Ухвала суду № 28049702, 11.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/55082/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Малюги Ю.В.,

представників:

позивача : Глушко Л.Ю.,

відповідача : Молодцової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року

у справі № 2а/2570/550/2012

за позовом Державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння»(далі по тексту -позивач, ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння») звернулось з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Ніжинська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу, позивач зазначаючи, що касаційна скарга є безпідставною, просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Ніжинською ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 2009-2010 роки при проведенні господарських операцій з ТОВ «Вінсента»та ДП «Таско-експорт», за результатами якої складено акт № 990/23-08457704 від 08.08.2011 року.

У вищевказаному акту перевірки зазначено про порушення позивачем п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.2.1., 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 .7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення всього в сумі 5317,00 грн. в лютому 2010 року та заниження всього в сумі 141458,68 грн. Також завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість на суму 1186402,00 грн. в квітні місяці 2010 року, у тому числі завищено від'ємне значення яке було враховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні звітні періоди в сумі 782141,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022301 від 10.01.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 782141,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон), передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5. Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п.п. 7.4.4. Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання контракту № PC 43 (2008)А/15267/РРО - 3-01-01/01/100 від 06.11.2009 року укладеного у Нью Делі між Президентом Індії, представлений об'єднаний штаб сухопутних військ Міністерства Оборони Індії, Південний блок, Нью Делі, представлений Міністерством Оборони, Урядом Індії, Нью Делі (Покупець) та ДП ЗТФ "Таско - експорт" (Продавець), згідно якого продавець зобов'язується прийняти і сплатити "Вироби" згідно додатку на загальну суму 2083356,00 доларів США, укладено договір комісії № 01-03/2/01/127/1, згідно якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату вчинити правочин з продажу виробів зазначених у додатку 1 до даного договору (надалі продукція) від свого імені та за рахунок комітента. Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно вчиняє зовнішню угоду з третьою особою (надалі - покупець). Право власності на продукцію від комітента до комісіонера не переходить. Комітент у відповідності до даного договору зобов'язується здійснити перевірку продукції на відповідність стандартам, технічним параметрам та іншій документації та умовам цього договору, а саме запчастини для ремонту та обслуговування зенітно-самохідної установки ЗСУ- 23-4-М (ходова частина та спеціальна, крім бойової).

На виконання умов вищевказаного контракту було укладено договір постачання № 40-22/12 від 22.12.2009 року, з ТОВ "Вінсента", як продавцем, в особі директора Вишневського О.В., що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", як замовником, в особі директора Римара Ю.П., що діє на підставі статуту, з іншої сторони на придбання продукції. Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вінсента" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені первинні бухгалтерські документи були досліджені Чернігівським окружним адміністративним судом при розгляді справи № 2а-5355/10/2570 за адміністративним позовом ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції про нечинними податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість № 0000752301/0 від 11.10.2010 року та податку на прибуток № 00000742301/0 від 11.10.2010 року.

Відповідно до постанови суду від 09.11.2010 року, яка набрала законної сили, первинні документи складені між позивачем та ТОВ „Вінсента", відповідають вимогам законодавства, несуть доказовість змісту здійснених операцій і відповідно є підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, саме за вищевказаних обставин, суд першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, правова оцінка обставин справи дана вірно, з урахуванням викладеного, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 221, 223 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов