Ухвала суду № 28049620, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-19572/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р.

у справі №2а-1596/10/1270 (2а-28906/10/1270)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточна енергетична компанія»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восточна енергетична компанія»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -відповідач) визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.12.2009 р. №0000962360/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень-грудень 2008 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з липня по жовтень 2008 р., за результатами якої складено акт від 05.03.2009 р. №194/23-616/34942390.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 р. на суму 1 265,00 грн.

Крім того, представниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень, вересень, листопад, грудень 2008 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у липні та жовтні 2008 р., за результатами якої складено акт від 10.12.2009 р. №1117/23-616/34942390.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.8, п.1.3 ст.1, пп.7.3.1 п.7.3 пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.8, п.7.2, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за серпень 2008 р. у сумі - 85 784,00 грн., за вересень 2008 р. у сумі - 42 936,00 грн., за листопад 2008 р. у сумі -741 425,00 грн., за грудень 2008 р. у сумі -21 573,00 грн., всього на суму -891 718,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2009 р. №0000962360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 891 718,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для висновків відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за відповідні звітні періоди, стала неможливість встановити фактичну надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету по усьому ланцюгу від виробника придбаного позивачем вугілля. При цьому, виходячи з актів перевірки, господарських операцій з укладення позивачем правочинів та взаємовідносин із підприємствами, установчі документи яких визнані у судовому порядку недійсними, порушень ведення бухгалтерського та податкового обліку не виявлено. Відомості про зустрічні перевірки усіх підприємств, які є безпосередніми постачальниками позивача податковим органом отримані і порушень по таких господарських операціях не виявлено. Підставою для висновків про порушення була неможливість перевірити підприємства у другій та подальших ланках постачальників вугілля до виробника.

Однак, такі висновки податкового органу обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон), бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для невідшкодування позивачу податковим органом зазначеної суми податку на додану вартість стало невстановлення факту сплати такого податку до бюджету у ланцюгу поставок товару. Податковий орган вказує, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»обов'язковою підставою для формування складу податкового кредиту визначає фактичну надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету, а не сам факт існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару.

У той же час, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано. Крім того, проведеною податковим органом перевіркою не встановлено порушень підприємством вимог податкового законодавства при визначенні суми податку на додану вартість.

Отже, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що у податкового органу не було правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 10.12.2009 р. №0000962360/0.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р. у справі №2а-1596/10/1270 (2а-28906/10/1270) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.