Постанова № 28049076, 12.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 р.

Справа № 2-а-4140/10/1470

Категорія: 8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого –судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водній мир»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, за участю Прокурора Миколаївської області, про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2010 року ТОВ «Водній мир»звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2010 року № 00000138/0; від 06.04.2010 року №00000138/1; від 18.06.2010 року №00000138/2; від 30.01.2010 року №00000238/0; від 06.04.2010 року №00000238/1; від 18.06.2010 року № 00000238/2; від 30.01.2010 року № 00000638/0; від 06.04.2010 року №00000638/1; від 18.06.2010 року № 00000638/2; від 18.06.2010 року №00002438/2.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року адміністративний позов був задоволений частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 30.01.2010 року №00000138/0; від 06.04.2010 року №00000138/1; від 18.06.2010 року №00000138/2; від 30.01.2010 року №00000238/0; від 06.04.2010 року №00000238/1; від 18.06.2010 року № 00000238/2; від 06.04.2010 року та від 06.05.2010 року №00002438/1; від 18.06.2010 року № 00002438/2. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.11.2009 року по 28.12.2009 року службовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Водній мир»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 47/38/30396682 від 19.01.2010 року (т.1 а.с.24-150).

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п.4.1.6, п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 4118279 грн., порушення п.п.4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.2.4 п. 7.2, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3307017 грн. та п.п.6.1.1 п. 6.1, п.п.6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п.п.8.1.1, ст. 8, п.п. «а»п. 19.2 ст.19, п. 22.3 ст. 22 Закону України від 22.05.03 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1936,64 грн.

За наслідками перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 00000138/0 від 30.01.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8206 281,60 грн. (сума основного зобов'язання 4118279 грн., сума штрафних санкції 4088002,60 грн.), податкове повідомлення-рішення № 00000238/0 від 30.01.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4960525,50 грн. (сума основного зобов'язання 3307017 грн., сума штрафних санкції 1653508,50 грн.), податкове повідомлення-рішення № 00002438/1 від 02.04.2010 року, яким донараховано штрафні санкції з податку на прибуток в сумі 8650,40 грн., та податкове повідомлення-рішення № 00000638/0 від 30.01.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб в розмірі 5809,92 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи спірні повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що валові витрати та податковий кредит по операціям позивача з ПП «Бласпродторг»та ПП «Гросс-Агро»сформовані позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, отриманих від вказаних постачальників, які на момент здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачеві мали необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, а придбання товарів пов’язано з господарською діяльністю позивача.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, викладені в акті перевірки, зроблені за правовідносинами позивача з ПП «Бласпродторг»та ПП «Гросс-Агро».

Так, між позивачем та ПП «Бласпродторг»05.01.2008 року було укладено договір постачання мінеральної води № 7401-10. Згідно умов договору постачальник ПП «Бласпродторг» зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець ТОВ «Водній мир»своєчасно його оплатити. Витрати по придбанню товару позивач включив до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток в сумі 12540414,37 грн.

Крім того, позивачем та ПП «Гросс-Агро»01.02.2008 року було укладено договір № 01/02-8/2 на постачання мінеральної води. Згідно умов договору постачальник ТОВ «Гросс-Агро»зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець ТОВ «Водній мир»своєчасно його оплатити. Витрати по придбанню товару позивач включив до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток в сумі 3661669,8 грн.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до відомостей офіційного сайту ДПА України постачальники позивача на час вчинення господарських операцій зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, про що позивачем наданий відповідний витяг з єдиного реєстру платників податку на додану вартість ДПА України.

Відповідно до положень підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна, згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилаючись на вищевикладене суд першої інстанції, дійшов висновку, що копії податкових накладних, на підставі яких сформовано валові витрати та податковий кредит за перевіряємий період, відповідають вимогам чинного законодавства і видані платниками податку на додану вартість, зареєстрованими на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку. Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позивачем податковий кредит та валові витрати сформовані тільки по тим господарським операціям, які підтверджуються первинними документами, оформленими з урахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Між тим, колегії суддів вважає, що позивачем не доведено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по правовідносинам позивача з контрагентами ПП «Бласпродторг»та ПП «Гросс-Агро», оскільки не підтверджено первинними документами, оформленими належним чином відповідно до норм діючого законодавства, реальність здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Так, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Разом з тим, належних доказів в підтвердження виконання умов договору, які були обумовлені сторонами, а саме відповідних заявок на кожну партію товару, сертифікатів якості товару позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано, у зв'язку з чим неможливо підтвердити умови поставки товару та встановити зв'язок поставки товарів відповідно до наданих накладних. Також, позивачем ні товарно-транспортні накладні, ні подорожні листи, що б підтверджували фактичне відвантаження та перевезення до ТОВ «Водній мир»товару, отриманого від постачальників (ПП «Бласпродторг»та ПП «Гросс-Агро») не були надані перевіряючому органу під час проведення перевірки, а також не представлені до суду під час судового розгляду справи.

Крім того, позивачем не надано доказів вантажно-розвантажувальних робіт, враховуючи кількість та вагу товару, а також не надано доказів оприбуткування зазначеного товару в бухгалтерському обліку підприємства.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних може бути підставою для включення до валових витрат платника сум за такими накладними, однак відсутність доказів реального вчинення операцій виключає правомірність визначення платником валових витрат за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що надання позивачем належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже, надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання товарів від ПП «Бласпродторг»та ПП «Гросс-Агро», що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток від здійснення підприємницької діяльності в розмірі зазначеному в акті перевірки.

Також, колегія суддів вважає, що податковий орган дійшов вірного висновку про заниження позивачем своїх валових доходів у зв'язку з неврахуванням товарів, отриманих безоплатно від ТОВ «ТД «СОФІ», ПП «Май», МП «Янтар»з огляду на наступне.

Між ТОВ «Водній мир»та ТОВ «Торговий дім «СОФІ»було укладено договір постачання №1-0-223 від 17.07.08 товарів (соки в асортименті). Постачальник ТОВ «Торговий дім «СОФІ»зобов'язувався поставити товар покупцю, а покупець позивач своєчасно його оплатити. Сума ПДВ по операціям з ТОВ «Торговий дім «СОФІ»в розмірі 2410 грн. віднесена позивачем до податкового кредиту.

Також, між ТОВ «ВОДНІЙ МИР»та ПП «Май»укладено договір постачання товару (чай в асортименті) № 74 від 19.12.2004 року. Сума ПДВ по операціям з ПП «Май»в розмірі 8637 грн. віднесена позивачем до податкового кредиту.

Крім того, станом на 01.01.2008 року та на 30.06.2009 року має місце заборгованість ТОВ «Водній мир»перед МП «Янтар»в сумі 81550 грн. Дана заборгованість виникла 25.10.2005 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року по справі № 2а-739/09/1470 визнано недійними установчі документи ПП «Май»з дати перереєстрації, а саме 02.06.2008 року та відносно ТОВ «Торговий дім «СОФІ»порушено справу про банкрутство, знято з обліку 26.12.2008 року.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу платника податку на прибуток відносяться суми безповоротної фінансової допомоги. Безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після спливу строку позовної давності (пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до п. 3 статті 205 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) ст. 263 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у разі якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення несплачених сум за надані товари припиняється. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими товарами зупиняється.

Отже, сума заборгованості за отримані товари, надавача якого ліквідовано без правонаступництва, в обліку отримувача включається до валового доходу відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації кредитора.

Тобто, заборгованість за товари набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Таким чином, оскільки сума кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «ТД «СОФІ», ПП «Май»залишилася, то вона на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включається до складу його валових доходів.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що підставою для скасування оскаржуваних позивачем рішень, слугував, зокрема, висновок суду першої інстанції стосовно правомірності включення позивачем до податкової звітності заборгованості перед МП «Янтар»в якості кредиторської, так як не можливо встановити строк позовної давності за договором, що укладений позивачем та вказаним контрагентом.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає помилковою дану позицію, виходячи з наступного.

У відповідності до п.1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 зазначеного Закону, безповоротна фінансова допомога - це, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові доходи включають доходи з інших джерел, у тому числі сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч.5 ст.261 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З аналізу даних норм вбачається, що перебіг строку позовної давності, в даному випадку передбаченого ст. 257 ЦК України (3 роки), розпочався, коли у кредитора (МП «Янтар») виникло право вимагати виконання зобов'язання, тобто перебіг строку позовної давності розпочався із моменту фактичного виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, кредиторська заборгованість рахувалась в бухгалтерському обліку позивача починаючи з 25.10.2005 року.

Таким чином, на підставі згаданого вже підпункту 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач повинен включити суму такої кредиторської заборгованості в декларації про прибуток підприємства до складу валового доходу, а тому колегія суддів погоджується із висновком податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на суму кредиторської заборгованості перед МП «Янтар»та вважає рішення суду першої інстанції в цій частині незаконним.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 00000638/0 від 30.01.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб в розмірі 5809,92 грн., прийняте відповідачем з дотриманням діючого законодавства України, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки заяви платників податку про застосування податкової соціальної пільги подані не за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 30.09.2003 року № 461.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення частини позовних вимог ТОВ «Водній мир». З урахуванням встановлених обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував. В свою чергу, позивач всупереч наведеним приписам не довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем рішень.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову ТОВ «Водній мир»в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві –задовольнити повністю.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року –скасувати та прийняти нову постанову суду.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Водній мир»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, за участю Прокурора Миколаївської області, про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2010 року № 00000138/0; від 06.04.2010 року №00000138/1; від 18.06.2010 року №00000138/2; від 30.01.2010 року №00000238/0; від 06.04.2010 року №00000238/1; від 18.06.2010 року № 00000238/2; від 30.01.2010 року № 00000638/0; від 06.04.2010 року №00000638/1; від 18.06.2010 року № 00000638/2; від 18.06.2010 року № 00002438/2 –відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов