Рішення № 2806173, 15.01.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" січня 2009 р.

Справа № 8/1114

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача Волкова К.І. - дов. від 23.11.08.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Фірма Вавілон І" (смт. Машівка Машівського району Полтавської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ПродСоюз" (м.Житомир)

про стягнення 51023,35 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача на свою користь 51023,35грн заборгованості за договором №280 від 01.11.07., в тому числі: 49254,16грн - основний борг, 1226,85грн - пеня, 441,19грн - інфляційні нарахування, 101,15грн - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, надав додаткове письмове пояснення у справі, в якому вказано, що в документації бухгалтерського обліку позивача відсутні будь-які відомості щодо повернення позивачу відповідачем товару на суму 104,00грн, про що стверджує останній.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 03.12.08., надісланої на адресу відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Суд у судовому засіданні досліджує матеріали справи: договір №280 від 01.11.07.; видаткові накладні №ВИ-0001280 від 17.09.08. та №ВИ-0001359 від 05.10.08.; довіреності на отримання матеріальних цінностей серії ЯОО №259488 від 18.09.08. серії ЯОО №259490 від 06.10.08.; розрахунки суми позову; акт звірки взаєморозрахунків; письмове пояснення у справі від 15.01.09.; довідку про включення до ЄДРПОУ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.07. між сторонами укладено договір №280 (а.с.10-11), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити кондитерські вироби (печиво) (товар) та супровідні документи у власність відповідачеві (покупцю), а останній зобов'язаний прийняти даний товар у кількості згідно із заявкою покупця, погодженою з продавцем, та за ціною, вказаною у відпускних документах на товар, а також своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 24438,98грн та 24873,53грн, що підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковою накладною №ВИ-0001280 від 17.09.08. (а.с.12) і довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯОО №259488 (а.с.14), та видатковою накладною №ВИ-0001359 від 05.10.08. (а.с.13) і довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯОО №259490 (а.с.15) відповідно.

Згідно п.п.4.1 та 4.2.2 договору №280 від 01.11.07. оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем коштів на рахунок продавця на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати товару виконав не в повному обсязі, частково сплативши за кондитерські вироби, поставлені йому позивачем за видатковою накладною №ВИ-0001280 від 17.09.08.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 49254,16грн.

Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

За договором поставки, продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 49254,16грн основного боргу обгрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві на підставі п.5.2 договору №280 від 01.11.07., згідно положень якого у випадку несвочасної оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми товару за кожен день прострочення, просить суд стягнути з відповідача пеню.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума пені за несвоєчасну оплату за видатковою накладною №ВИ-0001280 від 17.09.08. складає 828,93грн, а за видатковою накладною №ВИ-0001359 від 05.10.08. – 397,92грн, разом – 1226,85грн.

Проте, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частина 4 ст.231 ГК України вказує, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Разом з тим Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме ст.3 встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру пені, тобто:

- за видатковою накладною №ВИ-0001280 від 17.09.08.:

24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 24380,63грн. (сума боргу) х 34 (кількість прострочених днів) /100 = 545,06грн;

- за видатковою накладною №ВИ-0001359 від 05.10.08.:

24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 24873,53грн. (сума боргу) х 16 (кількість прострочених днів) /100 = 261,68грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню, складає 806,74грн (545,06грн + 261,86грн). У стягненні пені в розмірі 420,11грн (1226,85грн – 806,74грн) суд відмовляє.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3% річних за прострочення грошового зобов’язання.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків розміру штрафних санкцій сума інфляційних нарахувань становить 297,03грн (за видатковою накладною №ВИ-0001280 від 17.09.08.) та 144,16грн (за видатковою накладною №ВИ-0001359 від 05.10.08.), разом – 441,19грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що вони є неправильними та вважає за необхідне зробити перерахунок вказаних зобов'язань з врахуванням розміру індексу інфляції, який існував станом на спірний період, а саме – 101,7%.

Розрахунок інфляційних нарахувань:

- за видатковою накладною №ВИ-0001280 від 17.09.08.:

24380,63грн (сума боргу) х 101,7% (індекс інфляції) – 24380,63грн. = 414,47грн;

- за видатковою накладною №ВИ-0001359 від 05.10.08.:

24873,53грн (сума боргу) х 101,7% (індекс інфляції) – 24873,53грн. = 422,85грн.

Разом сума інфляційних нарахувань складає 837,32грн.

Проте, розмір інфляційних нарахувань, який підлягає задоволенню, становить 441,19грн, оскільки саме таку суму позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, перевіривши розрахунки суми 3% річних, що складається з 68,43грн за видатковою накладною №ВИ-0001280 від 17.09.08. та 32,72грн за видатковою накладною №ВИ-0001359 від 05.10.08., а разом – 101,15грн, суд приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку розміру річних за видатковою накладною №ВИ-0001280 від 17.09.08.:

24380,63грн. (сума боргу) х 3% / 365 днів х 34 (дні прострочення) = 68,13грн

Таким чином, розмір 3% річних, який підлягає задоволенню, складає 100,85грн. (68,13грн + 32,72грн) в частині стягнення 0,30грн (101,15грн – 100,85грн) суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати позивачеві заборгованості до суду не надав.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 49254,16грн основного боргу, 806,74грн пені, 441,19грн інфляційних нарахувань та 100,85грн 3% річних обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині стягнення 420,11грн пені та 0,30грн 3-х% річних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України та ст.3 Закону України «Про відповідальні0сть за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Прод Союз» (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 20; р/р 26003103000018 МФО 321712, р/р 26007301000423; код ЄДРПОУ 32805685)

на користь Приватного підприємства «Фірма Вавілон І» (39400, Полтавська область, Машівський район, смт Машівка, вул. Леніна, 51; р/р 26007195000022 у банку ВАТ «Родовід Банк», м. Київ, МФО 321712; код ЄДРПОУ 32444012):

- 49254,16грн – основного боргу;

- 806,74грн – пені;

- 441,19грн – інфляційних нарахувань;

- 100,85грн – 3% річних;

- 506,79грн – витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита;

- 117,03грн – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 420,11грн та 3% річних у розмірі 0,30грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу