Постанова № 28062632, 06.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а4048/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П.,

за участю представника позивача - Крупо В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «361 Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «361 Україна»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001742302 та № 0001752302 від 11 березня 2011 року.

Постановою Окружний адміністративний суд м. Києва від 26 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 31.12.10 р. по 15.02.11 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «361 Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 30.09.10 р., результатами якої складено акт № 119/23-2/35427919 від 22.02.11 р.

Відповідно до акту перевірки встановлені порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження ТОВ «361 Україна» податку на прибуток на загальну суму 303 938 грн., а також порушення п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.4.5, п.п.7.4, п.п.7.21, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження ТОВ «361 Україна» податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 241 940,98 грн.

На підставі вказаного акту податковою прийняті податкові повідомлення - рішення від 11 березня 2011 р. № 0001742302 сума грошового зобов'язання якого становить - за основним платежем 303 938,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 75 985,00 грн. та № 0001752302 сума грошового зобов'язання якого становить за основним платежем 241 942,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 486,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі необхідні документи, які складалися відповідно до умов господарської операції та які передбачені чинним законодавством. На момент виписки первинних документів контрагенти позивача - ТОВ «Анаель-Ком»і ПП «Абісаль»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець, ким являлось ТОВ «361 Україна» не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливі недостовірні відомості щодо продавців - контрагентів. Зазначаючи, що ДПІ у Печерському районі м. Києва не надало доказів правомірності податкових повідомлень-рішень від 11.03.11 р. №0001742302 та №0001752302, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору № 4/10 від 01.04.10 р. ПП «Абісаль»(агенція) за дорученням ТОВ «361 Україна»(замовника) зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно договору № 5/10 від 14.01.10 р. ТОВ «Анаель-Ком»(агенція) за дорученням ТОВ «361 Україна»(замовника) зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових рішень стало те, що підписані між позивачем та ТОВ «Анаель-Ком»і ПП «Абісаль» акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять обов'язкових реквізитів. ТОВ „Анаель-Ком" та ПП «Абісаль»згідно поданих ними декларацій на прибуток за 1 квартал 2010 року та за 1 півріччя 2010 року відповідно у рядку 07 Декларації „Сума амортизаційних відрахувань" не задекларували суму амортизаційних нарахувань, додаток К1 до декларації з прибутку не подавали, не обліковують основні фонди, та не декларують амортизаційні нарахування, а чисельність працюючих складає 1 особа, що на думку відповідача свідчить про відсутність у ТОВ „Анаель-Ком" та ПП «Абісаль»трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та обладнання, сировини, матеріалів для здійснення їх основного виду діяльності, визначеному в довідці з ЄДРПОУ. Також в порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»були оформлені акти здачі -прийому робіт.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) передбачено порядок обчислення і сплати податку.

Відповідно до підпункту 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно до п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 3акону України «Про податок на додану вартість»- не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Відповідно до абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 даного Закону вбачається, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п. п. 7.2.1 Закону України «Про податку на додану вартість», зокрема, ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні послуги ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформаційними базами даних по ТОВ „Анаель-Ком" та ПП «Абісаль» встановлено, що: кількість працюючих згідно з декларацією податку на прибуток, поданої за І квартал 2010р -1 чол., в ході аналізу податкової звітності встановлено, що основні фонди у товариств не обліковуються, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування. До декларації з податку на прибуток поданої за І півріччя 2010 р. Додаток К 1 не наданий, рядки 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»та 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларацій з податку на прибуток підприємства надана без показників, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні.

За вказаних обставин, та з урахуванням поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкової звітності, - у контрагентів відсутні основні засоби та трудові ресурси, а саме - спеціалісти в галузі комплексного рекламного обслуговування, які б могли забезпечити виконання укладених між позивачем і ТОВ „Анаель-Ком" та ПП «Абісаль» договорів. При цьому, характер правовідносин, що склалися між платниками податку (позивач та його контрагенти), зміст господарських правовідносин - договірних операцій, тривалість взаємодії між ними виключають можливість необізнаності позивача щодо дефектів у правовому статусі його контрагента за умови їхньої співпраці у межах правового поля та добросовісності намірів і дій такого платника податків.

У відповідності до положень ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2 податкова інформація; 83.1.3 експертні висновки; 83.1.4 судові рішення; 83.1.6 інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно п. 71.1. ст. 71 ПКУ інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Так, підприємствами документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію, власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, за рахунок відсутності управлінського, технічного, робітничого персоналу, за рахунок відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З аналізу наведених норм вбачається, що суд першої інстанції повинен був прийняти та оцінити за правилами КАС України всі докази та інформацію, зібрані податковим органом стосовно контрагента позивача, а не надавати оцінку лише тим, які підпадають під визначення податкової інформації.

Крім того, відповідно до висновків в акті перевірки, з якими слід погодитись, податкова накладна № 423103018 від 31.03.10 р. виписана ТОВ «Анаель-Ком»не давала права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки була виписана з порушенням діючого законодавства без наявності належним чином оформленого акта виконання робіт (послуг) та перерахованими грошовим коштами у періоді включення сум до податкового кредиту.

Так, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 31/03 від 31 березня 2010 року не зазначено місце складання, обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції та час здійснення фінансово-господарської операції. Вказане стосується також і актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 30/04-1 від 30 квітня 2010 року, № 30/04-2 від 30 квітня 2010 року, № 31/05-1 від 31 травня 2010 року, № 31/05-2 від 31 травня 2010 року, № 31/05-3 від 31 травня 2010 року. Таким чином, товариством оприбутковано та віднесено до валових витрат послуги без наявності належним чином оформлених первинних документів, що в свою чергу підтверджує правомірність дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва при винесенні оскаржуваних позивачем податкових повідомлень -рішень.

Також, колегія суддів зазначає та враховує, що суми ПДВ, обчислені з вартості отриманих рекламних послуг ТОВ «361 Україна»від ПП «Абісаль»не були включені постачальником до податкового зобов'язання та відповідно не задекларовані та не сплачені до Державного бюджету, що також підтверджує сумнівний характер самої господарської операції, а частково документальне її оформлення визнає таким, що має лише формальні ознаки.

За вказаних обставин, договори про надання послуг № 4/10 від 01.04.10 р. між ТОВ «361 Україна»та ПП «Абісаль»та № 5/10 від 14.01.10 р. між ТОВ «361 Україна»та ТОВ «Анаель-Ком»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому податкові накладні, виписані ПП «Абісаль»та ТОВ «Анаель-Ком»бути прийнятими до уваги не можуть, і відповідно, податковий кредит за період, що перевірявся є завищеним, податок на прибуток - заниженим, а податкові повідомлення-рішення № 0001742302 та № 0001752302 від 11 березня 2011 р винесені правомірно.

При цьому, доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року -скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «361 Україна»- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.