Постанова № 28042767, 11.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10025/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів Вівдиченко Т.Р. та Федорової Г.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЦ Охоронні Системи" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЦ Охоронні Системи" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЦ Охоронні Системи»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2012 року №0006342208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена із порушенням норм процесуального та матеріального права, та ухвалити нову постанову, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, відповідачем на підставі наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 29.05.2012 року №568 та направлення на проведення перевірки від 29.05.2012 року №640/22-8, на виконання постанови слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБ України у Львівській області від 29 березня 2012 року, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, згідно із п. п. 75.1.2, ст.75, п. п. 78.1.11, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2 75 6-VI (із змінами та доповненнями) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Галичторг»за період з 01.06.2011 року по 21.12.2011 року, під час проведення якої встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт № 370/22-8/35920006 від 12 травня 2012 року, на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006342208 від 11 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1647244,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, слідчим відділом УСБ України у Львівській області порушено кримінальну справу за № 2162 за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно зазначеної постанови, невстановлені особи, в період з 2009 по 2011 роки придбали у власність юридичну особу ПП «Галичторг»та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», вказавши - директорами з числа підставних осіб - та без фактичної мети здійснення будь - якої фінансово-господарської діяльності.

У подальшому, для реалізації своїх злочинних намірів, вказані особи з червня 2011 року по даний час займались незаконним документальним оформленням фінансово-господарських операцій, які фактично не відбувались, з метою незаконного переведення за відповідну грошову винагороду безготівкових коштів у готівку для зацікавлених суб'єктів господарської діяльності.

Для створення видимості легітимності такої діяльності, різним комерційним структурам надавались фіктивні документи про купівлю-продаж товарно-матеріальних цінностей, які фактично не реалізовувались, або про виконання робіт та послуг, які в дійсності не виконувались.

Впродовж 3 кварталу 2011 року, на розрахункові рахунки вищевказаних суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Галичторг»та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», що відкриті в ПАТ «Діамантбанк» та ПАТ «Актабанк», від суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності, за фіктивними операціями надійшли грошові кошти, в якості оплати за нібито придбанні товарно-матеріальні цінності, наданні послуги та виконанні роботи, а також сформовано податковий кредит на суму понад 1 млн. гривень, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, передбачену ч. 2 ст. 205 КК України.

Обговорюючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 11.07.2012 року №0006342208, колегія суддів зазначає наступне.

Висновок суду першої інстанції, що фінансова-господарська діяльність ПП «Галичторг»здійснювалась з порушення норм чинного законодавства та свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між контрагентом і позивачем є нікчемними правочинами (безтоварними) та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно положень ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Однак, податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду нікчемним правочином.

Виходячи з вищевикладеного, колегія судів приходить до висновку, що оскільки укладені між позивачем та контрагентом договори в судовому порядку не були визнанні недійсними, отже суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, про відсутність правових наслідків за укладеними правочинами.

Більше того, суд першої інстанції оставив поза увагою первинні документи, які були надані до суду позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Галичторг», а саме: договір відповідального зберігання № ГЕ01 від 02.03.2011 року, договір виконання робіт № ГТ03у від 01.04.2011 року, договір купівлі-продажу №ГТ05 від 27.05.2011 року, специфікації до договору купівлі-продажу №ГТ05 від 27.05.2011 року, акти приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання та акти приймання-повернення обладнання з відповідального зберігання до договору №ГТ01 від 02.03.2011 року, акти виконання робіт (надання послуг) за договором № ГТ01 від 02.03.2011 року, акти виконання робіт за договором №ГТ03у від 01.04.2011 року, видаткові накладні, банківські виписки, які підтверджують рух активів на проведення розрахунків між позивачем та контрагентом, а також документи, які свідчать про подальшу реалізацію придбаного у контрагента обладнання іншим контрагентам, що підтверджується складеними та підписаними видатковим накладним і проведеними розрахунками, а також наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та контрагентом, оскільки позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства і має всі необхідні умови для ведення свої господарської діяльності, що підтверджується як наявними в матеріалах справи первинними документами, так і договорами оренди офісу та автомобілів і трудовими книжками співробітників.

Крім того, колегія суддів зазначає про відсутність обвинувального вироку щодо посадових осіб ПП «Галичторг», а тому висновок про фіктивність підприємства є хибним, оскільки у відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається не винуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятого рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЦ Охоронні Системи" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЦ Охоронні Системи" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 11 липня 2012 року № 0006342208.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.