціація фермерських господарств «Агро» ( надалі -Позивач), звернулася з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області ( надалі - Відповідач), відповідно до якого просила скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000082320 від 31.05.2011. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки про нікчемність укладеного між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб»правочину та відсутність факту поставок товарів (послуг) останнім, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, не відповідають фактичним обставинам , а тому прийняте ДПІ податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року позовні вимоги Асоціації фермерських господарств «Агро»задоволено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між позивачем і ПП «ВКФ Укрпромснаб», та доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно застосовано положення підпункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України та безпідставно не прийняв до уваги висновки Акту перевірки про відсутність у контрагента Позивача - ПП «ВКФ «Укрпромснаб», необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень, і саме вказане свідчить про те, що правочини між ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та підприємствами - покупцями, у тому числі і Позивачем, в наслідок яких за перевіряємий період задекларований податковий кредит, здійснені без мети настання їх реальних наслідків. Зазначають, що суд також безпідставно визнав наявні у Позивача первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких ним задекларовано суму податкового кредиту (договір, видаткові та прибуткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо), достатніми для підтвердження правомірності сформованого податкового кредиту, оскільки первинні документи, видані ПП «ВКФ Укрпромснаб», не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту виконання робіт із-за відсутності підтвердження реальності угод. ( а.с.199-201 т.1)

АФГ «Агро»надало заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просять рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення із-за її необгрунтованості. Зазначали, що висновки податкового органу про наявність умислу на укладання угоди з метою, яка суперечить інтересам держави у відносинах з їх контрагентом - ПП «ВКФ Укрпромснаб», з посиланням при цьому як на доказ такого висновку, на недекларування податкових зобов'язань ПП «ВКФ Укрпромснаб», є безпідставними, оскільки рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2011, що набрало законної сили, визнано неправомірними дії податкового органу щодо неприйняття податкової звітності, та зобов'язано Ленінську МДПІ прийняти подані ПП «ВКФ Укрпромснаб»податкові декларації за лютий та березень 2011 року. ( а.с.240-251)

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував із підстав, викладених у наданих ними запереченнях. ( а.с. 231-237 т.1)

Заслухавши представника Позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що уповноваженими фахівцями податкового органу у період з 29.04.2011 року по 10.05.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку АГФ «Агро» з питань дотримання норм податкового законодавства по нарахуванню та сплаті до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ВКФ Укрпромснаб»за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2011 № 075/23-208/22136898.

Відповідно до Акту перевірки встановлено, що АГФ «Агро»допущено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту згідно податкової декларації за лютий 2011 року у розмірі 179 879,00 грн., в результаті чого встановлено факт заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року у розмірі 179 879,00 грн.

Такий висновок зроблений Відповідачем з посиланням на те, що оскільки у ПП «ВКФ Укрпромснаб» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, у зв'язку із чим угоди з підприємствами-покупцями ПП «ВКФ Укрпромснаб»у лютому є нікчемними. Дані цієї перевірки ґрунтуються на висновках невиїзної документальної перевірки ПП «ВКФ Укрпромснаб», викладених у Акті від 13.04.2011 №515/16-34202109, що надійшли від Ленінської МДПІ у м.Луганську, про результати проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року.

Інших фактів порушення Позивачем норм законодавства Відповідачем у Акті не зазначено.

На підставі вказаного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення- рішення від 31.05.2011 № 0000082320, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 179 880,00 грн., у тому числі за основним платежем -179 879,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і є предметом судового спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між позивачем і ПП «ВКФ Укрпромснаб», та доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням. Крім того, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) , контрагент Позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Зазначений факт не спростовано. Більш того, судове рішення про визнання недійсним правочину, на підставі якого формувався податковий кредит, - відсутнє. З огляду на індивільну відповідальність, підприємство не може нести відповідальність ні за несплату податків своїх контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, ні за будь-які інші дії підприємств під час здійснення ними господарської діяльності, за умови необізнаності щодо них.

Щодо встановлених фактичних обставин справи спору у сторін не виникало.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалась.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ( далі -ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В той же час, згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі -Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Матеріалами справи підтверджено, що 23 лютого 2011 між Позивачем та ПП «ВКФ Укрпромснаб»укладений договір №000149, згідно якого продавець (ПП «ВКФ Укрпромснаб») зобов'язується передати, а покупець (АФГ «Агро») прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, кількість, асортимент і ціна яких вказана у видаткових накладних. Ціна і кількість товару встановлюється за домовленістю сторін згідно рахунку та видаткової накладної. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого продавцем рахунку.

На виконання умов договору ПП «ВКФ Укрпромснаб» були направлені АФГ «Агро»рахунки-фактури від 23.02.2011 № УП-23021116, від 24.02.2011 №УП-24021119 та від 28.02.2011 № УП-28021102, № УП-28021103, які були оплачені АФГ «Агро»платіжними дорученнями № 1709 від 24.02.2011 на суму 292 600,00 грн., № 1719 від 25.02.2011 на суму 228 674,60 грн., № 1721 від 28.02.2011 на суду 279 000,00 грн., № 1722 від 28.02.2011 на суму 279 000,00 грн.

Факт отримання паливно-мастильних матеріалів підтверджено виданими продавцем видатковими накладними (№№ УП-230211010 від 23.02.2011, № УП-230211012 від 24.02.2011, № УП-280211001 від 28.02.2011, № УП-280211002 від 28.02.2011). Факт транспортування паливно-мастильних матеріалів і відповідно їх доставки від продавця до покупця підтверджено товарно-транспортними накладними.

Відповідачем, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України, не надано доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про те, що у Позивача були наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких ним задекларовано суму податкового кредиту (договір, видаткові та прибуткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо). Як не надано належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті перевірки висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між позивачем і ПП «ВКФ Укрпромснаб», та доказів, що вказують на недодержання Позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України.

Більш того, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2011, що залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, визнано неправомірними дії податкового органу щодо неприйняття податкової звітності, та зобов'язано Ленінську МДПІ прийняти подані ПП «ВКФ Укрпромснаб»податкові декларації за лютий та березень 2011 року. ( а.с.240-251), що спростовує висновок Відповідача щодо нікчемності правочинів.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги висновки Акту перевірки про відсутність у контрагента Позивача - ПП «ВКФ «Укрпромснаб» необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень, хоча саме вказане свідчить про те, що правочини між ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та підприємствами - покупцями, у тому числі і Позивачем, в наслідок яких за перевіряємий період задекларований податковий кредит, здійснені без мети настання їх реальних наслідків, визнаються колегією суддів необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.

За таких обставин в межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі № 2а-0870/4686/11-залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 12 листопада 2012 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник