Ухвала суду № 28048118, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1907/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Коток К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Юрія»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та у супереч обставинам справи.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представники позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в м. Черкасах проведена позапланова невиїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин із ЗАТ «Формула»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складений акт від 25.01.2012 № 64/23-2/00447853.

Актом перевірки встановлено порушення вимог п.п. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачу занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 91712 грн., та порушення п.185.1 ст. 185, пп. а) п.187.1 ст. 187, п.188, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 73370 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 73370 грн. за лютий 2011 року.

За результатами перевірки, зокрема, що стосується предмету позову даної адміністративної справи, до позивача винесено податкове повідомлення рішення від 03 лютого 2012 року № 0000462301, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на суму 91712 грн. та до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі -1 грн.; податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2012 р. № 0000472301, згідно якого ДПІ у м. Черкасах визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 73370 грн. та застосовано штрафну санкцію - 1 грн.

Обставини вчиненого порушення позивача ґрунтуються на взаємовідносинах з ЗАТ «Формула».

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень послужили також порушення, встановлені актом Кіровоградської ОДПІ від 25.11.2011року № 1278/1278/23684596 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Формула»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.02.2011 року позивачем (покупець) було укладено з ЗАТ «Формула» (постачальник) договір б/н поставки. За умовами договорів ЗАТ «Формула»зобов'язане поставити масло селянське солодковершкове 72,5% (моноліт 10 кг) в кількості 11000 кг, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити продукцію. Ціна за партію продукції встановлюється 33,35 грн. за один кілограм без урахування ПДВ. Загальна сума договору складає 440220 грн. з ПДВ. Продукція відвантажується покупцю транспортом постачальника. Оплата продукції покупцем здійснюється в безготівковому порядку протягом 180 днів з дати отримання покупцем продукції.

16 травня 2011 року між сторонами укладена додаткова угода до договору від 22.02.2011 року, де пункт 5.1 викладено у наступній редакції: оплата продукції покупцем здійснюється шляхом видачі покупцем простого векселю. Сторони підтверджують, що передача покупцем векселю припиняє грошове зобов'язання за даним договором у повному обсязі.

На виконання умов договору ЗАТ «Формула»поставив, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 177713 від 22.02.2011 року, яка оформлена належним чином та підтверджує реальність здійснення господарської операції.

Вартість отриманих позивачем від ЗАТ «Формула»товарно-матеріальних цінностей включено підприємством до складу валових витрат, а сума ПДВ відображена у складі податкового кредиту.

Розрахунки з ЗАТ «Формула»здійснювалися шляхом видачі покупцем простого векселю, що підтверджується актом приймання - передачі векселів № 1 від 30 травня 2012 року про передачу позивачем покупцю простого векселя серії АА № 2050076 на суму 755795 грн.

На підтвердження господарської операції позивачем до перевірки надані: видаткова накладна № 9 від 22.02.2011 року на загальну суму з ПДВ -440 220 грн., в тому числі ПДВ -73370 грн., податкова накладна № 1 від 22.02.2011 року.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом ЗАТ «Формула»підтверджений первинним документами.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтснації, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

А тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента - ЗАТ «Формула», тому податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2012 року № 0000462301 та 03 лютого 2012 року № 0000472301 прийняті без урахування усіх обставин та вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.