Ухвала суду № 28049402, 11.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5541/12

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" до Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2012 року публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго"звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з 15.05.2012 року по 26.06.2012 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №4203/22-2/22767506 від 11.07.2012 року.

В ході перевірки виявлено та відображено в акті порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, шляхом заниження суми податку на додану вартість на 563614 грн., з яких 558866 грн. позивачем включено до податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин із ТОВ "Променерготрейдінг".

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №4203/22-2/22767506 від 11.07.2012 року податковими органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0008112301/2542 від 25.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 563614 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за результатами господарських операцій позивача із ТОВ "Променерготрейдінг".

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Хмельницькобленерго", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу в частині допущення позивачем податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ "Променерготрейдінг" є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.05.2011 року між ПАТ "Хмельницькобленерго" та ТОВ "Променерготрейдінг" укладено договір поставки №Т-26, згідно якого ТОВ "Променерготрейдінг" (постачальник) зобов'язується поставити ПАТ "Хмельницькобленерго" (замовник) товари (провід та кабелі ізольовані) в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у договорі та специфікації.

На виконання вказаного договору ТОВ "Променерготрейдінг" в травні-червні 2011 року здійснив поставку товарів ПАТ "Хмельницькобленерго", що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Надані для перевірки документи є первинними документами в розумінні вказаних положень та підтверджують реальність господарських операцій ПАТ "Хмельницькобленерго" та ТОВ "Променерготрейдінг".

В обґрунтування власної позиції податковий орган вказує на невідповідність товарно-транспортних накладних вимогам діючого законодавства, оскільки не встановлено фактів укладання позивачем договорів на поставку кабелю з ТОВ "КПТ МІГ", ПП "Тек-Система", ПП "Ново-Ком", які відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних транспортувалось саме від зазначених підприємств. Однак, ПАТ "Хмельницькобленерго" з ТОВ "КПТ МІГ", ПП "Тек-Система", ПП "Ново-Ком" (замовники перевезень та вантажовідправники) взаємовідносин не мало. Крім того, згідно наданих товарно-транспортних накладних вантажоодержувачем є ТОВ "Променерготрейдінг" та зазначено про переадресацію вантажу за адресою позивача, що узгоджується із п.5.1 договору поставки №Т-26 від 05.05.2011 року, відповідно до якого поставка здійснюється за рахунок постачальника згідно заявок замовника за адресою: м.Хмельницький, вул. М.Красовського, 2.

Здійснення поставки за рахунок ТОВ "Променерготрейдінг" також спростовує доводи податкового органу стосовно нереальності вказаних операцій у зв'язку із відсутністю наказів на відрядження на ОСОБА_2 та посвідчень про відрядження, оскільки за вказаних умов немає необхідності видавати зазначені документи.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності сертифікатів якості на поставлену продукцію як на підставі визнання господарських операції нереальними, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві.

Окрім цього, судом встановлено, що поставлені позивачу товари в подальшому були використані ним у господарській діяльності та діяльності його структурних РЕМ, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, розрахунками витрат до даних актів, актами здачі-приймання відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів, актами приймання виконаних будівельних робіт, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актами передачі матеріальних цінностей в монтаж. Крім того, факт внутрішнього переміщення вказаних товарів згідно накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів підтверджено відповідачем в ході перевірки.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на неможливість здійснення ТОВ "Променерготрейдінг" господарської діяльності та порушення ним вимог податкового законодавства, зокрема у формі несплати ТОВ "Променерготрейдінг" податкових зобов'язань (ПДВ) з поставки товарів ПАТ "Хмельницькобленерго".

В даному випадку, колегія суддів, вважає за необхідне зауважити, що діючим законодавством не передбачено обов'язку замовника перевіряти у постачальника місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції.

Крім того, загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.