Постанова № 28046960, 12.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року Справа №5019/1670/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Панчелюга К.М. (посвідчення №001244)

позивача - Зоря С.С. (довіреність №282 від 06.08.2012р.)

відповідача - Варивода Є.Ю. (довіреність №2302 від 20.11.2009р.)

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Рівненського району Рівненської області в особі Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради на ухвалу господарського суду Рівненської області від 20 листопада 2012 року у справі №5019/1670/12 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом Прокурора Рівненського району Рівненської області в особі Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради

до Фізичної особи-підприємця Крука Сергія Степановича

про розірвання договору оренди, виселення відповідача з зайнятого нежитлового приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 8 740 грн. 25 коп.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2012 року, прокурор Рівненського району звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі КП "Управління майновим комплексом" Рівненської райради до ФОП Крука С.С. про розірвання договору оренди, виселення відповідача з зайнятого нежитлового приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 8740,25 грн. (а.с. 2-5)

20 листопада 2012 року, ухвалою господарського суду Рівненської області даний позов прокурора було залишено без розгляду, з тих підстав, що несплата відповідачем орендних платежів порушує інтереси органу місцевого самоврядування, а не інтереси держави, а прокурором неправильно визначено позивача, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.. (а.с. 60-62)

Прокурор, не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки судом помилково зроблено висновок, що прокурор звернувся з позовом не на захист інтересів держави, вказавши позивачем КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради, оскільки у спірних правовідносинах інтереси держави та інтереси КП "Управління майновим комплексом" Рівненської райради збігаються повністю тому, що невнесення відповідачем плати за оренду комунального майна якраз і порушує інтереси держави.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки прокурор не обґрунтував наявності державного інтересу у спірних правовідносинах КП "Управління майновим комплексом" Рівненської райради та ФОП Крука С.С.

Позивач - КП "Управління майновим комплексом" Рівненської райради у своїх поясненнях щодо апеляційної скарги підтримав доводи, викладені в ній, вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, також, що господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому ухвала винесена з неправильним застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню.

30 листопада 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12 грудня 2012 року.

У судовому засіданні прокурор і представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та поясненнях.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч.2 ст. 2 ГПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Також, у цьому рішенні визначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", а таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, як також зазначено в цьому рішенні, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Згідно ч.3 ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Частиною четвертою цієї статті Конституції України визначено, що органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ч.3 ст. 142 Конституції України, держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" унормовані підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Управління майновим комплексом" засноване на майні, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району і перебуває в управлінні Рівненської районної ради. Рівненська райрада є власником, засновником та органом управління позивача. Основним предметом діяльності позивача є надання послуг з утримання адміністративних будинків та інших будівель, які перебувають на балансі підприємства та передані йому у господарське відання, а також здача в оренду приміщень в адміністративних будинках і здійснення контролю за виконанням умов договорів оренди установами та організаціями, отримання доходів і реалізація на цій основі інтересів засновника. (п.п.1.1, 1.3, 2.1, 2.2 Статуту КП "Управління майновим комплексом", затвердженого рішенням Рівненської районної ради №342 від 23 листопада 2007 року, а.с. 47-51)

Крім того, господарський суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, не врахував, що частина отриманої орендної плати спрямовується на виконання робіт по загальноміських і районних програмах, а несвоєчасне та неповне надходження плати за оренду об'єктів комунальної власності до бюджету району та безоплатне використання комунального майна порушує економічні інтереси держави, оскільки не дає змоги належним чином фінансувати соціально-економічні програми району, утримувати належним чином будівлі комунальної власності.

Таким чином, Рівненська райрада, заснувавши КП "Управління майновим комплексом", створила орган, через який представляє спільні інтереси територіальної громади сіл та селищ району в цілому.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що інтереси комунального підприємства повністю співпадають з інтересами органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади - Рівненської районної ради, а тому Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" є належним позивачем у справі.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, вказав, що відповідачем порушено умови Договору №48 оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна від 29 липня 2009 року та Договору №48/1 про надання комунальних та експлуатаційних послуг від 29 липня 2009 року, укладені між ним та позивачем, та чинного законодавства України щодо виконання умов зазначених договорів у вигляді невнесення відповідачем плати за користування майном територіальних громад сіл, селищ Рівненського району, та передачею без дозволу орендодавця зазначеного майна в суборенду. (а.с. 10-11, 16-17)

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі наведеного, колегія суддів, заслухавши прокурора та представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та пояснень позивача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задоволити, ухвалу господарського суду першої інстанції від 20 листопада 2012 року -скасувати і справу - передати для розгляду по суті до місцевого господарського суду.

Згідно роз'яснень п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" від 23 травня 2012 року, при скасуванні апеляційною інстанцією ухвали місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.7 ст. 106 ГПК України, розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом відповідних апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Рівненського району Рівненської області - задоволити.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 20.11.12 р. у справі №5019/1670/12 скасувати.

Справу №5019/1670/12 передати на розгляд місцевому господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Філіпова Т.Л.