Рішення № 2806050, 09.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.01.09 р. Справа № 9/199

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк

про стягнення 14 545грн.40коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Жигулін О.М. – адвокат (за довіреністю №189 від 03.11.2008р.);

від відповідача: Петров Е.В. – представник (за довіреністю б/н від 03.09.2008р.).

З 17.12.2008р. о 16год.00хв. до 09.01.2009р. о 15год.40хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Солід”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 14 545грн.40коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 014грн.05коп., 3% річних в розмірі 138грн.96коп. та інфляційних витрат в розмірі 393грн.39коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №со-0003402 від 26.04.2007р., №со-0003543 від 28.04.2007р., №со-0003541 від 30.04.2007р., №со-0003689 від 05.05.2007р., №со-0003756, №со-0003758 від 08.05.2007р., №со-0004017, №со-0004019, №со-0004021 від 12.05.2007р., рахунки-фактури №со-0001187 від 04.04.2007р., №со-0001531 від 25.04.2007р., №со-0001556 від 26.04.2007р., №со-0001594 від 28.04.2007р., №со-0001656 від 07.05.2007р., №со-0001686 від 08.05.2007р., №со-0001741 від 11.05.2007р., №со-0001756 від 12.05.2007р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНР №648870 від 25.04.2007р., ЯНР №648889 від 05.05.2007р., ЯНР №648893 від 12.05.2007р., претензію №4/3 від 24.07.2008р.

03.12.2008р. позивач надав заяву про зміну позовних вимог №197 від 03.12.2007р., відповідно з якою просить суд додатково стягнути з відповідача судові витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 2 500грн.00коп.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з якою позовні вимоги визнає частково, а саме, визнає суму основного боргу в розмірі 14 014грн.05коп. та заперечує проти стягнення 3% річних в розмірі 138грн.96коп., інфляційних витрат в розмірі 393грн.39коп. та витрат на послуги адвоката в розмірі 2 500грн.00коп.

Згідно відомостям Управління Державної реєстрації Донецької міської ради №5888 від 28.11.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк станом на 27.11.2008р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

17.12.2008р. через канцелярію господарського суду позивач надав лист б/н від 17.12.2008р., відповідно з яким повідомляє, що 16.12.2008р. відповідач здійснив часткове погашення заборгованості в сумі 200грн.00коп.

Крім того, 09.01.2008р. відповідачем наданий супровідний лист б/н від 09.01.2008р., відповідно з яким останнім надано платіжні доручення №1146 від 25.12.2008р. та №15 від 09.01.2009р., згідно з якими здійснене часткове погашення основного боргу.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог №197 від 03.12.2007р.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Солід”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції (будівельних матеріалів).

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

На виконання умов домовленості позивач поставив відповідачу продукцію загальною вартістю 17 900грн.28коп., що підтверджується видатковими накладними №со-0003402 від 26.04.2007р., №со-0003543 від 28.04.2007р., №со-0003541 від 30.04.2007р., №со-0003689 від 05.05.2007р., №со-0003756, №со-0003758 від 08.05.2007р., №со-0004017, №со-0004019, №со-0004021 від 12.05.2007р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем продукції за зазначеними накладними підтверджується підписом представника відповідача на накладних в графі „получил(а)” та довіреностями на отримання ТМЦ серії ЯНР №648870 від 25.04.2007р., ЯНР №648889 від 05.05.2007р., ЯНР №648893 від 12.05.2007р. (копія довіреностей залучені до матеріалів справи), у зв`язку з чим, суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Крім того, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, останній визнає, що позивач здійснював поставку будівельних матеріалів на суму 17 900грн.28коп.

На сплату отриманого товару позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури №со-0001187 від 04.04.2007р., №со-0001531 від 25.04.2007р., №со-0001556 від 26.04.2007р., №со-0001594 від 28.04.2007р., №со-0001656 від 07.05.2007р., №со-0001686 від 08.05.2007р., №со-0001741 від 11.05.2007р., №со-0001756 від 12.05.2007р.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних відповідачем.

Накладні мали всі суттєві умови, визначені законом для договорів поставки, а саме: предмет, найменування, кількість, асортимент товару, вартість за одиницю, загальна сума, реквізити продавця. Тобто, покупець (відповідач) мав повну інформацію про товар, який позивач поставляє на його адресу.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В свою чергу, відповідно до п.2 ст.252 Цивільного кодексу України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 Цивільного кодексу України).

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

За твердженням позивача, станом на 30.09.2008р. відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 886грн.23коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи, у зв`язку з чим сума боргу становила 17 014грн.05коп.

28.07.2008р. позивачем на адресу відповідача направлена вимога №4/3 від 24.07.2008р (докази направлення представлені в матеріалах справи) про погашення заборгованості за поставлений товар. Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді, однак частково задоволена, оскільки 17.10.2008р. відповідачем сплачена заборгованість в розмірі 3 000грн.00коп.

Таким чином, на момент подання позовної заяви відповідач не оплатив повну вартість отриманої продукції, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 14 014грн.05коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем вимоги, тобто 05.08.2008р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, яке виникло за домовленістю сторін. Відповідач своїх зобов’язань щодо повної оплати продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви у останнього виникла заборгованість в розмірі 14 014грн.05коп.

Крім того, зазначений розмір заборгованості відображений в акті звірки взаєморозрахунків від 05.12.2008р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (копія акту залучена до матеріалів справи).

Однак, в процесі розгляду справи відповідачем частково погашена сума основного боргу в розмірі 200грн.00коп., що підтверджується наданою позивачем копією банківської виписки від 16.12.2008р. та поясненнями позивача б/н від 17.12.2008р., згідно з якими останній підтверджує факт оплати.

Крім того, у судовому засіданні 09.01.2009р. відповідачем представлені платіжні доручення №1146 від 25.12.2008р. на суму 200грн.00коп. та №15 від 09.01.2009р. на суму 200грн.00коп. (які залучені до матеріалів справи), на підставі яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід”, м.Донецьк грошові кошти за погашення існуючої заборгованості.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного, з огляду на погашення відповідачем частини основного боргу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 600грн.00коп. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення залишку заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 13 414грн.05коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем суми основного боргу, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід”, м.Донецьк в частині стягнення основного боргу в розмірі 13 414грн.05коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить 392грн.39коп. (за період з серпня 2007р. по жовтень 2008р. включно) та 3% річних становлять суму в розмірі 138грн.85коп. за період з 05.08.2008р. по 17.10.2008р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд встановив, що позивачем при нарахуванні відповідних сум припущені арифметичні помилки, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 392грн.39коп. та 3% річних в розмірі 138грн.85коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 380грн.60коп. та 131грн.48коп. відповідно.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 500грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Жигуліним А.М. підтверджуються договором про надання юридичних послуг №38/ю/07/а від 03.11.2008р., відповідно до п.1 якого адвокат приймає до виконання доручення клієнта про надання останньому юридичних послуг визначеного ним виду та в його інтересах і на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 1.3 договору встановлено, що юридичні послуги надаються з метою стягнення з ТОВ „Ландорра” на користь клієнта суми боргу, інфляційних збитків та 3% річних за поставлений товар. Відповідно до п.6.1 договору, за надані юридичні послуги адвокат отримує від клієнта гонорар в розмірі 2 500грн.00коп.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується платіжним дорученням №2258 від 03.12.2008р. на суму 2 500грн.00коп., призначенням платежу за яким є сплата за юридичні послуги згідно договору №38/ю/07/а від 03.11.2008р.

Для підтвердження факту отримання адвокатом Жигуліним О.М. зазначеної суми, суд ухвалою від 03.12.2008р. зобов’язав Донецьку філію Відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” до 17.12.2008р. надати відомості щодо зарахування грошових коштів в розмірі 2 500грн.00коп., відповідно до платіжного доручення №2258 від 03.12.2008р., на рахунок адвоката Жигуліна Олексія Михайловича (р/р 26000501050640 у ДФ ВАТ „ВТБ Банк”, м.Донецьк, МФО 335571, ІПН 2888300159) від Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід” (р/р 26000128476000 у Обл. Дир. „Райффайзен банк Аваль”, м.Донецьк, МФО 335076, ІПН 32794595) та стосовно подальшого руху зазначених коштів.

На виконання вимоги суду, банк листом №353/08 від 15.12.2008р. повідомив суд, що 03.12.2008р. на рахунок адвоката Жигуліна Олексія Михайловича (р/р 26000501050640 у ДФ ВАТ „ВТБ Банк”, м.Донецьк, МФО 335571, ІПН 2888300159) зараховані кошти в розмірі 2 500грн.00коп. відповідно до платіжного доручення №2258 від 03.12.2008р.

Таким чином, сплата позивачем витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №1612 від 23.01.2004р. на ім`я Жигуліна Олексія Михайловича.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як зазначено вище, п.6.1 договору встановлено, що за надані юридичні послуги адвокат отримує від клієнта гонорар в розмірі 2 500грн.00коп. Дана сума сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення №2258 від 03.12.2008р.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Жигуліна Олексія Михайловича у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи № 9/199, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2 500грн.00коп. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у трьох судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №9/199, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 500грн.00коп.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 2 500грн.00коп. підлягає частковому задоволенню на суму в розмірі 500грн.00коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 252, 253, 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 77, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 14 545грн.40коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 014грн.05коп., 3% річних в розмірі 138грн.96коп. та інфляційних витрат в розмірі 393грн.39коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра” (за адресою: вул.Собінова, 151, м.Донецьк, 83054, р/р 26004309568001 в ДРУ „Приватбанк”, МФО 334496, код ЄДРПОУ 24465962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід” (за адресою: вул.Куйбишева, 140г, м.Донецьк, 83060, р/р 26000128476000 в ТОВ „Райффайзен банк Аваль”, м.Донецьк, МФО 335076, код ЄДРПОУ 32794595) заборгованість в розмірі 13 414грн.05коп., 3% річних в розмірі 131грн.48коп. та інфляційні витрати в розмірі 380грн.60коп., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 145грн.26коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 117грн.84коп. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 500грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 600грн.00коп. припинити провадження у справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 09.01.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя

Текст рішення підписано 10.01.2009р.