Постанова № 28046987, 12.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.12 Справа № 5010/1076/2012-2/56

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою № 14/2-442 від 05.11.2012 р. (вх. № 765 від 22.11.2012 р.) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2012 року

у справі № 5010/1076/2012-2/56 (суддя О.М.Круглова)

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

До відповідача: Комунального підприємства «Водотеплосервіс», м. Калуш, Івано-Франківська обл.,

Про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за спожитий природний газ у розмірі 5719611,79 грн. та стягнення судового збору.

За участю представників сторін

Від апелянта/позивача: Демчук О.В. -п/к за довіреністю № 14-461 від 02.10.2012 р.,

Від позивача: Загребельний Ю.А. -п/к за довіреністю № 20 від 10.01.2011 р.

Представникам роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Права та обов'язки зрозумілі. Заяв про відвід суддів -не поступало.

Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали спільне письмове клопотання.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 22.11.2012р., дану справу розподілено до розгляду судді -доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2012 р. у склад колегії для розгляду справи № 5010/1076/2012-2/56 господарського суду Івано-Франківської області введено суддів -Давид Л.Л. та Юрченка Я.О. (а. с. 120).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2012р. у справі № 5010/1076/2012-2/56 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»№ 14/2-442 від 05.11.2012 р. (вх. № 765 від 22.11.2012 р.) прийнято до провадження та судовий розгляд справи призначено на 12.12.2012р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Апелянт/позивач -30.11.2012р. рекомендованою поштою № 06371933; Відповідач - 29.11.2012р. рекомендованою поштою № 06371941 (докази -оригінали повідомлень знаходяться в матеріалах справи).

Представник апелянта/позивача прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, вважає, що місцевим господарським судом не правомірно застосовано п. 3 ст. 83 ГПК України, оскільки відповідачем не було надано доказів про наявність виняткових обставин. Також звертає увагу апеляційного суду на те, що Вищим господарським судом України, було прийнято ряд постанов, в яких колегії судів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені, суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін. Щодо зменшення розміру 7% штрафу вважає, що місцевий суд також не повинен був в тій частині зменшувати розмір 7% штрафу, оскільки сторонами у договорі, а саме п. 7.2 Договору купівлі-продажу природного газу, передбачено стягування штрафу у розмірі 7% за не виконання умов договору, просить рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 229596,00 грн. та 7% штрафу у сумі 324287,00 грн. скасувати та прийняти в тій частині нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі пеню у сумі 229596,00 грн. та 7% штраф у сумі 324287,00 грн.

Представник відповідача прибув, подав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу № 1675 від 11.12.2012 р. (вх. № 7605 від 12.12.2012 р.). Пояснив, що природній газ, який згідно договору купівлі-продажу поставлено КП «Водотеплосервіс»використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається на 90% населенням, бюджетним установам, закладам, заборгованість яких станом на 01.102.012 р. складає більше шести мільйонів гривень, однак у КП «Водотеплосервіс»не має правових підстав встановлювати відповідні штрафні санкції для споживачів послуг, що призводить до скрутного фінансового становища комунального підприємства, а відтак вважає, що місцевим судом правомірно застосовано вимоги ст. 233 ГК України та правомірно зменшено розмір штрафних санкцій. Щодо стягнення основного боргу, вважає, що в тій частині провадження у справі слід припинити, у зв'язку з тим, що між ПАТ «НАК «Нафтогаз України»та КП «Водотеплосервіс»укладено та повністю виконано Договір № 213/517 про організацію взаєморозрахунків від 30.10.2012 р. на суму 3581175,21 грн. та Договору № 214/517 про організацію взаєморозрахунків від 30.10.2012 р. на суму 1359764,93 грн., в наслідок чого, повністю сплачено суму основного боргу, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 р. у справі № 5010/1076/2012-2/56 в частині стягнення 4940940,14 грн. основного боргу скасувати і в тій частині провадження у справі припинити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5010/1076/2012-2/56.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 р. у справі № 5010/1076/2012-2/56 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 р. у справі № 5010/1076/2012-2/56 (суддя О.М.Круглова) позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»до Комунального підприємства «Водотеплосервіс»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за спожитий природний газ у сумі 5 719 611,79 грн. - задоволено частково (пункт перший резолютивної частини рішення) (а. с. 99-100). Вирішено стягнути з Комунального підприємства «Водотеплосервіс» (вул. Окружна,1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 код 32364207) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ-1, 01001, код 20077720) -4940940,14 грн. - основного боргу, 57398,88 грн. - пені, 22623,09 грн. -інфляційних втрат, 57916,11 грн. - 3% річних, 81071,58 грн. штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу та 64380,00 грн. витрат по сплаті судового збору (пункт другий резолютивної частини рішення). В частині стягнення 5780,12 грн. основного боргу провадження у справі припинено (пункт третій резолютивної частини рішення).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 229596,00 грн. та 7% штрафу у сумі 324287,00 грн. скасувати та прийняти в тій частині нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі вимоги позивача про стягнення пені нарахованої в сумі 229596,00 грн. та 7% штрафу у сумі 324287,00 грн.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вважає, що місцевим господарським судом не правомірно застосовано п. 3 ст. 83 ГПК України, оскільки відповідачем не було надано доказів про наявність виняткових обставин. Також звертає увагу апеляційного суду на те, що Вищим господарським судом України, було прийнято ряд постанов, в яких колегії судів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін. Щодо зменшення розміру 7% штрафу вважає, що місцевий суд не повинен був в тій частині зменшувати розмір 7% штрафу, оскільки сторонами у договорі, передбачено стягування штрафу у розмірі 7% за невиконання умов договору (п. 7.2 Договору купівлі-продажу природного газу).

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач: Публічне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код 20077720, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 236500 (а. с. 29) та Статутом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(а. с. 34-52).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 30.09.2011р. між Позивачем: Публічним акціонерним товариством «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(Продавець за договором) та Відповідачем: Комунальним підприємством «Водотеплосервс»(Покупець за договором) було укладено Договір № 14/2352/11 купівлі-продажу природного газу (а. с. 8-13).

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором купівлі-продажу, оскільки відповідає ст. 655 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі за текстом -ЦК України) визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за Договором, їх підписи скріплено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі продажу, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природній газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі -газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Під словом «населення»слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам (п. 1.2. даного Договору).

Кількість та обсяг газу сторони визначили у розділі 2 Договору.

Так пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 9120 тис. куб. м.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі -плановий обсяг), можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1. Договору).

Порядок та умови передачі газу сторони визначили у розділі 3 Договору купівлі-продажу природного газу.

Згідно пункту 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 Договору передбачено, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, 11.10.2011 р. між сторонами за вищевказаним Договором було укладено Додаткову угоду № 1 (а. с. 14), якою затверджено ціну газу з 11 жовтня 2011 року та викладено п 5.2. вище вказаного Договору, в наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20% , всього з ПДВ -1309,20 грн.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується, для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1248,74 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1248,74 грн., крім того ПДВ: на газ -0%, на послуги з транспортування -20% - 60,46 грн. всього з ПДВ -1309,20 грн.»

30.01.2012 р. сторонами у справі було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2352/11 (а. с. 15).

Зазначеною Додатковою угодою № 2 сторонами затверджено ціну газу з 01 січня 2012 р. та викладено п. 5.2. Договору у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20% , всього з ПДВ -1309,20 грн.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується, для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1248,08 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1248,08 грн., крім того ПДВ: на газ -0%, на послуги з транспортування -20% - 61,12 грн. всього з ПДВ -1309,20 грн.»

Вищезазначені Додаткові угоди № 1 та № 2 укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за Договором, їх підписи скріплено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було передано відповідачу імпортований природній газ, за період жовтня-грудня 2011 року, січня-квітня 2012 р., на загальну суму 5790827,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: № 1івН від 31.10.2011 р. на суму 428909,63 грн. (а.с. 16); б/н від 30.11.2011 р. на суму 869225,00 грн. (а.с. 17); б/н від 31.12.2011 р. на суму 905737,30 грн. (а.с. 18); б/н від 31.12.2011 р. на суму 687,33 грн. (а.с. 19); б/н від 31.01.2012р. на суму 1163128,63 грн. (а.с. 20); б/н від 31.01.2012р. на суму 1806,70 грн. (а.с. 21); б/н від 29.02.2012р. на суму 1404987,61 грн. (а.с. 22); б/н від 29.02.2012р. на суму 2338,23 грн. (а.с. 23); б/н від 31.03.2012 р. на суму 732122,98 грн. (а.с. 24); б/н від 31.03.2012р. на суму 947,86 грн. (а.с. 25); б/н від 30.04.2012 р. на суму 280935,99 грн. (а. с. 26).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач, частково, розрахувався з позивачем за імпортований природній газ, на суму 844107,00 грн.

Відтак, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 4946720,26 грн. (5790827,26 грн. -844107,00 грн. = 4946720,26 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивач для врегулювання спору в добровільному порядку, надіслав на адресу відповідача вимогу № 26-4014/1.6-12 від 12.07.2012р. сплатити протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання даної вимоги, крім суми основного боргу в сумі 4946720,26 грн., нараховані штрафні санкції на загальну суму 692352,32 грн. (а. с. 30-31), що підтверджується поштовими квитанціями та описом вкладення у цінний лист (а. с. 32-33).

Вимога позивача № 26-4014/1.6-12 від 12.07.2012р. залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції 25.10.2012 р. було здійснено оплату за природній газ для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями згідно договору № 14/2352/11 від 30.09.2011 р. в т. ч. ПДВ-269,50 грн., в сумі 5780,12 грн., що підтверджується банківською випискою від 29.10.2012 р. (а. с. 91).

Відтак, місцевим господарським судом, підставно, частині стягнення основного боргу в сумі 5780,12 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору в цій частині, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат.

Отже, як встановлено місцевим судом до стягнення підлягає 4940940,14 грн. заборгованості за переданий природний газ, тобто за мінусом оплати проведеної відповідачем в процесі розгляду даної справи місцевим судом, в частині якої провадження припинено, про що зазначено вище у цій постанові.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача інфляційні втрати на суму 22623,09 грн. та 3% річних в сумі 57916,11 грн., які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

При перерахунку розміру інфляційних витрат колегією суддів використано Закон України «Про державну статистику», яким затверджено Наказ від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нараховував інфляційні втрати та 3% річних по кожному періоду (згідно актів приймання-передачі природного газу) окремо.

Колегією суддів встановлено, що позивачем правомірно розраховано інфляційні втрати за кожний період, згідно Актів приймання-передачі природного газу, окремо, з урахуванням офіційного індексу інфляції за кожний період прострочення, часткових оплат проведених відповідачем, та, як встановлено колегією суду, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі 23/26 та Листа Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997 № 62-97р. та постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат від 05.04.2011 р. (доданий до матеріалів справи) відповідає розрахунку перевіреному колегією суддів, не заперечується в цій частині відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що розрахований розмір інфляційних втрат в сумі 22623,09 грн. та 3% річних в сумі 57916,11 грн. підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року у справі № 07/238-10.

Щодо, вимоги апелянта/позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 286994,41 грн. та 405357,91 грн. штрафу у розмірі 7%, які нараховані від суми простроченого платежу, колегія суддів вважає за не обхідне зазначити, що місцевим господарським судом правомірно зменшено суму пені та штрафу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять днів) додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця (вимога та доказ направлення відповідачу міститься в матеріалах справи (а.с.30-33).

Як вбачається з п. 7.2. Договору, сторони не передбачили строку припинення нарахування штрафних санкцій, як про це зазначено у ч. 6 ст. 232 ГК України.

Тим більше, що як вбачається із тексту Вимоги позивача (а.с. 30-31), ним, помилково, вказано, що пеня, як і, зокрема, штраф, нарахований за період з 15.11.11р. по 23.01.12р. в сумі 30023,67 грн., за період з 15.12.12р. по 14.06.12р. в сумі 60845,75 грн., за період з 15.01.12р. по 10.07.12р. в сумі 63449,72 грн., за період з 15.02.12р. по 10.07.12р. в сумі 81545,47 грн., за період з 15.03.12р. по 10.07.12р. в сумі 98512,81 грн., за період з 15.04.12р. по 10.07.12р. в сумі 51314,96 грн. та за період з 15.05.12р. по 10.07.12р. в сумі 19665,52 грн., що не відповідає приписам ч. 2 статті 549 ЦК України, оскільки штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, нараховується у відсотках, одноразово, від суми заборгованості, а не за кожний день прострочення невиконаного в строк (певний термін) зобов'язання.

Перевіривши порядок нарахування розміру пені та штрафу, колегією суддів встановлено, що позивачем не порушено ч. 6 ст. 232 ГК України і штраф нарахований від сум боргу, які склалися за кожен період окремо, у відсотках, передбачених договором, одноразово, а не за тривалий період часу, як зазначено у Вимозі.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у справі.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.1. Договору купівлі продажу, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природній газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі -газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Коло споживачів газу визначено умовами Договору, а саме: «Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем, виключно, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.». Як зазначено вище у цій постанові, під словом «населення»слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам (п. 1.2. даного Договору).

З вищенаведеного вбачається, що газ, який поставлено за Договором №14/2352/11 від 30.09.11 р., використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Комунальне підприємство «Водотеплосервіс»є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання 90 % населення, бюджетних установ організацій у м. Калуші та є єдиним підприємством, яке надає послуги з теплопостачання у м. Калуші.

Станом на 01.10.12 заборгованість населення м. Калуша за спожиті послуги з теплопостачання становить 6514361,18 грн., що підтверджується довідкою відповідача за № 1457 від 29.10.12. (оригінал міститься в матеріалах справи) (а. с. 92).

Відповідач також зазначив, що у нього немає правових підстав встановлювати відповідні штрафні санкції для споживачів послуг (населення), оскільки відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги»№ 486/96 від 13 листопада 1996р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, так і права на надання відстрочки, закон відносить на розсуд суду.

У п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство відповідача є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання 90 % населення, бюджетних установ організацій у м. Калуші та є єдиним підприємством, яке надає послуги з теплопостачання у м. Калуші, враховуючи статус відповідача, у відповідності до статті 233 Господарського кодексу України та на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, місцевим судом правомірно зменшено розмір пені та штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу на 80 %.

Відтак, до стягнення підлягає 57398,88 грн. пені (286994,41 грн. -80% = 57398,88 грн.) та 81071,58 грн. (405357,91 грн. -80% = 81071,58 грн.) штрафу від суми простроченого платежу.

Щодо тверджень відповідача, щодо припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з тим, що між ПАТ «НАК «Нафтогаз України»та КП «Водотеплосервіс»укладено та повністю виконано Договір № 213/517 про організацію взаєморозрахунків від 30.10.2012 р. на суму 3581175,21 грн. та Договору № 214/517 про організацію взаєморозрахунків від 30.10.2012 р. на суму 1359764,93 грн., колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення суду.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи відповідачем на час розгляду справи в апеляційному порядку було долучено до відзиву на апеляційну скаргу копію Договору № 214/517 від 30.10.2012р. та Договору № 213/517 від 30.10.2012 р. про організацію взаєморозрахунків.

З вище наведеного вбачається, що доданих до відзиву документів не було долучено до матеріалів справи під час винесення місцевим судом рішення по справі, а відтак місцевому суду не було відомо про такі докази.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, твердження відповідача, щодо припинення провадження у справі в частині основного боргу безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2012р. у справі № 5010/1076/2012-2/56 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, п. 1-1 ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2012р. у справі № 5010/1076/2012-2/56 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.