Ухвала суду № 28049571, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2012 р. м. Київ К-27439/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Вереші Р.В.,позивача:Сулим Л.Л.,відповідача:Тарасенка І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 р.

у справі №2а-10628/09/2570

за позовом Дочірнього підприємства «УкрСіверБуд»Закритого акціонерного товариства «ДСК»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «УкрСіверБуд»Закритого акціонерного товариства «ДСК»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 р., позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 30.07.2009 р. № 0003722320/0.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із названим позовом стали результати проведеної податковим органом виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., результати якої викладені в акті від 17.07.2009 р. №539/23/30042170.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої за результатами господарських операцій із ПП «Ілан Майстер», що призвело до завищення розміру податкового кредиту на 384 592,00 грн. (березень 2008 р. - на 199 940,00 грн.; квітень 2008 р. - на 184 652,00 грн.); включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої за результатами господарських операцій із ПП БФ «ТЕН», що призвело до завищення розміру податкового кредиту на 117 107,83 грн.; п.1.4 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону через завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Чернігівбудінвест»за січень 2008 р. на 32 233,78 грн.; пп.3.1.1 п.3.1, пп.3.2.9 п.3.2 ст. 3 зазначеного Закону, що призвело до заниження за 2008 р. обсягів реалізації, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% на 801 756,00 грн., та як наслідок, до заниження розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2008 р. на 160 351,00 грн.; пп.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону при зміні суми компенсації вартості квартир у зв'язку із відмінністю площі вказаної у договорі з площею визначеною БТІ, у результаті чого позивачем було зменшено суму податкових зобов'язань на 12 470,59 грн., у т.ч.: за січень 2008 р. - на 101,33 грн.; за лютий 2008 р. - на 7 584,26 грн.; за березень 2008 р. - на 3 527,33 грн.; за травень 2008 р. - на 426,67 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5. ст.7 Закону через включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої (сплаченої) у зв'язку із проведенням господарських операцій з ВАТ «Кролевецький завод силікатної цегли», що призвело до завищення загального розміру податкового кредиту за червень 2008 р. на 15 266,67 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 30.07.2009 р. №0003722320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 933 542,00 грн. (у т.ч. 622 361,00 грн. -основного платежу та 311 181,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2008 р. позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Ілан Майстер», що підтверджується укладеними договорами на виконання субпідрядних робіт від 03.03.2008 р. №4/1 та від 03.04.2008 р. №12/1, відповідно до яких останній мав виконувати субпідрядні роботи з будівництва житлового будинку №13 в житловому масиві «Масани», м. Чернігів у встановлені договорами терміни, а також актами приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року б/н та б/д та за квітень 2008 р. б/н та б/д.

На виконання вказаних договорів, ПП «Ілан Майстер»оформлено та надано позивачу наступні первинні документи: по договору на виконання субпідрядних робіт від 03.03.2008 р. №4/1: рахунок від 14.04.2008 р. №005 «Субпідрядні роботи з будівництва житлового будинку»на суму 1 199 639,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 199 939,83 грн.); довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2008 р. б/н та від 31.03.2008 р. на суму 1 199 639,00 грн. (у т.ч. ПДВ 199 939,83 грн.); акт приймання виконаних робіт за березень 2008 р. б/н та б/д на суму 1 199 639,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 199 940,00 грн.) та податкова накладна від 31.03.2008 р. №005/1 «Субпідрядні роботи з будівництва житлового будинку»на суму 1 199 639,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 199 939,83 грн.); по договору на виконання субпідрядних робіт від 03.04.2008 р. №12/1: рахунок від 29.04.2008 р. №006 «За виконані роботи по житловому будинку № 13»на суму 1 107 912,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 184 652,00 грн.), довідка про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2008 р. б/н та б/д на суму 1 107 912,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 184 652,00 грн.); акт приймання виконаних робіт за квітень 2008 р. б/н та б/д на суму 1 107 912,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 184 652,00 грн.) та податкова накладна від 30.04.2008 р. №007 «Субпідрядні роботи з будівництва житлового будинку №13»на суму 1 107 912,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 184 652,00 грн.).

Між тим, виконання названих договорів з вказаним контрагентом податковим органом заперечується, про що зазначено у акті перевірки, зокрема вказано про наявність порушеної кримінальної справи №901/689, у ході якої, відповідно до наказу ДПА в Чернігівській області та на виконання постанови СВ ПМ ДПА в Чернігівській області проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Ілан Майстер»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.12.2006 р. (дата реєстрації підприємства) по 31.12.2008 р. (акт перевірки від 19.02.2009 р. № 7/23/34759856), якою було встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків) за його місцезнаходженням, про що складено акт від 28.01.2009 р. № 9/23/34759856, відсутність основних засобів, що використовуються підприємством в господарській діяльності, встановлено, що загальна чисельність працюючих на ПП «Ілан Майстер»станом на 22.12.2006 р. (дата реєстрації підприємства) складала 1 чоловіка в особі ОСОБА_8 (керівник підприємства), станом на 31.12.2008 р. - кількісний склад працюючих на підприємстві не змінився.

Крім того, згідно документів, вилучених у ході розслідування кримінальної справи №901/689 та наданих працівниками СВ ПМ ДПА в Чернігівській області для перевірки, встановлено, що вказаний суб'єкт господарювання у періоді, що підлягав перевірці, не використовував у своїй діяльності офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення, тощо).

Відповідно до показань директора ОСОБА_8, останній підприємницької діяльності не здійснював.

Наведені обставини стали підставою для висновку податкового органу про фіктивний характер укладених договорів між позивачем та ПП «Ілан Майстер», а відтак неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих на підставі отриманих від контрагента податкових накладних.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН»27.02.2008 р. було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого сторонами було погоджено здійснити купівлю-продаж основних засобів та інших товарно-матеріальних цінностей, про що свідчать рахунки, накладні, договір купівлі-продажу від 01.10.2008 р. №47/1 та платіжні доручення.

На виконання рішення Чернігівського районного суду контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльності ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН»стосовно питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з липня 2007 р. по серпень 2008 р., якою було встановлено, що вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, чисельність працюючих станом на 01.03.2008 р. складала 1 чоловіка в особі ОСОБА_9 (керівник підприємства), відносно якого порушено кримінальну справу №901/0689 за фактом умисного ухилення від сплати податків, вчиненого у великому розмірі.

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2009 р. у справі №1/132/09 діяльність ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН»визнана фіктивною, а керівник підприємства винний у здійсненні незаконної діяльності.

Встановлені зустрічною перевіркою обставини, стали підставою для висновку контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та вказаним контрагентом, а відтак неправомірному включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) при придбанні товарно-матеріальних цінностей та основних засобів у ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН».

У ході проведеної перевірки позивача контролюючим органом також встановлено, що між позивачем та КП «Чернігівбудінвест»Чернігівської міської ради було укладено договір від 07.08.2005 р. №88, відповідно до якого останній передавав позивачу будівельний майданчик для будівництва 45-квартирного житлового будинку в м. Чернігові, у той час як позивач повинен був фінансувати та здійснювати будівництво.

На виконання умом договору між сторонами було підписано акт від 24.10.2007 р. №ОУ-0000248 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 120 608,18 грн., від січня 2008 р. №ОУ-0000248 на суму 72 794,50 грн., КП «Чернігівбудінвест»Чернігівської міської ради виписано податкові накладні від 21.01.2008 р. №18, від 21.01.2008 р. №1.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем на користь КП «Чернігівбудінвест»Чернігівської міської ради включені ним до складу податкового кредиту за січень 2008 р.

Між тим, відповідач зазначає про відсутність у позивача підстав для нарахування податку на додану вартість по вказаній операції та формування податкового кредиту зважаючи на те, що договір від 07.08.2005 р. №88 у судовому порядку було визнано неукладеним, тобто таким, що не відбувся оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов.

Задовольняючи позовні вимоги у зазначених частинах та вказуючи на правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарів (послуг) у ПП «Ілан Майстер», ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН»та КП «Чернігівбудінвест»Чернігівської міської ради, судові інстанції виходили з того, що наявність зазначених первинних документів є достатніми підтвердженнями правомірності формування позивачем складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Керуючись вказаними законодавчими нормами суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у контрагентів товарів (послуг), можливе лише за умови непідтвердження відповідними первинними документами здійснення таких господарських операцій. Встановлення факту незнаходження контрагентів за місцем реєстрації та недостатність у них трудових, виробничих або інших ресурсів визнано судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків (позивача).

У той же час, відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У даній справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що наявність у платника податку (позивача у справі) первинних документів, виданих йому контрагентами, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

У той же час, ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створює не сам факт укладення договорів та виписування податкових накладних, а фактична поставка товару або послуг, тому що право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що будь-які документи, (у тому числі, договори, накладні, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відтак, суд повинен був з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у податкового органу докази, які підтверджували його доводи, що наведені у первинних документах відомості не відповідали дійсності. Якщо контролюючий орган таких доказів не надав або останні не були достатніми, суд керуючись приписами ч.4, 5 ст.11 КАС України зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують такі обставини.

Судами попередніх інстанцій не було враховано, що у разі підтвердження доводів відповідача про фіктивність зазначених господарських операцій, визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по таким операціям було б безпідставним, незважаючи на наявність первинних документів, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Саме з урахуванням зазначеного судовим інстанціям слід було визначатись із висновками щодо обґрунтованості чи безпідставності визначення контролюючим органом податкового зобов'язання позивачу.

Щодо порушення позивачем вимог пп.3.2.9 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», які призвели до заниження за 2008 р. обсягів реалізації, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, судовими інстанціями було зазначено наступне.

Так, у перевіряємому періоді позивачем було задекларовано пільгу з податку на додану вартість у частині безоплатної передачі неприватизованих об'єктів житлового фонду (включаючи місця загального користування та прибудинкові будівлі і споруди), а також об'єктів соціальної інфраструктури (у т.ч. об'єктів незавершеного будівництва) з балансу платника податку на баланс відповідної місцевої ради у розмірі 160 351,00 грн.

У ході розгляду справи, судовими інстанціями було встановлено, позивачем було здійснено реконструкцію котельні по вул. Молодчого, 32А, м. Чернігів, про що свідчить довідка про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 р. та акти приймання виконаних робіт підрядних робіт від 07.12.2007 р. №1 та №2, б/н за січень 2008 р., Рішення Виконавчого комітету «Про реконструкцію котельні з обладнанням»від 03.03.2008 р. №49 та Авізо від 20.03.2008 р.

Правовий аналіз наданих позивачем документів дозволив судовим інстанціям дійти висновку, що вказаний об'єкт інфраструктури не є новозбудованим, відтак не підлягає відповідно до положень пп.3.2.9 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» оподаткуванню за ставкою 20%.

Стосовно порушень позивачем приписів пп. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразились у здійсненному позивачем коригуванні (зменшенні) податкових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованих у попередніх періодах у зв'язку з відмінністю площі квартир, визначених договорами з фізичними особами та фактичними площами визначеними БТІ при реєстрації права власності на новозбудовані квартири, судові інстанції також визначились із їх необґрунтованістю.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ВАТ «Кролевецький завод силікатної цегли», судові інстанції зазначили наступне.

Так, у ході перевірки встановлено, що згідно даних реєстру отриманих податкових накладних за червень 2008 р., позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість нараховані (сплачені) у зв'язку із проведенням господарських операцій з ВАТ «Кролевецький завод силікатної цегли», першою подією по якій була авансова сплата у сумі 290 000.00 грн., у т.ч. ПДВ -48 333,33 грн.

Судовими інстанціями було встановлено, що згідно реєстру отриманих податкових накладних за червень 2008 р., податкова накладна від 03.06.2008 р. №292/1 містить суму операції у розмірі 381 600,00 грн., у т.ч. ПДВ -63 600,00 грн. Вказана сума податку на додану вартість була включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2008 р.

У той же час, перевіркою було виявлено, що вказана податкова накладна була оформлена на суму 290 000,00 грн., у т.ч. ПДВ -48 333,33 грн., тобто на іншу суму ніж ту, яку задекларовано позивачем, що на, думку податкового органу, свідчить безпідставність включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 15 266,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині судові інстанції виходили з того, що ВАТ «Кролевецький завод силікатної цегли» виписало та надало позивачу у різний період часу, дві податкові накладні від 03.06.2008 р. № 292/1 на суму 381 600,00 грн. та на суму 290 000,00 грн., у той час як до податкових зобов'язань було включено лише податкову накладну на суму 290 000,00 грн., про що позивача не було повідомлено, відтак позивачем було здійснено коригування сум податку на додану вартість за травень 2009 р.

Колегія Вищого адміністративного суду України вважає висновки судових інстанцій у зазначених частинах такими, що відповідають законодавчим нормам.

Між тим, зважаючи на те, що обставини справи щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарів (послуг) у ПП «Ілан Майстер», ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН»та КП «Чернігівбудінвест»Чернігівської міської ради, не були з'ясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору стосовно законності прийнятого контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, виконати вимоги 4, ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 р. у справі №2а-10628/09/2570 скасувати.

Справу №2а-10628/09/2570 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.