Постанова № 28046801, 12.12.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.12.2012 р. справа №5009/2654/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Татенко В.М.,суддівЛомовцева Н.В., Чернота Л.Ф.за участю представників сторін: від позивача:Білоножко Г.С. довіреність від відповідача :Зінченко М.В. довіреність розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від27.09.2012р. (повний текст підписано 02.10.2012р.)у справі№5009/2654/12 (суддя Гандюкова Л.П.)за позовомДержавного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м. Запоріжжяпростягнення плати за користування вагоном у розмірі 2'145,24 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м. Запоріжжя, про стягнення плати за користування вагоном №68820851 у розмірі 2145,24грн. (з урахуванням заяви №3-11/54 від 14.08.2012р.).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. (повний текст підписано 02.10.2012р.) у справі № 5009/2654/12 задоволено позовні вимоги. Стягнуто з ПАТ «Запоріжкокс»на користь ДП «Придніпровська залізниця» 2145,24грн. плати за користування вагоном, 1609,50грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагоном № 68820851 під час його перебування під вивантаженням з 15год.00хв. 15.01.2012р. по 16год.30хв. 20.01.2012р.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. у справі №5009/2654/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. На думку заявника, затримка спірного вагону сталася з вини залізниці, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача спірних коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Представник скаржника у судовому засіданні 12.12.2012р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим судом, 27 квітня 2006 року між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (залізниця) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжкокс»(власник колії) було укладено договір №ПР/М-06/1885НЮ про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ «Запоріжкокс», яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (в редакції додаткової угоди №9 від 24.06.2011р.).

Відповідно до пункту 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає стрілкою №4 до колій парку А станції Запоріжжя-Ліве. Під'їзна колія експлуатується власними локомотивами. Межею під'їзної колії є вхідний світлофор «ЧК»станції Запоріжжя-Ліве.

Пунктом 16 цього договору, з урахуванням додаткової угоди №7/2181 від 22.10.2010р. передбачено, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів. Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України за передплатою через розрахунковий підрозділ залізниці з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

Відповідно до пункту 11 договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Пунктом 23 договору передбачено, що цей договір укладається терміном на п'ять років і діє з 25.06.2006р. по 24.06.2011р. включно. Додатковою угодою №8 від 18.05.2011р., з урахуванням листа залізниці МД-3/2-4 від 15.06.2011р. термін дії договору продовжено до 30.04.2012р. включно.

15 січня 2012 року о 15год.00хв. зі станції призначення Запоріжжя-Ліве на під'їзну колію ПАТ «Запоріжкокс»(одержувач) у складі поїзда №1305 був поданий вагон №68820851 з вантажем: насип - вугільний концентрат, який прибув згідно з перевізним документом -накладною №52864980. Зазначене підтверджується відомістю №62 здачі вагонів зі станції на під'їзну колію, на підставі якої була сформована пам'ятка №52 про подавання вагонів.

Після вивантаження вагон №68820851 було повернуто у порожньому стані з під'їзної колії вантажовласника на станцію Запоріжжя -Ліве о 16год.30хв. 20.01.2012р., про що свідчить відомість здачі вагонів №112 та пам'ятка про забирання вагонів №143.

Облік часу перебування вагонів на під'їзній колії ПАТ «Запоріжкокс»з 15год.00хв. 15.01.2012р. по 16год.30хв. 20.01.2012р. здійснювався за відомістю плати за користування вагонами №200019016. Вказаною відомістю підтверджується загальний час користування вагоном №68820851, який склав 121год.30хв., за яке ДП «Придніпровська залізниця»нарахована плата 1787,70грн., а з урахуванням 357,54грн. ПДВ -2145,24грн.

Відомість № 200019016 підписана вантажовласником із зауваженням наступного змісту: «вагон № 68820851 за узгодженням з начальником станції 16.01.2012р. був навантажений пеком гранульованим, однак 17.01.2012р. станцією до перевезення не прийнятий, вивантажений та виставлений в порожньому стані, тому плата за користування вагоном нарахована необґрунтовано».

У зв'язку з цим, між сторонами виник спір, за вирішенням якого ДП «Придніпровська залізниця»звернулося з позовом до господарського суду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами, статутами, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт»законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

За приписами статті 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. №457, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно з приписами статті 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів; Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають, зокрема, порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до пункту 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2).

Пунктом 2.4 вказаних Правил встановлено, що передача вагонів на під'їзній колії та їх повернення залізниці засвідчується підписом працівників сторін у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, форма якої встановлена Правилами користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Як стверджує відповідач, затримка спірного вагону виникла з вини залізниці, а саме: після вивантаження вагон №68820851 був навантажений з метою відправки за призначенням ст. Одеса-Порт та поданий 18.01.2012р. на ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до відправлення. Однак, вагон не був прийнятий залізницею до відправлення з підстав введення з 18.01.2012р. в силу вимог ст.29 Статуту залізниць України обмеження на перевезення вантажів у зв'язку з передачею піввагонів у власність державних вагонних компаній. Відтак, з підстав, що не залежали від ПАТ «Запоріжкокс», вагон був вивантажений та повернутий порожнім лише 20.01.2012р.

В підтвердження викладеного відповідачем надано копію телефонограми ЦЗП-14149 від 16.01.2012р. за підписом заступника генерального директора Укрзалізниці про введення згідно зі ст.29 Статуту залізниць України обмежень перевезень із зазначенням припинити введення обмеження: у зв'язку з передачею інвентарних напіввагонів у власність державних вагонних компаній, та копію наказу №71 від 16.901.2012р.

Позивач на ці заперечення відповідача надав копію наказу №77 від 17.01.2012р., згідно з яким наказ №71 від 16.01.2012р. відміняється.

Згідно з п.5.9 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»під користуванням вагонами (контейнерами) слід розуміти використання відповідного рухомого складу залізниці певним суб'єктом господарської діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, який безпосередньо приймає вагони (контейнери) від залізниці для виконання подальших операцій з ними, а потім повертає їх залізниці. Час користування, за який цим суб'єктом господарської діяльності вноситься відповідна плата, визначається від моменту прийняття вагонів (контейнерів) від залізниці до моменту їх повернення залізниці.

Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Мінтрансу України від 25.02.99 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за «Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)»форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі «Пам'яток про подавання/забирання вагонів»форми ГУ-46, «Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами»(додаток 12), «Актів про затримку вагонів»форми ГУ-23а (додаток 3), «Актів загальної форми ГУ-23»(додаток 6).

Відповідно до п.4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально - здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Згідно з п.п.12, 13 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені ст.121 Статуту залізниць України та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами. Так, зокрема, підпунктом «в»пункту 16 цих Правил встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі «Примітки»відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

За змістом ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Обставини, для засвідчення яких складається комерційний акт, наведені в ч.2 ст.129 Статуту. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (ч.4 ст.129).

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.

У пунктах 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам ті громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представником станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження заперечень вказаних ним у відомості плати за користування вагонами №20019016. Відповідач не надав належних доказів того, що 17.01.2012р. або 18.01.2012р. вагон №688208 пред'являвся ним до здачі на станцію Запоріжжя-Ліве та залізницею було відмовлено у прийнятті цього вагону до відправлення через обмеження перевезень. Пам'ятку №143 від 20.01.2012р., згідно якої вагон №688208 зданий вантажовідправником залізниці 20.01.2012р. о 16год.30хв. та на підставі якої складено відомість плати за користування вагонами №20019016, підписано представником відповідача без зауважень та зазначення у графі «Примітки»будь-якої причини звільнення від плати за користування спірним вагоном. Отже, матеріалами справи не підтверджено необхідність затримки спірного вагону саме з причин, що залежали від залізниці.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача нарахованої плати за користування вагоном за наведених обставин.

Розрахунок розміру плати виконаний позивачем правильно, із застосуванням ставок доповнення №1 плати за користування вагонами і контейнерами залізниць, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №706 від 08.10.2004р.

Відповідач не надав доказів перерахування позивачу заявленої суми боргу, внаслідок чого спірна сума у розмірі 2145,24грн. підлягає стягненню з відповідача.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження під час перевірки рішення судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. (повний текст підписано 02.10.2012р.) у справі №5009/2654/12 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»на рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. у справі № 5009/2654/12 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2012р. у справі № 5009/2654/12 -залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: Н.В.Ломовцева Л.Ф.Чернота

Надруковано примірників: 1 -позивачу; 1 - відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГСЗО