Ухвала суду № 28049592, 12.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 року м. Київ К-24771/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010

у справі №2-а-40567/09/2070

за позовом Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010, позов Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області №0004911501/0 від 27.06.2007 та №0004901501/0 від 27.06.2007.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову у позові, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань , за наслідками якої складено акт №838/15-039/08326540 від 26.06.2007.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що є підставою для застосування фінансових санкцій передбачених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі акта перевірки прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення №0004911501/0 від 27.06.2007, яким визначено штрафну (фінансову) санкцію в сумі 12650,26 грн. (20% від суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість) та №0004901501/0 від 27.06.2007, яким визначено штрафну (фінансову) санкцію в сумі 69566,77 грн. (50% від суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість).

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої та апеляційної інстанції, що позивач, самостійно визначивши та перерахувавши зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до призначення платежу зазначеного в платіжному дорученні, виконав своє зобов'язання по його сплаті, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних рішень податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук