Рішення № 28063056, 18.12.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/14645/2012

2/412/5439/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді -Браги А.В.,

при секретарі -Лампікі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_2, третя особа -сектор громадянства, реєстрації і міграції фізичних осіб Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2012 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся із позовом до ОСОБА_2, третя особа - сектор громадянства, реєстрації і міграції фізичних осіб Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача в позовній заяві послався на те, що 27 вересня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/137372/3182/74, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти у сумі 179 401,25 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,50% на рік, кінцевий термін повернення кредиту -27 вересня 2022 року. Виконання кредитного зобов'язання за вказаним кредитним договором забезпечено іпотечним договором № 014/137372/3182/74/1 від 27 березня 2007 року, за умовами якого відповідачем було передано банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Оскільки відповідач взяті на себе кредитні зобов'язання не виконує належним чином станом на 18 липня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 418 871,17 гривень. За таких обставин позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить звернути стягнення на предмет іпотеки, здійснити його реалізацію та за рахунок коштів від такої реалізації задовольнити вимоги позивача щодо повернення йому вказаної вище суми заборгованості. Також позивач просив суд виселити осіб, які зареєстровані у спірній квартирі та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності. Також в заяві представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе, на підставі ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27 вересня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є позивач та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/137372/3182/74, відповідно до умов п.п.1.1-1.4 якого, банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 179 401,25 гривень строком на 180 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,50% річних, строком до 27 вересня 2022 року (а.с.6-8).

На виконання умов вказаного кредитного договору та з метою забезпечення виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та інших платежів, 27 вересня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є позивач та відповідачем у справі було укладено іпотечний договір № № 014/137372/3182/74/1. За умовами даного нотаріально посвідченого договору відповідачем позивачу як іпотекодержателю передано в іпотеку придбані на кредитні кошти квартиру АДРЕСА_1, власником якої є відповідач. В свою чергу позивач, як іпотекодержатель, має право звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки, в тому числі і за рішенням суду, у випадку невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань із повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та інших обов'язкових платежів за кредитним договором. Дані обставини підтверджуються копією іпотечного договору №014/137372/3182/74/1 (а.с.9-10).

Судом також встановлено, що відповідач на виконання умов кредитного договору №014/137372/3182/74 отримав обумовлену кредитним договором суму кредиту в розмірі 179 401,25 гривень, що підтверджується заявою на видачу готівки від 27 вересня 2007 року (а.с.12).

Із матеріалів справи та в судовому засіданні встановлено, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе договірні зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту та сплати відсотків, що призвело до утворення заборгованості. За таких обставин 07 серпня 2012 року відповідачу було направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором. Також відповідача було повідомлено про можливість звернення позивачем стягнення на предмет іпотеки. Відповідачем дана вимога виконана не була, в зв'язку з чим заборгованість за кредитним договором, за підрахунками позивача, станом на 18 липня 2012 року, склала 418 871,17 гривень, в тому числі 174 491,66 гривень -заборгованість за кредитом, 81 585,95 гривень -заборгованість за відсотками, 162 793,56 гривень -пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків. Зазначені обставини підтверджуються копією повідомлення-вимоги, розрахунком заборгованості за кредитом, пені та відсотків за користування кредитними коштами станом на 18 липня 2012 року (а.с.13, 16-17).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», кредитним договором №014/137372/3182/74, іпотечним договором № 014/137372/3182/74/1.

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст. 1054, 1055 ЦК України), а також іпотечний договір, який має бути нотаріально посвідченим (ст.ст. 3, 18 Закону України «Про іпотеку»).

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, розмір яких визначається в договорі (ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до норми ст. 1050 ЦК України, в контексті положення ст. 1054 ч. 2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Відповідний обов'язок боржника щодо повернення кредитору на його вимогу суми боргу зі сплатою процентів встановлений ст. 625 ч. 2 ЦК України.

При цьому відповідно до норми ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею, відповідно до ст.549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України), а також така пеня підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ст. 624 ЦК України).

Пунктом 5.5 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується достроково здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору. Кошти мають бути повернені протягом 30 календарних днів з моменту надіслання кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.

Згідно п. 10.1 Кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Нормою ст. 625 ч. 1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин,які мають істотне значення.

Згідно ст. 16 ЦК України, однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормою ст. 3 вказаного закону передбачено, що іпотека виникає на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ст. 35 ЗУ «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Пунктом 1.1. договору іпотеки передбачено, що даним договором забезпечується виконання кредитного договору № 014/137372/3182/74, укладеного між сторонами по справі, в тому числі забезпечується відшкодування за рахунок предмета іпотеки витрат та збитків, пов'язаних з неналежним виконанням умов вказаного кредитного договору (в тому числі пені, штрафів тощо). Предметом даного договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1, що складається з 1 - коридор 2,- кладова, 3,4 - житлові, 5 - кухня, 6 - туалет, 7 - ванна, І - лоджія, загальна площа 49,2 кв. м., житлова площа 27,9 кв. м.

Пунктом 5.5.1 договору іпотеки передбачено, що у випадках невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим або кредитним договором встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №014/137372/3182/74 від 27 вересня 2007 року, іпотечним договором № 014/137372/3182/74/1 від 27 вересня 2007 року, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення даних договорів в належній формі, встановлено невиконання відповідачем як позичальником, на відміну від кредитора, своїх зобов'язань за кредитним договором, а також встановлено наявність у позивача права звернути стягнення в такому випадку на предмет іпотеки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу стосовно виселення осіб, які зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1, суд вважає за можливе у її задоволенні відмовити, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Пунктом 43 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30 березня 2012 року унормовано, що примусове виселення мешканців здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Аналізуючи вищезазначену норму, суд прийшов до висновку, що заявлена вимога про виселення мешканців є передчасною, а отже такою, що не підлягає задоволенню, оскільки для вирішення її по суті, позивачу необхідно здійснити дії по зверненню стягнення на предмет іпотеки та запропонувати мешканцям квартири, що знаходиться в іпотеці, добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця. У разі якщо дана вимога не буде виконана, позивач матиме право звернутись до суду з вимогою про виселення мешканців з житлового приміщення.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що заявлена позивачем вимога про виселення третіх осіб задоволенню не підлягає, з огляду на зазначені вище приписи ст. 11 ЦПК України, оскільки стосується невизначеного кола осіб, що не є сторонами по справі, та за відсутністю доказів порушення права позивача щодо користування спірною квартирою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені ним при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору на суму 3 219,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 253, 256, 509, 526, 536, 549, 550, ч.3 ст. 551, ст.ст. 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 17, 33, 38-39 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст.88, 210, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов, - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №014/137372/3182/74/1 від 27 вересня 2007 року укладеному між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», а саме на квартиру НОМЕР_1 в житловому будинку літ. А-9, яка складається з: 1 - коридор, 2,- кладова, 3,4 -житлові, 5 - кухня, 6 - туалет, 7 - ванна, І - лоджія, загальна площа 49,2 кв. м., житлова площа 27,9 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27 вересня 2007 року за реєстром № 10132 та зареєстрованого в Державному реєстрі 27 вересня 2007 року, ОСОБА_2.

Кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором №014/137372/3182/74/1 від 27 вересня 2007 року укладеному між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»направити на погашення заборгованості за кредитним договором № 014/137372/3182/74 від 27 вересня 2007 року укладеного між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що становить 418 871,17 гривень та складається з простроченої суми заборгованості -174 491,66 гривень, прострочену заборгованість по процентах -81 585,95 гривень, прострочену заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків -162 793,56 гривень.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором №014/137372/3182/74/1 від 27 вересня 2007 року укладеному між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

В решті позову, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»судовий збір у сумі 3 219,00 гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя : А.В. Брага