Постанова № 28046852, 17.12.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.12.2012 р. справа №5006/12/191пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівТатенко В.М. Ломовцева Н.В., Ушенко Л.В.за участю представників сторін: від позивача:Говорущенко С.С. довіреність, Калашник А.М. довіреністьвід відповідача:Ковальов О.О. довіреністьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна», м. Бровари Київської області на рішення господарського судуДонецької області від15.11.2012 р. (повний текст рішення складено та підписано 16.11.2012р.) по справі№ 5006/12/191пд/2012 (суддя: Тоцький С.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТКОМ ІНВЕСТ-СТРОЙ», м. Донецькдо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна», м. Бровари Київської областіпровизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТКОМ ІНВЕСТ-СТРОЙ», м. Донецьк (далі по тексту -«Позивач») звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна», м. Бровари Київської області (далі по тексту -«Відповідач») про визнання недійсним договору оперативної оренди обладнання № 311571 від 01.07.2011р..

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.2012 року по справі № 5006/12/191пд/2012 позовні вимоги були задоволені повністю. Зазначений договір - визнаний недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з посиланням на те, що підписи на 1 -6 аркушах спірного договору не співпадають з підписом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна», Чупруна І.Ф., який міститься на останньому аркуші договору -дійшов висновку, що договір з боку відповідача був підписаний неповноважною особою. Крім того, кожна сторінка спірного договору, на думку суду, безпідставно візувалися з боку відповідача Директором Донецького підрозділу, Полуніним В.І., який не мав на те відповідних повноважень. Відбитки підписів Чупруна І.Ф на спірному договорі також відрізняються від відбитків підпису на додаткових угодах до цього договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми як матеріального, так і процесуального права, а також не досліджені у повній мірі усі докази по справі та -зроблені невірні висновки. Наполягає, зокрема, на тому, що договір є схваленим, а чинне законодавство не передбачає обов'язковість засвідчення (парафування, візування) кожної сторінки договору підписом уповноваженої особи.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник Позивача надав відзив, у якому звернувся з прохання залишити без змін рішення су дуду першої інстанції, апеляційну скаргу -без задоволення.

Виходячи з приписів ст.. ст.. 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права; а апеляційну скаргу -такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Однак, оскаржуване рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи між Сторонами 01 липня 2011р., було укладено договір оперативної оренди обладнання за № 311571. При цьому, виходячи із преамбули договору з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" договір підписувався генеральним директором Чупруним І.Ф., який діє на підставі статуту; з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтком "Інвест-Строй" -генеральним директором Ткаченко В.І., який також діяв на підставі статуту.

За умовами п.1.1 укладеного договору, Орендодавець надає Орендарю у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи, спеціалізовану тару для її транспортування), асортимент, кількість і вартість якого вказується в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту прийому-передачі.

Згідно п.3.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.10.2011р., а в частині повернення обладнання, оплати заборгованості з орендної плати та інших платежів -до повного виконання орендарем своїх обов'язків за цим договором.

Розділом 4 сторони визначили порядок нарахування, строки і розміри сплати орендної плати та порядок розрахунків.

У розділі "реквізити сторін" спірного договору зазначено адреси та реквізити сторін даного договору. Нижче -містяться підпис з боку позивача - Ткаченко В.І.; з боку відповідача - Чупруна І.Ф. Договір скріплений печатками Сторін.

В подальшому 31.10.11р. та 31.2.11р. сторонами були укладені Додаткові угоди №№ 4 та 7.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підпис, розташований нижче розділу «Реквізити сторін»з боку генерального директора Чупруна І.Ф. не співпадає з підписами, які містяться на кожній сторінці спірного договору та -додатковій угоді до договору за № 4 від 31.10.2011р., що є підставою вважати даний договір таким, що підписаний е повноважною особою, а відтак -недійсним.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Відповідно до ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст.. 20 Господарського кодексу («ГК») України, яка кореспондується з приписами ст.16 Цивільного кодексу («ЦК») України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів/кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до якої, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України, 180 ГК України).

Виходячи із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірний договір підписаний з боку відповідача генеральним директором -Чупруним І.Ф., який відповідно до статуту наділений правом без доручення діяти від імені товариства, у тому числі укладати договори та інші угоди (стаття 12 Статуту, а.с.33).

Відповідно до п.п.3.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 жовтня 20011р., а в частині повернення обладнання, оплати заборгованості з орендної плати та інших платежів -до повного виконання Орендарем своїх обов'язків за цим договором.

Як встановлено місцевим судом та не спростовано Сторонами на час укладання спірного договору Чупрун І.Ф. займав посаду генерального директора ТОВ «ПЕРІ Україна»та мав необхідну дієздатність у розумінні статті 92 ЦК України і виступав, як представник цього товариства.

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що спірний договір сторонами виконувався. Відтак -був ними схвалений.

Приписи статті 237 ЦК України встановлюють, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Так, відповідно до правил правового інституту представництва наслідків, передбачені ч.1 ст. 241 ЦК України, застосовуються тоді, коли юридично значущі дії від імені юридичної особи вчиняються особою, яка була представником, але вийшла за межі наданих повноважень, тобто їх перевищила. У розумінні наведеної норми представником вважається особа, яка у відносинах із третіми особами наділена правом одноособово представляти інтереси юридичної особи, вчиняючи юридично значущі дії. При цьому не має значення, представник виконує повноваження, у зв'язку із зайняттям посади в органі, на підставі виданої довіреності чи відповідно до приписів закону. При перевищені повноважень з представництва правочин може породжувати правові наслідки тільки у разі його подальшого схвалення.

Тому висновок місцевого господарського суд про те, що спірний договір з боку відповідача був підписаний неуповноваженою на те особою, є хибним та таким, що не ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному дослідженні усіх обставин справи.

Візування (парафування) усіх аркушів спірного договору не Чупруним І.Ф., а іншою особою не має аж ніякого правового значення. Адже діючим законодавством України, що регулює відношення сторін, такої правової діє як візування (перафування) умов договорів не встановлено. Більш того наявність чи відсутність такого візування (парафування) не має значення для визначення укладений чи не укладений відповідний договір. Візування (парафування) певних сторінок договору не можна ототожнювати власне з підписанням цього договору. Візування (парафування) сторінок договору є суто технічною дією з боку сторін та має застосовуватися ними на власний розсуд.

Підписанням договору його стороною слід вважати підпис уповноваженої особи цієї сторони, що міститься наприкінці усього тексту договору, а ні тієї чи іншої його частини.

Висновок місцевого суду про обов'язковість парафування аркушів договору з посиланням на вимоги Конвенції ООН «Про міжнародні договори купівлі -продажу товарів»від 11.04.1980р. є безпідставним, оскільки: по-перше, Конвенцією регулюються правовідношення, що виникають під час узгодження, підписання та виконання умов міжнародних договорів, до якого спірний договір не відноситься; по-друге, за своєю правовою природою спірний договір не є договором купівлі -продажу.

На підставі вище наведеного, колегія апеляційного суду вважає спірний договір таким, що укладений з дотриманням приписів чинного законодавства та направлений на настання реальних наслідків.

Заперечення позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та спростовуються матеріалами справи. Тому -апеляційним судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 99, 101, 102, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна», м. Бровари Київської області -задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2012р. по справі № 5006/12/191пд/2012 -скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТКОМ ІНВЕСТ-СТРОЙ», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32794569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРІ Україна», м. Бровари Київської області (код ЄДРПОУ 31032954) 536,50 грн. на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за звернення з апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012р., оформивши його у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: Н.В. Ломовцева Л.В. Ушенко

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСДО; 1-ДАГС