Постанова № 2805410, 12.01.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.09

Справа №АС12/667-08.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Сумський рафінадний завод”, м.Суми

до відповідача: Державної податкової інспекції в м.Суми

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень - рішень

Суддя Лугова Н.П.

Представники:

від позивача не з»явився

від відповідача Луніка О.В., довіреність № 27534/9/10-009 від 15.10.2008р.

У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Балясна В.С.

Згідно ухвали суду від 03.12.2008р. на підставі ст. 165 КАС України справу було передано від судді Костенко Л.А. на розгляд судді Луговій Н.П., у судовому засіданні, що відбулося 04.12.2008 р. на підставі ст.150 КАС України розгляд справи було відкладено до 12.01.2009р.

Суть спору: позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції в м.Суми № 0014341502/0/49009 від 03.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1 262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та № 0014341502/1/49009 від 23.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1 262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що на стягнення сум штрафних санкцій поширюються строки давності передбачені пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Позивач в судове засідання не з»явився, але надіслав суду клопотання в якому просить суд розглянути справу без участі його представника, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 128 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані ними докази, суд встановив наступне:

Згідно п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990р. працівниками ДПІ в м.Суми було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено за № 5724/152/00372925 від 20.06.2008р.

Як свідчить вищевказаний акт перевірки, ДПІ в м.Суми було виявлено, що позивачем у відповідності до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» було самостійно узгоджено податкові зобов»язання по земельному податку за березень 2008 року в сумі 52 777, 20 грн.

Як свідчить вищевказаний акт, узгоджені податкові зобов»язання по земельному податку за березень 2008р. були сплачені відповідачем протягом травня 2008р., а саме:

-12.05.2008р. – платіжне доручення № 424 на суму 249,00 грн.;

- 13.05.2008р. – платіжне доручення № 431 на суму 1 013, 56 грн.

Отже, в ході проведеної перевірки відповідачем було виявлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями та абз. 1 ст.17 Закону України «Про плату за землю» від 03.06.1992р. № 2535-XII зі змінами та доповненнями, а саме, несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов»язання протягом граничних строків.

На підставі зазначеного акту ДПІ в м.Суми та рішення про результати розгляду первинної скарги за № 53047/10/25-010/307/52 СК від 21.07.2008р. було прийнято податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції в м.Суми № 0014341502/0/49009 від 03.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1 262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та № 0014341502/1/49009 від 23.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1 262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб. .

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням посилаючись на те, що ВАТ «Сумський рафінадний завод» податковим розрахунком земельного податку на 2008 рік від 31.01.2008р. за № 2718 було узгоджено податкове зобов»язання по земельному податку на лютий 2008 року в сумі 54 780,82 грн.

Уточненим податковим розрахунком земельного податку на 2008р. за № 9615 від 20.02.2008р. позивачем було зменшено податкове зобов»язання по земельному податку за лютий 2008 року в сумі 2 003,62 грн. та склало 52 777,20 грн.

Як вважає позивач, зменшення суми податкового зобов»язання з податку на землю відбулося до закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання за березень 2008 року до 30.04.2008р. Отже, на дату настання граничного строку податкового зобов»язання узгоджена сума податкового зобов»язання становила 52 777,20 грн.

Позивач вказує на те, що відповідачем неправомірно зараховано суму податкового зобов»язання зі сплати податку на землю в розмірі 54 780,82 грн. за лютий 2008 року, в зв»язку з чим сплачена сума земельного податку за березень 2008р. була спрямована ДПІ в м.Суми в рахунок боргу за лютий 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у розрахунку земельного податку на 2008 р. за лютий та березень 2008р. було визначене податкове зобов»язання зі сплати земельного податку з граничними строками сплати 31 березня та 30 квітня 2008р. в сумі 54 780 грн. 81 коп., що фактично були сплачено позивачем у період з 14.04.2008р. по 13.05.2008р., тобто з порушенням строків сплати до 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання.

Крім того, як вбачається з рішення ДПА у Сумській області від 08.08.2008р. № 12997/10/25-005-87/89ск/90ск/91, що було прийняте за розглядом повторних скарг та, що підтверджується матеріалами справи, Відкритим акціонерним товариством 20.02.2008р. було подано до ДПІ в м.Суми уточнений податковий розрахунок зменшення податкового зобов»язання по земельному податку за лютий 2008 року на 2003,61 грн. Станом на 31.03.2008р. по обліковій картці платника значився податковий борг в сумі 23 421,55 грн., тому зменшена сума податкового зобов»язання по уточненому розрахунку погасила в порядку календарної черговості борг по земельному податку попередніх періодів.

Відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов»язання – це зобов»язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою центральним податковим органом з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов»язку подання щомісячних декларацій.

Крім того, абзацем 1 ст.17 Закону України «Про плату за землю» від 03.06.1992р. № 2535-XII зі змінами та доповненнями визначено, що податкове зобов»язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податків зобов»язаний самостійно сплатити суму податкового зобов»язання зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого підпунктом 4.1.4 п.4.1. ст.4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю – протягом 20 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями встановлено, що податкове зобов»язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов»язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У податковому роз»ясненні щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, що було затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13.11.2002р. № 540, зазначено, що пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями, встановлює обов»язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов»язання та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов»язань відповідно до Закону здійснюється у порядку передбаченому ст.14 шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобов»язань. Іншої можливості сплати платником податкових зобов»язань наступного періоду до сплати податкових зобов»язань попереднього періоду Закон не передбачає.

Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобов»язань з податку, збору (обов»язкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобов»язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов»язань так і податкових зобов»язань розрахованих контролюючим органом.

У відповідності до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р., у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов»язання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податку зобов»язаний сплатити штраф:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Види адміністративно – господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначені частиною 2 ст.238 Господарського кодексу України та іншими законодавчими актами України.

Щодо посилання позивача на пропуск строків притягнення до відповідальності передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, то таке твердження є необґрунтованим.

Частиною 2 ст. 241 Господарського кодексу України встановлено перелік порушень, за які з суб»єкта господарювання стягується штраф, але розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини.

Отже, дана норма є відсилочною, тобто такою, що відсилає до норм іншого (спеціального) законодавства.

Спеціальним законом є - Закон України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-Ш зі змінами та доповненнями, який встановлює та регулює порядок погашення зобов»язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та цільовими фондами з податків і зборів (обов»язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Зокрема, статтею 17 вищевказаного Закону, встановлено види та розміри штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, в т.ч. пп.17.1.7 п. 17.1 ст.17 передбачена відповідальність за порушення граничних строків сплати сум узгоджених податкових зобов»язань.

Пунктом 17.3 ст.17 зазначеного Закону передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Таким чином, на стягнення суми штрафних санкцій, визначених в порядку підпункту 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-Ш поширюються строки давності передбачені пп..15.1.1 п.15.1 ст.15 даного Закону, а саме, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов»язань платника податків у випадках, визначених цим Законом не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов»язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов»язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є неправомірними та необґрунтованими, а тому відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинними податкових повідомлень –рішень Державної податкової інспекції в м.Суми

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. В позові Відкритому акціонерному товариству “Сумський рафінадний завод” щодо визнання нечинними податкових повідомлень –рішень Державної податкової інспекції в м.Суми № 0014341502/0/49009 від 03.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1 262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та № 0014341502/1/49009 від 23.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1 262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб - відмовити.

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 дні після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ Н.П.ЛУГОВА

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписано 12.01.2009р.