Рішення № 28065218, 21.11.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/4476/12 21.11.2012 21.11.2012 21.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/2962/12 Головуючий у 1-й інстанції Марценюк С.А.

Категорія 54 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

21 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі Суслик Є.В.,

за участю:

- представників позивача Васильченко О.А., Балабан В.П.,

- відповідачки ОСОБА_4,

- представників відповідачки ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 05 вересня 2012 року

за позовом

Братської центральної районної лікарні Миколаївської області до ОСОБА_4

про

відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року Братська центральна районна лікарня Миколаївської області (далі - Братська ЦРЛ) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Позивач зазначав, що 29 грудня 2011 року контрольно - ревізійним відділом в Братському районі була проведена ревізія фінансово - господарської діяльності Братської центральної районної лікарні з 01 червня 2007 року по 01 вересня 2011 року.

Перевіркою встановлено, що за період 2009 - 2010 роки до спеціального фонду Братської ЦРЛ не надійшло грошових коштів в розмірі 10 895 грн. 77 коп., отриманих від надання платних медичних послуг лікувальною установою за проходження медичного огляду окремих осіб, які не віднесено до пільгових категорій.

Посилаючись на те, що зазначені порушення були допущені за період коли відповідачка працювала в Братській ЦРЛ на посаді бухгалтера (по обліку медикаментів, ведення каси та підзвітних осіб), а тому шкода спричинена з її вини, позивач просив стягнути з відповідача 10 895 грн. 77 коп. в рахунок відшкодування шкоди.

В судовому засіданні позивач зменшив розмір позовних вимог до 10 461 грн.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 05 вересня 2012 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Братської ЦРЛ 10 461 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов'язків.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на незаконність та необгрунтваність рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Братської ЦРЛ, суд першої інстанції вважав доведеним факт спричинення ОСОБА_4, матеріальної шкоди під час виконання нею трудових обов'язків, яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність, на підставі ст.1166 ЦК України та ст. ст. 134,135 КЗпП України.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 згідно відомостей трудової книжки прийнята на посаду бухгалтера Братської ЦРЛ з 01 листопада 2006 року. Підставою прийняття на вказану посаду зазначено наказ № 271-К від 31 жовтня 2006 року.

Але, як видно із змісту наказу № 271-К від 31 жовтня 2006 року в обов'язки ОСОБА_4 як бухгалтера входило облік медикаментів, ведення каси та підзвітних осіб Братської ЦРЛ. З цим наказом остання не ознайомлена.

01 листопада 2006 року з відповідачкою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, згідно п.1 цього договору ОСОБА_4 як касир прийняла на себе відповідальність за збереження всіх прийнятих нею матеріальних цінностей.

Крім цього, позивач надав посадову інструкцію бухгалтера по матеріальній групі, в обов'язки якої входило ведення обліку каси, з якою ОСОБА_4 не була ознайомлена.

29 грудня 2011 року контрольно - ревізійним відділом у Братському районі у 2011 році було проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності Братської ЦРЛ за період з 01 червня 2007 року по 01 вересня 2011 року, за результатами якої встановлені порушення та складено акт № 06-24/3 від 29 грудня 2011 року.

Із змісту цього акту вбачається, що в лікарні надаються медичні послуги згідно Переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих навчальних закладах освіти, затвердженого постановою КМУ від 17.09.1996 № 1138 та Переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами, затвердженими постановою КМУ від 28.07.2003 № 1180. Проте, протягом 2009-2010 років від надання платних медичних послуг за проходження медичного огляду окремих осіб, які не віднесено до пільгових категорій, до каси Братської ЦРЛ не надійшло 10 895 грн. 77 коп. грошових коштів.

Крім цього, за дорученням прокуратури Братського району, 31 березня 2011 року була проведена перевірка повноти оприбуткування коштів Братською ЦРЛ, за результатами якої складена довідка.

Із змісту цієї довідки вбачається, що згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів №1177 від 06.10.2010р., №1174 від 07.10.2010р., №697 від 10.02.2009р., №1095 від 28.09.2010р., №552 від 22.02.2010р., №1172 від 08.10.2010р., №1169 від 08.10.2010р., №1171 від 08.10.2010р., №143 від 25.02.2010р., №139 від 25.02.2010р., а також № 554, №580, №1178, №1589, №798, №731 в яких відсутня дата видачі квитанцій, безпосередньо ОСОБА_4 прийняла від громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 кошти за надання послуг лікарнею по проведенню медичного наркологічного огляду в загальному розмірі 1806 грн.09 коп., які до каси лікарні та відповідно на рахунок даної установи не надійшли.

Як вбачається з акту ревізії контрольно - ревізійного відділу та вказаної довідки, даний факт було встановлено шляхом взаємозвірки квитанцій з прибутковими касовими ордерами, з журналом реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та казначейськими виписками.

ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції не заперечувала, що перераховані квитанції підписані нею особисто. Відповідно до ч.1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадку, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Враховуючи, що ОСОБА_4 отримувала грошові кошти за прибутковими касовими ордерами, тобто під звіт за разовими документами, які не надійшли на рахунок лікарні, а тому за шкоду, заподіяну позивачу, вона повинна нести матеріальну відповідальність по відшкодуванню 1 806 грн. 09 коп. відповідно до ст. 134 КЗпП України.

Наполягаючи на задоволенні позову, позивач просив стягнути з відповідача 10 461 грн. посилаючись на наявність договору про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (з наступними змінами) роз'яснено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 не була ознайомлена з наказом, яким на неї покладено обов'язок по обліку медикаментів, ведення каси та підзвітних осіб лікарні.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що за період 2009 - 2010 рр. крім ОСОБА_4 на час її відсутності, обов'язок по прийняттю готівкових коштів, які надходили за надання послуг, тимчасово виконували інші працівники ЦРЛ, про що також відображено в акті ревізії КРВ, ці обставини підтвердили свідки в суді першої інстанції.

Ця обставина підтверджується також і тим, що в липні 2012 року економіст ОСОБА_24 добровільно внесла в касу лікарні 433 грн. 84 коп. на погашення заборгованості згідно з актом ревізії від 29 грудня 2011 року.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав доказів, які свідчать, що безпосередньо ОСОБА_4 за надання послуг було прийнято 10 461 грн. і ця сума з вини останньої не надійшла на рахунок лікарні.

Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на вказані обставини та помилково вважав, що шкода повинна бути відшкодована відповідачкою у повному обсязі відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає зміні, а розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 - зменшенню з 10 461 грн. до 1 806 грн. 09 коп. скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строків звернення до суду з позовом, колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з позовом про стягнення з працівника матеріальної шкоди встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки контрольно - ревізійного відділу від 31 березня 2011 року вперше виявлено вказане порушення. Проте, зазначена довідка складена у відсутності представника лікарні і дані про її направлення позивачу відсутні.

За такого, є підстави вважати, що відповідач вперше дізнався про здійснене відповідачкою порушення фінансової дисципліни лише 29 грудня 2011 року при проведенні планової ревізії фінансово - господарської діяльності перевірки контрольно - ревізійним відділом, результати якої були офіційно доведені до керівника установи.

03 травня 2012 року, тобто в межах річного строку, позивач звернувся до суду з позовом, а тому доводи відповідачки щодо пропуску ним вказаного строку, є необґрунтованими.

Посилання суду на ст. 1166 ЦК України є помилковими, оскільки положення цього закону на спірні правовідносини не розповсюджуються, але це не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 05 вересня 2012 року в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_4 на користь Братської ЦРЛ Миколаївської області змінити.

Зменшивши розмір матеріальної шкоди, яка стягнута з ОСОБА_4 на користь Братської ЦРЛ Миколаївської області з 10 461 грн. до 1 806 (одна тисяча вісімсот шість) грн. 09 коп.

В частині стягнення судового збору вказане рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: