Рішення № 28046254, 12.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.12 Справа № 19/5014/2696/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Державного підприємства „Кремінське лісомисливське господарство”, м.Кремінна Луганської області

до Державного підприємства „Сватівське лісомисливське господарство”, м.Сватово Луганської області

про стягнення 29205 грн. 14 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача –представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 13148,82 грн., пені в сумі 11200,53 грн., 3% річних у сумі 918,44 грн., суми інфляційного збільшення боргу в розмірі 3016,93 грн. та штрафу у розмірі 920,42 грн. на підставі договору № 01-59 від 11.12.2009.

Сторони не скористались наданим їм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 9290201042373 та № 9260301325732. Сторони причини неявки суду не повідомили.

В п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2012 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п.3.9.2 зазначеної постанови передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З п.3.13 цієї ж постанови вбачається, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

У наведених в даному пункті випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

В п.3.14 постанови визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Тобто до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

12.12.2012 від позивача надійшло клопотання № 1250 від 07.12.2012 про залучення додаткових матеріалів по справі.

Відповідно до клопотання позивач подав заяву № б/н та без дати про відмову від штрафних санкцій, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, в якій просить не стягувати з відповідача штрафні санкції, пеню, інфляційні нарахування та 3% річних, а лише стягнути основну суму боргу в розмірі 13148,82 грн.

Дана заява була розглянута в судовому засіданні 12.12.2012 та визнана такою, що підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.1 ст.78 вищезазначеного Кодексу відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

Як вбачається з приписів п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

При розгляді судом поданої позивачем заяви, було встановлено, що дії останнього не суперечать нормам діючого законодавства, не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, на підставі чого відмова позивача від зазначеної частини позовних вимог приймається господарським судом.

За таких підстав, провадження по справі про стягнення з Державного підприємства "Сватівське лісомисливське господарство" на користь Державного підприємства "Кремінське лісомисливське господарство" пені у розмірі 11200,53 грн., 3% річних в сумі 918,44 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3016,93 грн. та штрафу у розмірі 920,42 грн. підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто подальший розгляд справи здійснюється відносно суми заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Державним підприємством „Кремінське лісомисливське господарство” (постачальник, позивач) та Державним підприємством „Сватівське лісомисливське господарство” (покупець, відповідач) 11.12.2009 був підписаний договір купівлі-продажу № 01-59, за умовами якого постачальник зобов”язується відпустити покупцю ялинки новорічні (сосна звичайна) до 1м, у кількості до 300 шт. за ціною по 15,00 грн. з ПДВ на загальну суму 4500,00 грн. (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 покупець зобов”язується оплатити вартість відпущеної продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Загальна сума договору складає 4500,00 грн.

Згідно до п.4.1 договору строк дії договору визначається з моменту підписання та діє до 31.12.2009.

14.12.2009 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 01-59 від 11.12.2009, за умовами якої продавець зобов”язується передати, а покупець зобов”язується прийняти та оплатити згідно умов договору лісопродукцію (товар): ялинку новорічну (сосна звичайна), у кількості 150 шт., за ціною по 15,00 грн. з ПДВ, на загальну суму 2250,00 грн. (п.1 додаткової угоди № 1).

Дана додаткова угода є невід”ємною частиною договору № 01-59 від 11.12.2009 (п.3 додаткової угоди № 1).

Цього ж дня сторони уклали ще додаткову угоду № 1 до договору № 01-59 від 11.12.2009, за умовами якої продавець зобов”язується передати, а покупець зобов”язується прийняти та оплатити згідно умов договору лісопродукцію (товар): ялинку новорічну (сосна звичайна), у кількості 700 шт., за ціною по 15,00 грн. з ПДВ, на загальну суму 10500,00 грн. (п.1 додаткової угоди № 1).

Дана додаткова угода є невід”ємною частиною договору № 01-59 від 11.12.2009 (п.3 додаткової угоди № 1).

16.12.2009 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 01-59 від 11.12.2009, за умовами якої продавець зобов”язується передати, а покупець зобов”язується прийняти та оплатити згідно умов договору лісопродукцію (товар): ялинку новорічну (сосна звичайна), у кількості 500 шт., за ціною по 10,20 грн. з ПДВ, на загальну суму 5100,00 грн. (п.1 додаткової угоди № 2).

Дана додаткова угода є невід”ємною частиною договору № 01-59 від 11.12.2009 (п.3 додаткової угоди № 2).

22.12.2009 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору № 01-59 від 11.12.2009, за умовами якої продавець зобов”язується передати, а покупець зобов”язується прийняти та оплатити згідно умов договору лісопродукцію (товар): ялинку новорічну (сосна звичайна), у кількості 435 шт., за ціною по 10,20 грн. з ПДВ, на загальну суму 4437,00 грн. (п.1 додаткової угоди № 3).

Дана додаткова угода є невід”ємною частиною договору № 01-59 від 11.12.2009 (п.3 додаткової угоди № 3).

На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач поставив відповідний товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.50-58, 82-89), відповідач, в свою чергу, поставлений товар отримав, але здійснив лише часткову оплату, у зв”язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 13148,82 грн., що підтверджується підписаним актом звірення розрахунків станом на 01.11.2012 (а.с.90).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з приписів ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 13148 грн. 82 коп. та про їх задоволення.

За вказаних обставин, вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Сплачена сума судового збору за заявлені вимоги стосовно стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат, на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" (закриття провадження у справі) позивачу не повертається, оскільки ним сплачений мінімальний розмір ставки судового збору, а саме 1609,50 грн.

В судовому засіданні 12.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.22, 44, 49, 80 ч.1 п.4, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Кремінське лісомисливське господарство", м.Кремінна Луганської області, до Державного підприємства "Сватівське лісомисливське господарство", м.Сватово Луганської області, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сватівське лісомисливське господарство", Луганська область, м.Сватове, вул.Пролетарська, б.28, код 25356040 на користь Державного підприємства "Кремінське лісомисливське господарство", Луганська область, м.Кремінна, вул.Хвойна, б.1, код 00993604, заборгованість у розмірі 13148 грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог провадження по справі припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.12.2012

Суддя Т.В. Косенко