Ухвала суду № 28048984, 12.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3266/11

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого -судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРОН»до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Державної податкової служби про визнання противоправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

27 квітня 2011 року ТОВ «АРОН»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську від 28 березня 2011 року за № 0000422350 про зменшення бюджетного відшкодування на загальну суму 40581 (сорок тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 00 копійок, (а.с. 3-7).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що на підставі направлення № 01-045/147 від 28.02.2011 р. ДПІ у м. Іллічівську була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово господарської діяльності ТОВ «АРОН»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки було складено Акт від 14.02.2011 р. за № 487/23-0302/32429358, на підставі якого ДПІ у м. Іллічівську було прийнято податкове повідомлення рішення від 28.03.2011 р. № 0000422350 про зменшення бюджетного відшкодування на загальну суму 40581 грн. Оскаржене повідомлення рішення було прийнято відповідачем на підставі встановлених в ході перевірки порушень ТОВ «АРОН»вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, та пп. 7.5.1 п. 7.5 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Висновок відповідача ґрунтувався на тому, що підприємством було завищено обсяг податкового кредиту по операціях з імпорту товарів у листопаді 2010 року, у зв'язку з формуванням його з сум ПДВ, сплачених по вантажно митним деклараціям з митної вартості товарів, а не з договірної (контрактної), що привело до завищення податкового кредиту за листопад 2010 р. на суму 40581 грн. Позивач зазначив, що з висновками перевіряючих не погоджується та вважає їх такими, що суперечать вимогам податкового та митного законодавства. Позивач вказав, що в формування податкового кредиту за листопад 2010 року, ТОВ «АРОН»віднесло суму, сплачену митним органам при розмитненні товарів, які імпортувалися на митну територію України. Платежі, передбачені діючим законодавством для здійснення митного оформлення вантажу, були сплачені ТОВ «АРОН», що було підтверджено наданими до перевірки платіжними дорученнями та вантажними митними деклараціями з відповідними відмітками митниці, що є підтвердженням сплати ПДВ підприємством. Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України № 168/97-ВР та нормами митного законодавства, які є нормами спеціального регулювання, база оподаткування встановлюється в розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням витрат визначених у п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». З урахуванням викладеного, позивач вважає правомірним формування податкового кредиту за листопад 2010 року з сум, сплачених, виходячи з митної вартості товару, зазначеної в вантажно-митних деклараціях при митному оформленні імпортованого товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року позов був задоволений. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську від 28 березня 2011 року за № 0000422350 про зменшення бюджетного відшкодування на загальну суму 40581 (сорок тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 00 копійок (а.с. 192-195).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у місті Іллічівську подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «АРОН»зареєстроване Виконавчим комітетом Іллічівськом міської ради Одеської області 26.05.2003 р., номер реєстраційного запису 04057043Ю0020828, код за ЄДРПОУ 32429358.

Підприємство взято на податковий облік ДПІ у м. Іллічівську з 10.06.2003 р. за № 2048 та перебуває на обліку в ДПІ м. Іллічівська.

ТОВ «АРОН»є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.09.2006 р. № 21318628 НБ 408449, виданого ДПІ в м. Іллічівську, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 324293515037.

У період з 28.02.2011 р. по 04.03.2011 р. ДПІ у м. Іллічівську була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «АРОН»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., про що було складено акт № 487/23-0302/32429358 від 14.02.2011 р.

За результатом перевірки податковим органом було виявлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення ТОВ «АРОН»до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад 2010 року (рядок 12.1 декларації з податку на додану вартість «ПДВ сплачений митним органам») фактично сплачений митним органам податок при розмитненні імпортованого товару, митна вартість якого перевищує договірну (контрактну) вартість більш ніж на 20 відсотків, що призвело до завищення податкового кредиту в листопаді 2010 р. на суму 40581 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську було виставлено податкове повідомлення рішення від 28.03.2011 р. № 0000422350 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40581 грн.

Перевіряючи правильність висновків відповідача, зроблених під час перевірки, дослідивши зовнішньоекономічні договори, вантажно-митні декларації, оборотно-сальдові відомості по рахунках 632, 312, платіжні доручення, судом першої інстанції було встановлено, що у відповідності з декларацією по податку на додану вартість, яку було подано позивачем за листопад 2010 р. останнім було внесено в графу 12.1 декларації суму сплаченого митним органам податку на додану вартість в розмірі 291638 грн.

Сплачений при імпорті товарів ПДВ було віднесено позивачем до складу податкового кредиту, виходячи з митної вартості товару, погодженою митним органом та фактично сплаченою до державного бюджету.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вважав дії позивача правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення правовідносин та вимогам митного законодавства.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону про ПДВ для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до податкового кредиту включаються суми податку на додану вартість за операціями з ввезення на митну територію в митному режимі «імпорт»товарів, фактично сплачені на підставі вантажних митних декларацій у розмірах встановленої митними органами митної вартості.

Відповідно до пп. 7.5.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пп. 7.3.6 ст. 7 зазначеного Закону.

Згідно з пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 цього Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Отже в аспекті вирішуваного питання наведене положення слід розуміти таким чином, що ВМД є допустимим доказом, зокрема сплати ПДВ, що дає право на податковий кредит. Вимогу про оформлення ВМД відповідно до вимог законодавства не можна тлумачити інакше, як так, що для одержання права на податковий кредит платником податків така особа має значитись у ВМД одержувачем товару.

Судом першої інстанції на підставі наданих вантажно-митних декларацій та платіжних доручень встановлено факт слати позивачем податку на додану вартість при митному оформлені товару.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків ДПІ та протиправності прийнятого рішення.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Іллічівську задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов