Ухвала суду № 28066271, 13.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р.справа № 2а-0870/4330/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання - Бембінек Я.І

за участю сторін : прокурора -Стаценко М.О., посвідчення № 227,

представника позивача -Шайтанова А.С. ( довіреність від 22.12.2011р.)

представників відповідача -Варьонова А.В. ( довіреність від 28.03.2012р.),

Крючек Т.В. (довіреність від 28.03.2012р.), Близнюка А.В. ( довіреність від 30.05.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби та заступника прокурора Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а-0870/4330/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби, за участі прокуратури Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

встановив:

У червні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»( надалі -ПАТ «ЗАлК») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби ( далі СДПІ), відповідно до якого просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000860808/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 3094502.00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначено підстави та порядок формування платником податкового кредиту. Викладені в акту перевірки від 16.12.2010р. № 406/080-08/00194122 висновки відповідача вважає хибними, оскільки законодавчо визначений порядок формування податкового кредиту з ПДВ не ставиться в залежність від реалізації продукції позивача за цінами нижче собівартості.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011р. позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що виходячи зі змісту акту перевірки від 16.12.2010р. № 406/080-08/00194122 , СДПІ безпідставно визначено суми податкових зобов'язань, зазначені у податковому повідомленні-рішенні №0000860808/0 , так як такий висновок відповідача ґрунтується не на підставі конкретних первинних документів, а за оцінкою витрат платника податків, приросту (убутку) його активів, відтак, законні підстави для визначення СДПІ податкових зобов'язань ПАТ «ЗАлК»з ПДВ шляхом застосування непрямих методів на час перевірки були відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, СДПІ та заступник прокурора Запорізької області подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просили постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 рок скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що операції по реалізації товарів за цінами, нижче собівартості, неможливо вважати господарською діяльністю у розумінні положень пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим платник, виходячи з приписів пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позбавлений права на віднесення сум ПДВ, сплаченого за такими операціями, до складу податкового кредиту. Реалізація продукції за цінами нижче собівартості не може здійснюватись за рахунок отримання бюджетного відшкодування, такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел.

ПАТ «ЗАлК»надано заперечення на апеляційні скарги, відповідно до яких вони просять залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду -без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представники СДПІ та прокурор вимоги апеляційних скарг підтримали із підстав, у них зазначених.

Представник ПАТ «ЗАлК»проти задоволення апеляційних скарг заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість, про що ними зазначено у наданих до суду запереченнях ( а.с. 25-29 т.2), в тому числі і з урахуванням раніше прийнятих рішень щодо аналогічних правовідносин ( а.с.29-34 т.2)

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами СДПІ проведена виїзна позапланова виїзну перевірка ПАТ «ЗАлК»з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за серпень та вересень 2010 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у серпні 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 406/080-08/00194122 від 16.12.2010р., в якому зроблено висновки про порушення ПАТ «ЗАлК»:

-пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 та зареєстрованого в Мінюсті України від 9 липня 1997 року за №250/2054, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2010 року на 2 291 731.00 грн.;

-пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 та зареєстрованого в Мінюсті України від 9 липня 1997 року за №250/2054, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено заявлену у вересні 2010 року суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 3 094.502 грн.

-пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 та зареєстрованого в Мінюсті України від 9 липня 1997 року за №250/2054, із змінами та доповненнями, п.5.7,5.9 розділу 5 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 166 та зареєстрованого в мінюсті України від 09 липня 1997 року за №250/2054, із змінами і доповненнями, в результаті чого ПАТ „ЗАлК" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 1 485 958грн.

-п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), п.5.7, п.5.9 розділу 5 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 та зареєстрованого в Мінюсті України від 9 липня 1997 року за №250/2054, із змінами і доповненнями, в результаті чого ПАТ „ЗАлК" занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 802 771грн.

На підставі Акту перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000860808/0 від 29.12.2010р., якими ПАТ „ЗАлК" зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 094 502,0грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги ПАТ „ЗАлК" залишено без задоволення , а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позиція податкового органу у спірних правовідносинах полягає у тому, що підприємством безпідставно сформовано податковий кредит по неприбутковим операціям, які мали місце у перевіряємому періоді, а саме реалізація продукції власного виробництва за ціною нижче її виробництва. На думку СДПІ, неприбуткові операції не відповідають меті господарської діяльності, яка полягає у одержані прибутку, що виключає право платника на віднесення сум ПДВ, які сплачені у вартості товару, що використаний у виготовлені кінцевої продукції, до складу податкового кредиту.

Скасування вищевказаного податкового повідомлення -рішення і є предметом даного спору.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „ЗАлК", суд першої інстанції виходив з того, що СДПІ безпідставно визначено суми податкових зобов'язань, зазначені у податковому повідомленні-рішенні №0000860808/0 , оскільки такий висновок відповідача ґрунтується не на підставі конкретних первинних документів, а за оцінкою витрат платника податків, приросту (убутку) його активів, відтак, законні підстави для визначення СДПІ податкових зобов'язань ПАТ «ЗАлК»з ПДВ шляхом застосування непрямих методів на час перевірки були відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових витрат підприємства є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі, вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»( далі -Закон № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону України, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) податку на додану вартість, факт сплати (нарахування) податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних матеріальних та нематеріальних активів, у вартості яких сплачено (нараховано) ПДВ, в господарській діяльності платника.

Як вбачається з Акту перевірки СДПІ не заперечувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, не заперечувався факт сплати ПДВ у вартості матеріалів та сировини, що використовувались позивачем у власній господарській діяльності під час створення кінцевої продукції. Факт сплати ПДВ підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

За позицією податкового органу реалізація продукції за ціною нижче собівартості її виробництва не узгоджується з поняттям «господарської діяльності», метою якої є одержання прибутку, що виключає можливість віднесення сум ПДВ, сплачених у вартості матеріалів та сировини, які використовувались у виготовлені кінцевої продукції, до складу податкового кредиту.

Під господарською діяльністю, згідно п.1.32 ст.1 названого Закону, розуміється -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що положення Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремих господарських операціях, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Таким чином, Закон № 168/97-ВР не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не залежить від фінансового результату роботи підприємства звітного періоду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що осаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем, не узгоджуються з вимогами Закону № 168/97-ВР, яким визначено підстави та порядок формування платником податкового кредиту.

Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на спосіб, у який діяла СДПІ, визначаючи спірні податкові зобов'язання.

Відповідно до пп..1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР ( надалі-Закон № 334/94-ВР ) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з пп..1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР , для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, звичайна ціна товарів (робіт, послуг) має бути визначена виходячи з інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

СДПІ не встановлено, що ПАТ «ЗАлК» здійснювалась реалізація товарів за цінами нижчими звичайних, які склалися на ринку на час продажу позивачем виготовленої продукції. Вказуючи на продаж виготовленої продукції за цінами нижче її собівартості та визначаючи суми ПДВ, сплачені у вартості придбаних матеріалів та сировини, що використовувалися у виготовлені кінцевої продукції, перевіряючі особи СДПІ вдалися до визначення матеріальної складової виготовленої продукції у спосіб, який не передбачено Законом, що суперечить не лише вимогам Закону № 168/97-ВР№ 168/97-ВР, а і приписам ст..19 Конституції України відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім цього, з Акту перевірки не вбачається на якій стадії позивачем допущено порушення вимог Закону № 168/97-ВР, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Якщо на стадії формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій щодо придбавання матеріалів та сировини, які використовувались позивачем у власній господарській діяльності з метою виготовлення кінцевої продукції, то СДПІ не вказано в чому полягають такі порушення. При цьому, як зазначено вище СДПІ не заперечувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, не заперечувався факт сплати ПДВ у вартості матеріалів та сировини, що використовувались позивачем у власній господарській діяльності під час створення кінцевої продукції. Якщо на стадії визначення позивачем від'ємного значення, як різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, враховуючи продаж кінцевої продукції за цінами нижчими її собівартості, то податковим органом не враховано, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено обов'язок платника коригувати свій податковий кредит у разі продажу готової продукції за цінами нижчими її собівартості.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що соскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», тобто, не відповідає вимогам, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин в межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205,206 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби та заступника прокурора Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а-0870/4330/1 -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України , в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 09 липня 2012 року

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: М.А. Руденко