Ухвала суду № 28049575, 05.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/96498/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 р.

у справі №2-а-7190/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 р. адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.01.2010 р. №0000012200/0, від 24.03.2010 р. №0000012200/1, від 28.05.2010 р. №0000012200/2 та від 06.08.2010 р. №0000012200/3, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із названим позовом стали результати проведеної відповідачем перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 25.12.2009 р. №610/59/2301-20059685.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.13.1 та 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -не перераховано до бюджету податок з доходів, отриманих нерезидентом компанією Group B.V.»(Нідерланди) із джерелом їх походження з України за договорами про надання маркетингових послуг, за ставкою 15 відсотків від їх суми та за рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати на загальну суму 123 675,40 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14.01.2010 р. №0000012200/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів, отриманих нерезидентом у сумі 371 026,20 грн. (у т.ч. 123 675,40 грн. -основного платежу та 247 350,80 грн. -штрафних (фінансових) санкцій).

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого було прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 24.03.2010 р. №0000012200/1, від 28.05.2010 р. №0000012200/2 та від 06.08.2010 р. №0000012200/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем наведених нормативних положень став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про безпідставне неутримання позивачем податку на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України у розмірі 15 відсотків при перерахуванні коштів за маркетингові послуги у сумі 824 502,70 грн.

Судовими інстанціями було встановлено, що між позивачем та компанією Group B.V.»(Нідерланди) укладено договори про надання маркетингових послуг від 06.10.2000 р. №35/01 UG-UM, від 01.11.2000 р. №35/02 UG-UM, від 27.11.2000 р. №35/03 UG-UM та від 05.12.2000 р. 35/04 UG-UM.

На виконання вказаних договорів позивачем протягом 2008 р. було перераховано на користь компанії Group B.V.»(Нідерланди) кошти на загальну суму 165 000 дол.США за надані нерезидентом маркетингові послуги згідно платіжних доручень.

Вказана сума сплачених коштів була включена позивачем до валових витрат як грошова компенсація вартості маркетингових послуг, які придбавались платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач неправомірно не перерахував до бюджету податок у розмірі 15 відсотків суми доходу, сплаченого компанії Group B.V.», яка є нерезидентом України, зокрема, зазначив, що позивачем не було надано до перевірки довідки на підтвердження того, що компанія Group B.V.» є резидентом Королівства Нідерланди.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає наведені висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими та передчасними.

За змістом п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Пунктом 13.2 цієї ж статі визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

За наведених обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідно приписів 13.1. ст. 13 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи, отримані нерезидентом в якості компенсації вартості послуг, наданих резиденту від такого нерезидента, якими у даному випадку є маркетингові послуги, не є доходом із джерелом походження з України, відтак не є об'єктом оподаткування за правилами, визначеними вказаною статтею.

Доводи податкового органу про відсутність у позивача довідки на підтвердження того факту, що компанія ivest Group B.V.»(Нідерланди) є резидентом Королівства Нідерландів не впливають на кваліфікацію спірних правовідносин через відсутність об'єкту оподаткування.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг»задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 р. у справі №2-а-7190/10/1070 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 р. у справі №2-а-7190/10/1070 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.