Постанова № 28047358, 04.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. справа № 2а-0470/10435/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

за участю представника позивача - Трус О.О. ( довіреність від 28.03.2012р.);

представників відповідача - Соловей О,С. ( довіреність від 03.12.2012р.),

Півонова А.В. -( довіреність від 03.12.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 у справі № 2а/0470/10435/11 за позовом Приватного підприємства «Азон»до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У серпні 2011 року Приватне підприємство «Азон»( далі -Позивач) звернулося з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби ( далі -Відповідач), в якому просило суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Відповідача від 27.07.2011 року № 0003041501 про донарахування податку на прибуток.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року позовні вимоги ПП «Азон»задоволено у повному обсязі.

Постанова суду мотивована тим, що Позивачем були виконані всі умови, визначені п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст.5, п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР ( далі -Закон № 334) - а саме, здійснені заходи по стягненню заборгованості з боржника шляхом направлення претензії - вимоги про стягнення заборгованості від 14.10.2010р. № 14/10, яка була залишена без відповіді. При цьому суд не прийняв до уваги доводи Відповідача про те, що при передачі товару від консигнанта до консигнатора в межах договору консигнації не передбачено переходу права власності на такий товар, а тому така операція не є продажем, отже, валового доходу у консигнанта як і валових витрат у консигнатора не виникає, та зазначив, що відповідно до п.п.11.2 п.11 договору про передачу товару на консигнацію від 01.09.2005р. № 1/9, укладеного між ПП «Азон-К»та ПП ОСОБА_3, поставлений товар на протязі всього строку консигнації, починаючи з моменту дати поставки до дати платежу, залишається власністю консигнатора та не може бути наданий у заставу консигнантом або відчужений будь яким іншим чином, визнавши їх не обґрунтованими.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач -Дніпродзержинська ОДПІ, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційною скарги вказували на те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги те, що договір консигнації, відповідно до норм Цивільного кодексу України, не надає права сторонам визначати перехід права власності на власний розсуд, оскільки такий договір є посередницьким договором ( різновидом комісійних операцій) і до таких правовідносин застосовуються загальні положення Глави 69 Цивільного кодексу України ( стаття 1018). За таких обставин віднесення Позивачем до складу валових витрат у першому кварталі 2011 року заборгованості за договором № 31/3/08 від 31.03.2008р. у сумі 73 000.00 грн. є неправомірним.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Представники Відповідача -Дніпродзержинської ОДПІ вимоги апеляційної скарги підтримали та просили їх задовольнити із підстав, у ній зазначених.

Представник відповідача зазначав про необґрунтованість апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2011 року уповноваженими фахівцями податкового органу була здійснена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток ПП «Азон».

За результатами перевірки складений Акт № 3642/266/151/13454694 від 01 серпня 2011 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки та відповіді Дніпродзержинської ОДПІ на заперечення Позивача до нього ( а.с.8-10,16) встановлено, що ПП «Азон»неправомірно віднесено до складу валових витрат у І кварталі 2011 р. суму заборгованості за договором уступки вимоги №31/3/08 від 31.03.2008р. у розмірі 73000 грн. (безпідставно здійснено коригування валових витрат з посиланням на пп. 12.1.1 п. 12.1. ст. 12 Закону України від 28.12.1994 p. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", отже, допущено порушення вимог п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону № 334, що призвело до заниження податкового зобов'язання.

На підстав Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0003041501 від 27.07.2011року про донарахування Позивачеві основного платежу у сумі 18250 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 грн.

Скасування зазначеного рішення є предметом даного спору.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Азон», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були виконані всі умови, визначені п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст.5, пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - а саме, здійснені заходи по стягненню заборгованості з боржника шляхом направлення претензії - вимоги про стягнення заборгованості від 14.10.2010р. № 14/10, яка була залишена без відповіді. А тому Позивачем у першому кварталі 2011 року правомірно було здійснено коригування валових витрат на підставі п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону № 334 , оскільки, відповідно до п.п.11.2 п.11 договору про передачу товару на консигнацію від 01.09.2005р. № 1/9, укладеного між ПП «Азон-К»та ПП ОСОБА_3, поставлений товар на протязі всього строку консигнації, починаючи з моменту дати поставки до дати платежу, залишається власністю консигнатора та не може бути наданий у заставу консигнантом або відчужений будь яким іншим чином.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Щодо встановлених обставин справи у сторін заперечень не виникало.

Сторонами визнано, що 01.09.2005 р. між ПП «Азон-К» та ПП ОСОБА_3 укладено договір № 1/9 про передачу товару на консигнацію.

31.03.2008 року між ПП «Азон-К»та ПП «Азон»укладено договір уступки вимоги №31/3/08, відповідно до якого Цедент (ПП «Азон-К») передає Цесіонарієві ( ПП «Азон»), а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові ( а.с.43)

Крім того, 31.03. 2008 року між ПП «Азон»та ПП ОСОБА_3 укладено договір про строки та порядок погашення заборгованості, відповідно до якого заборгованість ПП ОСОБА_3 на вказану дату склала 73000.00 грн., строк погашення якої продовжено до 15.10.2010 року ( а.с. 11).

14.10.2010 року Позивачем заявлено претензію-вимогу на вказану суму, яка залишена без розгляду та відповіді. ( а.с.12). І лише після цього Позивач дізнався, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть( а.с. 13)

Вказані обставини, за позицією Позивача, з якою погодився і суд першої інстанції, давали йому підстави віднести до складу валових витрат у першому кварталі 2011 року заборгованість за договором уступки вимоги №31/3/08 від 31.03.2008р. у розмірі 73000 грн.

Однак такий висновок не відповідає положенням діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини,

Згідно пункту 1.31 статті 1 Закону № 334 продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Оскільки при передачі товару від консигнанта до консигнатора в межах договору консигнації не передбачено переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, і як наслідок, у консигнанта не виникає валового доходу, як не виникає і валових витрат у консигнатора.

В той же час підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 передбачено, що лише платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).

Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Однак заборгованість ПП ОСОБА_3 по договору консигнації не є заборгованістю від поставки товарі, яка впливає на формування доходів і витрат і не дає право Позивачу збільшувати суму валових витрат звітного періоду у розумінні положень підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, допустив невірне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Азон».

Керуючись п. 3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.. 205 ,207 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 у справі № 2а/0470/10435/11 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Азон»- відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник