Ухвала суду № 28046560, 10.12.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"10" грудня 2012 р. Справа № 19/5025/1248/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Розізнана І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод

експериментального виробництва", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ

про визнання недійсним договору на відкриття відновлювальної мультивалютної

кредитної лінії № 46/KU-07 від 12.06.2007р.

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: не з'явився

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Хмельницький завод експериментального виробництва", м.Хмельницький звернулося до суду про визнання недійсним договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 46/KU-07 від 12.06.2007р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказаний договір повинен бути визнаний судом недійсним на підставі ч.1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, через чисельне порушення норм чинного законодавства та прав позичальника з боку ТОВ "Український промисловий банк", вважає що зміна відсоткової ставки у кредитному договорі є істотною умовою, а тому договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 46/KU-07 від 12.06.2007р. не міг бути вчинений без включення даної умови до договору.

Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків передбачених законом. Ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-111 передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки по своїх операціях, але ця норма регулює питання встановлення процентної ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством. Зі змісту пункту 9.2 договору, відповідно до яких кредитор вправі в односторонньому порядку розірвати договір у разі зміни кредитної політики банку тощо, вбачається, що положення підпунктів 9.2.1 - 9.2.10 договору порушують права та законні інтереси позивача —містять дискримінаційні стосовно позивача правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору. Таким чином підпункт 9.2 договору підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції від 15.11.2012р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції від 16.11.2012р.

Розгляд даної справи відкладався, проте сторони своїх представників в судові засідання не направили, вимог суду не виконали, про причини невиконання вимог суду не повідомили.

Суд у ухвалі про порушення провадження у справі від 09.11.2012р. звертав увагу позивача на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Крім того, відповідно до п. 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Суд вказав, що додані до позовної заяви копії документів не можна вважати доказами, оскільки вони не відповідають вимогам ст.36 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Вимог до оформлювання документів, оскільки на них відсутня відмітка про засвідчення копії документа із зазначенням назви посади особи, яка засвідчує копії, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копій документів. Аналогічна позиція викладена у п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, де зазначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Проте пунктом 3.3. вказаної постанови передбачено, що суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Ухвалами суду від 09.11.2012р., від 26.11.2012 р. позивача зобов’язано надати в судове засідання оригінали доказів для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії доказів для долучення до матеріалів справи (ухвала від 26.11.2012 року).

Однак позивач витребуваних доказів не подав, про поважні причини невиконання вимог суду не повідомив.

Неподання позивачем витребуваних ухвалами суду від 09.11.2012р., від 26.11.2012 р. належним чином засвідчених копій документів, долучених до позовної заяви та оригіналів для огляду в судовому засіданні, тобто невчинення ним дії, на здійснення якої його зобов’язав суд, унеможливлює забезпечення дотримання у повній мірі принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та перешкоджає здійсненню судочинства на засадах змагальності.

Згідно з п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на викладені обставини позов належить залишити без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися із ним до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва", м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ про визнання недійсним договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 46/KU-07 від 12.06.2007р. залишити без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва", м. Хмельницький (вул. Віннецьке шосе, буд. 6, код 23841529) суму судового збору в розмірі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.), сплачену квитанцією №2909.246.2 від 07.11.2012р. на загальну суму 1073,00 грн.

Суддя І.В. Розізнана

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, буд.6) рек.,

3 - відповідачу (м. Київ, бульв. Л. Українки, буд. 26) рек.