Ухвала суду № 28054059, 12.12.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/11115/12 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/0390/1820/2012 Категорія:27 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка А. А.,

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Данилюк В.А.,

при секретарі Никитюк Ю.Ю.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою позивача ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2012 року вжито заходи забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «RENAULT AE 420», 1996 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 13.11.08 року належить відповідачу ОСОБА_3

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

В ході апеляційного розгляду даної справи відповідач ОСОБА_3 та його представник підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, тоді як представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити з огляду на безпідставність викладених у ній доводів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно, яке належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

За змістом вищенаведених норм закону, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду від 09 липня 2012 року відкрито провадження у даній справі за вищевказаною позовною заявою ОСОБА_5 (а.с.5).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є грошові кошти в сумі 5500 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 43959 грн., які, як стверджує позивач, він позичив ОСОБА_3 на строк до 01 липня 2012 року, тоді як останній відмовляється повертати позику.

При цьому, в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_5 покликається на власноручно написану відповідачем розписку про позику (а.с.4).

Встановлено, і дана обставина об'єктивно підтверджується витягом із електронної бази даних, що автомобіль марки «RENAULT AE 420», 1996 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 13.11.2008 року дійсно належить відповідачу ОСОБА_3 (а.с.13).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, дійшов правильного висновку про те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_5, а тому з урахуванням балансу інтересів сторін, співмірності заявлених позовних вимог та вартості арештованого майна, суд підставно обрав вид забезпечення позову, відповідний заявленим позовним вимогам.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що позивач заволодів борговою розпискою відповідача шляхом шахрайства, не впливає на правильність ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки зазначені факти підлягають з'ясуванню та оцінці судом лише при розгляді справи по суті.

Не заслуговують на увагу також твердження відповідача та його представника про незаконність накладення судом арешту на вищевказаний транспортний засіб, оскільки останній на момент винесення оскаржуваної ухвали вже перебував у заставі.

Дійсно, як вбачається з наданого представником відповідача договору застави, укладеного 14 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, згаданий автомобіль було передано в заставу для забезпечення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позики. Дане обтяження зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14 травня 2012 року.

Проте, норми ЦПК України, які регулюють питання забезпечення позову, не містять жодних обмежень щодо можливості накладення арешту на майно, яке належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, і яке вже обтяжене заставою.

Крім того, за змістом положень Закону України від 18.11.2003 № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", наявність зареєстрованого приватного обтяження рухомого майна визначає лише пріоритет такого обтяження і не виключає можливості наступного публічного обтяження цього ж майна.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий

Судді