Вирок № 28057491, 18.12.2012, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа№ 712/20498/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2012 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Фазикош О.В.,

при секретарі Богдан О.М.,

з участю прокурора Палкуш О.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород кримінальну справу відносно громадянина:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Мукачево, зареєстрований в АДРЕСА_1 та фактично проживає: АДРЕСА_2, громадянина України, неодруженого, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого

у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч. 3 КК України,

встановив:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 18.09.2012 року, близько 19:30 години, шляхом вільного доступу через незачинену хвіртку вхідних воріт, умисно, таємно, повторно, з корисливих спонукань проник на територію дворогосподарства, що розташоване за адресою АДРЕСА_3, звідки викрав велосипед марки «VIRGINIA», який належить гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №673/09/12 від 27.09.2012 року, з урахуванням фізичного та морального зносів станом на 18.09.2012 року становить 240 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки на вказану суму.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ст. 185 ч. 3 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до сховища, вчинене повторно.

Окрім того, після цього 18.09.2012 року, близько з 20:20 години гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом пошкодження анти москітної сітки на привідчиненому вікні кухні будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_4 та належить гр. ОСОБА_4 1978 р.н., умисно, таємно, повторно, з корисливих спонукань та з метою наживи, проник до вказаного будинку, звідки викрав грошові кошти, а саме 2100 гривень, 300 доларів США, офіційний курс яких по відношенню до гривні, згідно довідки НБУ від 20.09.2012 року станом на 18.09.2012 року складає 799,3 гривень за 100 доларів США, 175 Євро, офіційний курс яких по відношенню до гривні складає 1045,964 гривень за 100 Євро, 4700 угорських форинтів, офіційний курс яких по відношенню до гривні складає 36,9625 гривень за 1000 угорських форінтів, мобільний телефон марки «Нокіа С2-01», залишкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №23-194 від 21.09.2012 року, з врахуванням ознак зносу станом цін на вересень 2012 року може становити 560 гривень, мобільний телефон марки «Нокіа С2-00», залишкова вартість якого, з врахуванням ознак зносу станом цін на вересень 2012 року може становити 350 гривень та мобільний телефон марки «Самсунг СТ-S5830», залишкова вартість якого, з врахуванням ознак зносу станом цін на вересень 2012 року може становити 1480 гривень, чим самим потерпілому ОСОБА_4 було завдано матеріальні збитки на суму 8892 гривні 04 копійки.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ст. 185 ч.3 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла, вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_2 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що за адресою в АДРЕСА_2 проживає разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 та її семимісячною донькою. На даний момент офіційно ніде не працює, на прожиття заробляє тим, що працює на будівництвах в м. Мукачево. Так, 16.09.2012 року, близько 02:00 години він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 приїхали на таксі з м. Мукачево в с. В.Добронь до його родичів, де перебували до 18.09.2012 року. 18.09.2012 року, близько 19:30 вони години зібрались на автобусі поїхати додому в м. Мукачево. Вони зібрались та пішли на автобусну зупинку, що в с. В.Добронь. Прийшовши на автобусну зупинку, ОСОБА_2. залишив свою співмешканку там, чекати автобус, а сам вирішив пройтись по околиці з метою знайти якісь цінні речі, щоб їх викрасти. Перейшовши через дорогу та пройшовши деяку відстань, він проходив повз одне з дворогосподарств та помітив на його території чоловічий велосипед синього кольору, який одразу вирішив викрасти. Він пройшов до хвіртки, вона не була зачинена а лише закрита, відчинив хвіртку та пройшов на територію дворогосподарства, звідки викрав велосипед, який помітив коли проходив повз вказаного дворогосподарства. Викравши велосипед, він вийшов з ним на вулицю та сховав велосипед біля мосту, неподалік від місця, де його викрав, після чого повернувся до своєї співмешканки, щоб подивитись, чи вона ще на зупинці. Прийшовши до неї, він побачив неподалік від зупинки церкву, в середині якої було увімкнуте світло. Тоді ОСОБА_2 вирішив піти до вказаної церкви, та подивитись що там є. Зайшовши на територію церкви, він побачив, що поруч є приватний будинок. Підійшовши ближче він обдивився і зрозумів, що в будинку нікого немає і помітивши привідчинене вікно на кухні будинку, вирішив проникнути в середину та щось там викрасти. Тоді він розірвав москітну сітку, яка була на вказаному вікні та проник в середину будинку. В середині будинку він пройшовся по кімнатам та викрав з середини грошові кошти в сумі 300 доларів США трьома банкнотами номіналом по 100 доларів США, окрім того гривні банкнотами номіналом по 500, 200 та 100 гривень, але на яку саме суму, він не пам'ятає, так як не перераховував їх, а також викрав ще Євро та Угорські форінти. Вказані грошові кошти знаходились у жіночому гаманці на кухні та у чорній чоловічій барсетці в одній з кімнат. Окрім того в кухні будинку він також побачив три мобільні телефони, а саме два телефони «Нокіа»та один «Самсунг», які так само викрав. Забравши всі вищеописані речі, він поставив їх собі в кишеню і так само через вікно вийшов на вулицю, та швидко пішов до своєї співмешканки на зупинку. Прийшовши до неї, він сказав, щоб вони швидко йшли геть із зупинки в бік м. Мукачезо. По дорозі він вийняв сім-картки з телефонів та віддав всі зикрадені речі своїй співмешканці, щоб вона сховала, про те, що він їх викрав, одразу й не сказав, а хотів сказати вже вдома. Викрадений ним перед цим велосипед, він залишив схованим біля мосту, так як у нього вже були гроші і велосипед йому вже не був потрібен. По дорозі в м. Мукачево до них підійшли незнайомі йому чоловіки, які попросили їх пройти з ними до будинку, який він обікрав перед цим, тобто з якого викрав грошові кошти та мобільні телефони. Прийшовши до вказаного будинку ОСОБА_2 зізнався у скоєній крадіжці та добровільно віддав все викрадене майно.

Вину у вчиненому гр. ОСОБА_2 визнав повністю і щиросердечно розкаюється. Просить суворо його не карати. Крім того, пояснив, що скоїв крадіжки в зв'язку з відсутністю грошей, щоб прогодувати свою сім'ю, офіційно на роботу влаштуватись не може, оскільки раніше притягався до кримінальної відповідальності і ніхто не має бажання його влаштовувати на роботу.

У подальшому, так як підсудний ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, державним обвинувачем по справі у судовому засіданні було заявлено клопотання визнати недоцільним дослідження усіх доказів, які підтверджують вину підсудного у скоєному і яка ніким не оспорюється та обмежитись лише дослідженням документів, які характеризують особу підсудного. Підсудний з даним клопотанням погодився. Враховуючи те, що підсудний та всі інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судове слідство у справі із застосуванням правил ч. 3 ст. 299 КПК України.

Судом з'ясовано, що підсудний та всі інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності їх позицій у суду не виникає. За таких обставин, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно вказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, тому приходить до висновку, що вина підсудного підтверджується матеріалами справи.

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна, поєднане з проникненням до житла та сховища, вчинене повторно та вважає, що органом досудового слідства вірно кваліфіковані його дії за ст. 185 ч.3 КК України.

Призначаючи підсудному міру покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані характеризуючі його особу, раніше судимий, позитивно характеризується по місцю проживання.

До пом'якшуючих вину обставин суд враховує, що підсудний повністю визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин.

Обтяжуючих покарання обставини -не встановлено.

На обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває. Встановлений раніше діагноз олігофренії в ступені легкої дебільності не знаходить підтвердження в теперішній час і його слід розцінити як прояв педагогічної та соціальної занедбалості (156-159)

З врахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у межах санкції ст.185 ч.3 КК України.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», а тому суд враховуючи вищезазначене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше судимий та відбув покарання (а.с. 48), позитивно характеризується по місцю проживання (а.с 58), вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, скоїв крадіжки в зв'язку з відсутністю грошей, щоб прогодувати свою сім'ю, офіційно на роботу влаштуватись не може, викрадені речі повернуті потерпілим, всі пом'якшуючі покарання обставини, вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього ст.75 КК України, з встановленням йому обов'язків згідно ст.76 КК України.

При цьому суд приймає також до уваги те, що підсудний як на досудовому слідстві так і при розгляді справи в суді визнавав себе винним повністю, не ставив під сумнів покази свідків, докази по справі, з часу порушення кримінальної справи, її розгляду підсудний не ухилявся від явки до слідчого, суду, за час розгляду справи підсудний не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, тим самим поведінка підсудного з часу вчинення ним злочину змінилась, а тому на думку суду призначення підсудному вищезазначеного покарання сприятиме виправленню засудженого.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Відносно підсудного ОСОБА_2 по даній кримінальній справі було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду від 28 вересня 2012 року.

У рішенні «Меріт проти України»Україна визнана винною у порушенні розумних строків. У зазначеній справі Європейський суд констатував, що оскільки в КПК відсутні чіткі норми, які б передбачали можливість у належному порядку на стадії судового провадження продовжувати строк тримання особи під вартою, не задовольняє критерій «передбачуваності закону», як цього вимагає п. 1 ст. 5 Конвенції.

Враховуючи викладене та обставини справи, кількість часу перебування кримінальної справи в провадженні, термін утримання під вартою, з метою недопущення в подальшому порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд прийшов до переконання про необхідність зміни підсудному ОСОБА_2 запобіжного заходу з «тримання під вартою»на «підписку про невиїзд».

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України -звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на три роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 змінити, звільнивши його з-під варти із зали суду, та застосувати до нього запобіжний захід у виді підписки про невиїзд до набрання чинності вироком суду.

Речові докази по справі: велосипед марки «VIRGINIA», який належить гр. ОСОБА_3 та переданий на зберігання - повернути потерпілому, грошові кошти, а саме: 2100 гривень, 300 доларів США, 175 Євро, 4700 угорських форинтів, мобільний телефон марки «Нокіа С2-01», мобільний телефон марки «Нокіа С2-00»та мобільний телефон марки «Самсунг СТ-S5830», які належать ОСОБА_4 та залишені йому на зберігання- повернути потерпілому.

Стягнути на користь НДЕКЦ при УМВС України на Закарпатської області, код ЄДРПОУ 25575144 Банк -ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО 812016, р/р 31256272210434 з ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 838 (вісімсот тридцять вісім) грн.. 20 коп.. за виконання експертиз.

Апеляція на вирок може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош