Постанова № 28062665, 05.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2012 р.

справа № 2а-14387/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Туркіної Л.П. Малиш Н.І.

за участі секретаря: Пасічника Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Дніпропетровської митниці

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі №2а-14387/10/0470

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

до відповідачів:

про

1. Дніпропетровської митниці;

2. Головного управління державного казначейства у м. Києві

визнання нечинним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(далі по тексту - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької митниці (далі по тексту –відповідач-1), Головного управління державного казначейства у м. Києві (далі по тексту –відповідач-2), в якому просило визнати нечинним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000347/1 від 07.05.2010 року; скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000545 від 07.05.2010 року; стягнути з державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13505,73 грн. (а.с.3-8)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14387/10/0470. (а.с.1)

В обґрунтування доводів, викладених в позовній заяві, позивач зазначив, що 07.05.2010р. при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000010/2010/000347/1, на підставі якого стосовно придбаного позивачем у постачальника товару 07.05.2010р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000545, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, в обґрунтування рішення і картки відмови відповідач-1 на підставу зміни митної вартості товару посилався на Митний кодекс України, Постанову Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.08 р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ІАМУ. Позивач не погоджується із прийнятим відповідачем-1 рішенням та винесеною ним карткою відмови, оскільки вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії відповідача-1 по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі №2а-14387/10/0470 адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»до Криворізької митниці, Головного управління державного казначейства у м. Києві про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів задоволено. Визнано нечинним рішення Криворізької митниці про визначення вартості товарів №113000010/2010/000347/1 від 07.05.2010 року. Скасовано видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000545 від 07.05.2010 року. Стягнено з державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13505,73 гривень. (суддя –Ільков В.В.) (а.с.105-109)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що митницею не було доведено необхідність застосування саме шостого методу визначення митної вартості товару, при цьому не обґрунтовано і неможливість застосування попередніх п’яти методів оцінки. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-2 на користь позивача безпідставно нарахованих та надмірно сплачених у вигляді обов’язкових платежів, а саме: надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13505,73 грн., є обґрунтованими з огляду на те, що Головне управління державного казначейства України у м. Києві є органом, який забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевого бюджетів, тобто є особою, яка здійснює операції з повернення надмірно сплачених позивачем податків і зборів.

Відповідач-1, не погодившись із вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року у справі №2а-14387/10/0470 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. (а.с.132-141)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що судом надана невірна правова оцінка обставинам справи щодо недоведеності митницею наявності встановлених законом причин неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо імпортованих товарів, який був застосований позивачем. Відповідач-1 вказує, що надана позивачем експортна декларація країни відправлення не може бути підставою для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару. Крім того, відповідач-1 зазначає, що відсутність надання позивачем як до митного оформлення, так і при розгляді справи судом, документів, які містять дані про заявлену ним митну вартість товару, що піддаються обчисленню, є законною підставою для неможливості застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

23 березня 2012 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх. №67933/12 надійшли пояснення Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, в яких воно просить апеляційну скаргу Криворізької митниці задовольнити повністю, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року у справі №2а-14387/10/0470 залишити без змін. Також в своїх поясненнях Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві просить слухати справу у відсутності свого представника.

16 вересня 2011 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх. №167266/11 надійшло клопотання Дніпропетровської митниці про здійснення процесуального правонаступництва, а саме: здійснення заміни відповідача-1 –Криворізької митниці на її правонаступника - Дніпропетровську митницю.

29 вересня 2011 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх. №179381 надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», в якому воно просить здійснити, у зв’язку зі зміною найменування позивача, процесуальне правонаступництво, а саме: замінити Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»на Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

У судовому засіданні, заслухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши надані суду документи, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 55 КАС України, ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме: замінити Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»на Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»та Криворізьку митницю на її правонаступника - Дніпропетровську митницю.

Відповідач-2, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився.

На підставі зазначеного, з урахуванням думки представників позивача та відповідача-1 і заявленого відповідачем-2 клопотання про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача-2.

У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року у справі №2а-14387/10/0470 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача-1 заперечував, просив залишити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі №2а-14387/10/0470 та надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача-1, в яких посилався на те, що судом першої інстанції вірно зроблений висновок про те, що поданий позивачем пакет документів є достатнім для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника відповідача-1 та позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача-1 слід задовольнити частково з огляду на такі підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство позивача було зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 28.10.1996р.

Відповідач-1 - Дніпропетровська митниця, у відповідності до ст.14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 16.11.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(покупець) та відкритим акціонерним товариством «Белшина»(постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт за №1352/8941-37-09. Згідно з умовами цього контракту постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару позивачу, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту.

Відповідно до п. 4.2 Контракту загальна орієнтована вартість продукції становить 7000000,00 доларів США. Згідно з умовами Специфікації № 1 від 16.11.2009р. до Контракту погодженої між позивачем та постачальником загальна ціна товару складала 5 940 000,00 дол. США. Крім того, відповідно до Специфікації № 2 від 18.01.2010р. до Контракту погодженої між позивачем та постачальником загальна ціна товару складала 111 300,00 дол. США.

Згідно зі Специфікацією №1 від 16.11.2009 року та Специфікацією №2 від 18.01.2010 року покупець зобов’язується оплатити товар протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на станцію призначення.

Відповідно до п. 3.1. Контракту поставка товару постачальником здійснюється на умовах DDU (ІНКОТЕРМС-2000) –м. Кривий Ріг, ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

На виконання положень Контракту №1352/8941-37-09 від 16.11.2009 р., постачальником на адресу позивача була направлена партія товару, ціна якої була визначена у відповідності до умов Специфікації та підтверджується рахунком фактурою №8695 від 22.04.2010 року.

07.05.2010 року для митного оформлення партії товару позивачем було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/003642 та декларацію митної вартості форми ДМВ-1 № 113050000/2010/003642.

Судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару до митного органу для митного оформлення були надані, зокрема, такі документи:

- рішення про визначення митної вартості № 113000006/2010/000248/1 від 08.04.2010 року;

- облікова картка суб’єкта ЗЕД № 11305/02/98/00015 від 10.02.2010р.;

- внутрішній транзитний документ (ВТД) №101030604.2010.010532.001 від 24.04.2010р.;

- накладна УМВС № 09184378 від 22.04.2010р.;

- рахунок-фактура (інвойс) № 8695 від 22.04.2010р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 1352/8941-37-09 від 16.11.2009р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) ДОДАТКОВА УГОДА №2 від 29.01.2010р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) ДОДАТКОВА УГОДА № 3 від 30.03.2010р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація № 1 від 16.11.2009р.;

- некласифікований документ ФІТ-Й АКТ № 75/04-026/14026 від 30.04.2010р.;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України) від 28.04.2009р.;

- некласифікований документ - сертифікат якості від 22.04.2010р.;

- сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № 063289 від 22.04.2010р.;

- лист-роз’яснення Держспоживстандарту або іншого вповноваженого органу, що товар не підлягає сертифікації (крім позначеного кодом 8109);

- копія вантажної митної декларації іноземної країни № 20717/01001242 від 22.04.2010р.;

- ВМД, за якою було відмовлено в митному оформленні № 113050000.2010.003642 від 27.04.2010р.

07.05.2010р., при митному оформленні партії товару, Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000347/1 на підставі якого, стосовно придбаного позивачем у постачальника товару 07.05.2010р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000545, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При визначенні митної вартості товару відповідачем-1 було застосовано шостий (резервний) метод.

Відповідно до п. 4 Контракту № 1352/8941-37-09 від 16.11.2009р. ціни на продукцію вказані у Специфікаціях № 1 та № 2 до Контракту і розуміються на умовах DDU - м.Кривий Ріг, відкрите акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Виходячи з положень п. 4.2. Контракту орієнтовна вартість продукції, що поставляється становить 7 000 000,00 доларів США.

Специфікацією № 1 від 16.11.2009р. до Контракту визначена така вартість товарів - шина 33.00-51 ФТ-116АМ2 - 8 250,00 USD за одиницю товару.

Специфікацією № 2 від 18.01.2010р. до Контракту визначена така вартість товарів:

- шина 21.00-35 Бел-51 нс 36 –2450,00 USD за одиницю товару;

- шина 35/65-33 ФБел-283 нс 42 –4550,00 USD за одиницю товару.

У порядку, визначеному п.6.1 Контракту постачальник виставив позивачу інвойси (рахунки-фактури) №8695 від 22.04.2010 року та №8783 від 24.04.2010 року, виходячи із вищевказаної ціни. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №1 від 16.06.2010 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі - МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).

Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів виробника. Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо - не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем додатково витребуваних документів, разом з тим позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача-1 та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача-1 даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішення відповідача-1 про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем-1 не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару. Ненадання позивачем калькуляції фірми виробника та прайс-листа фірми виробника товару не є підставою неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, оскільки така вартість визначається за наявними матеріалами. За таких обставин, маючи в наявності Контракт, Специфікації № 1 та №2 до Контракту, інвойси № 8695 від 22.04.2010 р. та №8783 від 24.04.2010 р. з урахуванням додатково наданих позивачем експортної декларації, що є офіційним документом у Євросоюзі та листа Постачальника від 03.09.2010р. з офіційною пропозицією щодо цін на товари, відповідач-1 не мав жодних перешкод у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем-1 було порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що відповідно до п.3 ст.3 Наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 року №602, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України»(далі - наказ №606), під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень використовуються такі джерела інформації:

спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;

спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;

цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу, при його винесенні використовувались лише дані які містяться в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в оскаржуваному рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач-1, визначаючи митну вартість товару, що ввозиться юридичною особою на митну територію України, повинен керуватись у даному випадку приписами ст. 266 - 273 МК України.

Частиною 3 статті 72 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач-1 не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, що, в тому числі, є підставою для визнання протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000010/2010/000347/1 від 07.05.2010 р. та скасування виданої Криворізькою митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00545 від 07.05.2010 р.

Разом з тим, приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог та частково задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів зважує на ту обставину, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не дослідив та не прийняв до уваги той факт, що вантажна митна декларація відповідає нормам Податкового кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, та для його цілей є податковою декларацією.

Згідно із підпунктом 7.3.6 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до ч.54.1 ст. 56 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Ч. 54.2. ст.54 та ч.56.11. ст.56 Податкового кодексу України містять норму про теё що, що податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків, не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що вищезгадане податкове зобов'язання було самостійно нараховане позивачем по справі та визначене згідно з ВМД №113050000/2010/003642 (включаючи ПДВ та ввізне мито) вважається узгодженим з дня подання цих декларацій до здійснення митного оформлення товару і, відповідно, не може бути оскаржено в судовому порядку.

Крім того, процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у ст.264, ч.4 ст.284 МК України та в міжнародних договорах України, визначає наказ Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618 «Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» (далі - Порядок).

У відповідності до приписів п.1 розділу III Порядку, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

На підставі вищезазначеного колегія суддів вважає за необхідне в задоволенні заявлених майнових вимог стосовно стягнення з відповідача-2, що складає самостійно узгоджене платником податків податкове зобов’язання відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи неповно та одностороннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 18 січня 2011 року необхідно скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ч.3.ст.160, 195,196,198,202,205,207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі №2а-14387/10/0470 - скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Криворізької митниці про визначення вартості товарів №113000010/2010/000347/1 від 07.05.2010 року.

Скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000545 від 07.05.2010 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст складено 11 вересня 2012 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: Н.І. Малиш