Постанова № 28047875, 11.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12675/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В., Сорочка Є.О., за участю секретаря Міщенко Ю.М., представника позивача Бухарєва С.В., представника відповідача Харитонової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст К» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст К»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Контраст К»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.12 № 0001192280 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 146524 грн, у тому числі: основний платіж - 117219 грн, штрафні (фінансові) санкції- 29305 грн.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильним встановленням фактичних обставин справи, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, з 10.04.12р. по 17.04.12 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст К» (далі -ТОВ «Контраст К») з правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетрабудсервіс»(далі -ТОВ «Тетрабудсервіс») за період з 01.01.11 по 31.12.11 р., за результатами якої складено акт №64/1-22-80-33225869 від 24.04.12 р.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Контраст К»п.198.1,198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 117 219 грн, за серпень 2011 року -64 886 грн, за вересень 2011 року -52 333 грн.

На підставі акту перевірки №64/1-22-80-33225869 від 24.04.12 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0001192280 від 11.05.12 р. про збільшення суми зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 146524, 00 грн: за основним платежем в розмірі 117219,00 грн, за штрафними санкціями - 29305,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 11.05.12 № 0001192280 залишено без змін.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.08.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контраст К» в особі директора Москаленко М.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетрабудсервіс»(далі - ТОВ «Тетрабудсервіс») в особі директора Акользіна Д.І. укладено 2 договори:

- договір купівлі-продажу №55 Т, згідно якого продавець (ТОВ «Тетрабудсервіс») зобов'язується передавати товари окремими партіями в кількості, асортименті та по цінах, згідно з накладними та у відповідності з виставленими рахунками-фактурами;

- договір підряду № 57 У, відповідно до якого Замовник (ТОВ «Контраст К») доручає, а Підрядник (ТОВ «Тетрабудсервіс») приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по технічному обслуговуванню систем кондиціювання, вентиляції.

Так, відповідно до зазначених вище договорів ТОВ «Контраст К»включено до податкового кредиту за серпень, вересень 2011 року суму 117219 грн, згідно податкових накладних, виписаних контрагентом позивача- ТОВ «Тетрабудсервіс».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені податковим органом порушення є правомірними, а тому вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, зважаючи на викладені факти в Акті перевірки, що були підставою для встановлення порушень.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підставою для перевірки позивача стало те, що до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшов акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 №107/22-2/37508271 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Тетрабудсервіс»у зв'язку з відсутністю юридичної особи за місцезнаходженням.

Для проведення перевірки податковому органу позивачем було надано договори № 55Т від 01.08.2011 року, № 57У від 01.08.2011 року, податкові накладні, видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Варто зауважити, що висновок суду першої інстанції ґрунтується лише на твердженнях відповідача, що викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Тетрабудсервіс».

Зокрема, суд вказує про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва стосовно ТОВ «Тетрабудсервіс», однак аргументів, які випливають з цього факту та підтверджують неправомірні дії з боку позивача в судовому рішенні не наводить.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість доказів на існування вироку в кримінальній справі чи постанови суду у справі про адміністративний проступок стосовно ТОВ «Тетрабудсервіс» матеріали справи не містять та в апеляційному провадженні відповідачем не надано.

Згідно із підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту та підстави його виникнення, встановлені статтями 198, 199 ПК України.

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу, податкова накладна є податковим документом, на підставі якого нараховується сума податку, яка відноситься до податкового кредиту. Суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового Кодексу) не відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, суми податкового кредиту з ПДВ, сплаченого позивачем у вартості товару, підтверджені виданими продавцем податковими накладними № 55 від 04.08.2011р., № 84 від 10.08.2011р., № 162 від 17.08.2011р., №279 від 30.08.2011р., № 329 від 31.08.2011р., № 388 від 30.09.2011р., № 570 від 14.09.11р., № 571 від 26.09.2011р., № 572 від 27.09.2011р.

Суми податкового кредиту з ПДВ, сплаченого позивачем у вартості виконаних робіт, підтверджені податковими накладними № 391 від 31.08.2011р., № 573 від 01.09.2011р., №574 від 20. 09.2011р., № 575 від 23.09.2011р.

Відповідно до вимог п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Водночас не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами, викладеними в апеляційній скарзі, стосовно того, що на момент здійснення господарських операцій позивача із цим контрагентом, ТОВ «Тетрабудсервіс»було діючим підприємством, внесеним до ЄДРПОУ і належним чином зареєстрований як платник ПДВ. На підтвердження спеціальної првосуб'єктності свого контрагента на момент укладення і виконання господарських договорів, позивачем були надані копії реєстраційних документів, а саме: довідка ДПІ у Печерському районі м. Києва про взяття на облік платника податків ф.№4-ОПП № 3971 від 25.07.2011, виписка з ЄДР ААБ № 590006 від 19.07.2011, довідка ЄДРПОУ АА № 386615 від 21.07.2011, які долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів вважає, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не є наслідком втрати права на формування податкового кредиту, що був сформований до настання цього юридичного факту. Водночас правочини, які вчинені контрагентами до моменту втрати одного з них статусу платника ПДВ, не є автоматично нікчемними.

Разом з тим викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо ознак фіктивності господарської діяльності позивача.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 судам варто звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, варто зауважити, що в справах такої категорії, обов'язковою умовою підтвердження правомірності формування податкового кредиту є з'ясування факту придбання товарів чи послуг.

У акті ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки, зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення операцій із придбання товару (отримання послуг) ТОВ «Контраст К»від ТОВ «Тетрабудсервіс», виходячи з того, що останнім не було надано для перевірки первинних документів, у зв'язку з чим ДПІ у Печерському районі встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції визнає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки та зазначає, що допустимих доказів, які б спростовували викладені в акті перевірки висновки контролюючого (податкового органу), позивачем до суду надано не було.

При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги копії первинних документів податкового і бухгалтерського обліку, які за клопотанням Позивача були долучені до матеріалів справи на підтвердження фактичного виконання господарських операцій та використання позивачем товару, отриманого від ТОВ «Тетрабудсервіс»у господарській діяльності -монтажі систем опалення і вентиляції, а саме: копії договорів (договір підряду № 57У, від 01.08.2011р, договір купівлі-продажу № 55Т від 01.08.2011р., договори на сервісно-технічне обслуговування систем вентиляції та кондиціювання № 52/С/10 від 10.03.2011 р. з відповідними додатками, № 42/С/09 від 09.08.2009р. з додатками, № 47/І/10 від 06.12.2010р., № 35/К від 01.07.2011р., № 40/С/09 від 14.05.2009р. з додатками, № 04/С/10 від 01.04.2010р. з додатками), додаткових угод (№ 1 до договору підряду № 57-У від 01.08.2011р, № 2 до договору підряду № 57У від 01.08.2011р. з додатками, № 1/С/09 від 01.11.2010р. до договору № 42/С/09, № 3 від 15.08.2011р. до договору підряду № 57У, № 4 від 15.08.2011р. до договору підряду № 57У, № 5 від 01.09.2011р. до договору підряду № 57У), видаткових накладних (№ РН-180801 від 18.08.2011р., № РН-190801 від 19.08.2011р., № РН-040803 від 23.08.2011р., № 260904 від 27.09.2011р., № РН-280902 від 28.09.2011р., № РН-271002 від 27.10.2011р, № РН-311011 від 31.10.2011р.), податкових накладних (№ 55 від 04.08.2011, № 84 від 10.08.2011, № 162 від 17.08.2011, №279 від 30.08.2011, № 329 від 31.08.2011, № 388 від 30.09.2011,№ 570 від 14.09.11, № 571 від 26.09.2011, № 572 від 27.09.2011, № 391 від 31.08.2011, № 573 від 01.09.2011, №574 від 20. 09.2011, № 575 від 23.09.2011, актів здачі-прийняття робіт (№ 182/С від 02.09.2011 р., № 185/С від 01.09.2011р., № ОУ-100906 від 01.09.2011р., № ОУ-010907 від 01.09.2011, № ОУ-310882 від 31.08.2011р., № ОУ-230929 від 23.09.2011р., № ОУ-200910 від 20.09.2011р., № 205/С від 26.09.2011р., № ОУ-200909 від 20.09.2011р., № 156/С/10 від 22.09.2011р.), банківських виписок.

Подані документи свідчать про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Тетрабудсервіс».

Таким чином, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що наявність факту вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Тетрабудсервіс» підтверджується поданими документами бухгалтерського та податкового обліку, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби щодо прийняття повідомлення-рішення від 11.05.2012 № 0001192280 про збільшення позивачу суми зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 146524, 00 грн: за основним платежем в розмірі 117219,00 грн, за штрафними санкціями - 29305,00 грн є неправомірними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального права, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст К»задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст К»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001192280 від 11.05.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.