Рішення № 28046075, 12.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/4088-2012 12.12.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 188,02 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Піка М.Є. -дов. № 704 D/2012 від 15.11.12 р.,

дов. № 510 D/2011 від 28.11.11 р.

Коневалик А.В. -дов. № 507 D/2011 від 28.11.11 р.

Федченко В.Р. -дов. № 513 D/2011 від 28.11.11 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Живага О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 4 188,02 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.02.09 р. по бульвару Івана Лепсе в м. Києві за участю транспортних засобів «Volkswagen», державний номер АІ1435АК, та транспортного засобу «КІА», державний номер АА9683ЕН.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.12 р. (суддя Дідиченко М.А.) порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.04.12 р.; залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, винного у скоєнні ДТП -гр. Живагу О.М.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.12 р. подав частково витребувані судом докази позов підтримав позов у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 24.04.12 р. подав витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання 24.04.12 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 24.04.12 р. розгляд справи було відкладено на 28.05.12 р.; повторно зобов'язано позивача надати суду акт оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, відносно пошкодженого транспортного засобу.

Представник відповідача у судове засідання 28.05.12 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судовому засіданні 28.05.12 р. подав письмові пояснення по суті спору.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.12 р. частково подав витребувані судом докази, позов підтримав у повному обсязі. Крім того, позивач заявив клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою суду від 28.05.12 р. продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 12.06.12 р.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 12.06.12 р. не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.12 р. позовні вимоги підтримав, вимоги ухвал суду щодо надання акту оцінки пошкодженого при ДТП транспортного засобу «КІА», державний номер АА9683ЕН, суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом.

На підставі вищезазначеного, з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору та вирішення питань, що потребують спеціальних знань, суд вирішив призначити судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставив наступне питання: «Який матеріальний збиток, завданий володільцеві транспортного засобу «КІА», д/н АА9683ЕН, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 02.02.09 р. в м. Київ, бул. І. Лепсе, враховуючи реальні пошкодження, що були спричинені при даному зіткненні?». Виконання даної експертизи суд доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6). Також зобов'язав сторін в разі необхідності на вимогу експертів забезпечити явку повноважних представників та посадових осіб.

Суд визначив, що витрати, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються на позивача, а розмір сум, що підлягають сплаті експерту, визначаються з урахуванням ставок та окладів, встановлених експертною установою та зазначаються в рахунку, виставленому експертною установою для здійснення оплати експертизи за її проведення КНДІСЕ до початку її проведення.

Ухвалою суду від 12.06.12 р. провадження у справі № 5011-27/4088-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 188,02 грн. було зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва від 17.07.12 р. № 04-1/723, у зв'язку з обранням відповідно до постанови Верховної Ради України № 5121-VI від 05.07.12 р. судді Дідиченко М.А. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, у відповідності до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-27/4088-2012.

В результаті вищевказаного повторного автоматичного розподілу справу № 5011-27/4088-2012 передано судді Гавриловській І.О.

29.10.12 р. супровідним листом (вихідний № 7174/12/54 від 23.10.2012 р.) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 5011-27/4088-2012 до Господарського суду м. Києва, повідомивши, про неможливість дачі висновку судової автотоварознавчої експертизи, оскільки в місячний термін умови клопотання про надання додаткових даних, необхідних для дачі висновку, не виконані, відповідно до ст. 31 ГПК України, у зв'язку з чим ухвала суду від 26.10.11 р. залишена без виконання.

Ухвалою суду від 01.11.12 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла справу № 5011-27/4088-2012 до свого провадження; провадження у справі було поновлено та призначено її розгляд на 21.11.12 р.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання 21.11.12 р. не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 08.11.12 р., які підтверджують отримання позивачем 12.11.12 р., відповідачем та третьою особою -13.11.12 р. ухвали про поновлення провадження у справі та про призначення її до розгляду; учасники судового процесу вимог ухвали суду від 01.11 12 р. не виконали.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв'язку з нез'явленням представників сторін та третьої особи у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду від 01.11.12 р., що перешкоджало вирішенню спору в даному судовому засіданні, суд ухвалою від 21.11.12 р. відклав розгляд даної справи на 12.12.2012 р.; повторно зобов'язав сторін надати обґрунтовані письмові пояснення з належними доказами невиконання в місячний термін умов клопотання судового експерта № 7174/12-54 від 31.08.12 р. про надання додаткових даних, необхідних для дачі експертного висновку.

У судовому засіданні 12.12.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 12.12.12 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 21.11.12 р. не виконали, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 23.11.12 р., згідно з якими відповідач та третя особа отримали 27.11.12 р. ухвалу суду від 21.12.12 р. у даній справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.09 р. по бульвару Івана Лепсе в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen», державний номер АІ1435АК, яким керував Живага О.М. та транспортного засобу «КІА», державний номер АА9683ЕН, під керуванням Бредюка О.В.

Живага О.М., керуючи транспортним засобом «Volkswagen», державний номер АІ1435АК, перед зміною напрямку руху та перестроюванні не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем, що рухався в попутному напрямку, «КІА», державний номер АА9683ЕН, під керуванням Бредюка О.В., чим порушив п. 10.1. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ВДАІ з обслуговування Солом'янського району м. Києва № б/н від 08.05.09 р. та постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 02.03.09 р. в адміністративній справі № 3-1029-1/09, відповідно до якої Живага О.М. підтвердив свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.03.09 р. в адміністративній справі № 3-1029-1/09, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Живагу О.М. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «КІА», державний номер АА9683ЕН, під керуванням Бредюка О.В.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування -це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між ВАТ «СК «Універсальна», яке було перейменоване на Публічне акціонернне товариство «Страхова компанія «Універсальна», (страховик) та Бредюком О.В. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3110/49/0005У від 21.11.08 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «КІА», державний номер АА9683ЕН.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

08.04.09 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «КІА», державний номер АА9683ЕН.

Представником ПАТ «СК «Універсальна»Ярошенком С.А. було надано висновок спеціаліста № 31/09/01/42 та складено ремонтну калькуляцію у відповідності до системи «AUDATEX», згідно з даним висновком визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА», державний номер АА9683ЕН, становить 4 188,02 грн.

На підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 08.04.09 р. Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 31/09/01/4275 від 21.11.09 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 4 188,02 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3110/49/0005У від 21.11.08 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 5382 від 29.07.2009 р. 4 188,02 грн. суму страхового відшкодування власнику автомобіля «КІА», державний номер АА9683ЕН, Бредюку О.В.

Враховуючи те, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.03.2009 р. в адміністративній справі № 3-1029-1/09 Живагу О.М., який керував автомобілем «Volkswagen», державний номер АІ1435АК, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «КІА», державний номер АА9683ЕН, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «КІА», державний номер АА9683ЕН.

Відповідальність власника транспортного засобу «Volksvagen», державний номер АІ1435АК, яким керував Живага О.М., якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВВ/8277993.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3110/49/0005У від 21.11.08 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.02.09 р. на бульварі Івана Лепсе в м. Києві, виплачено страхове відшкодування Бредюку О.В. -власнику автомобіля «КІА», державний номер АА9683ЕН, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Volksvagen», державний номер АІ1435АК, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 4 188,02 грн. у рахунок відшкодування частини витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.02.09 р. на бульварі Івана Лепсе в м. Києві за участю транспортних засобів «Volkswagen», державний номер АІ1435АК, яким керував Живага О.М. та «КІА», державний номер АА9683ЕН, під керуванням Бредюка О.В.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen», державний номер АІ1435АК, зокрема до відповідача у даній справі -Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8277993 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -35 000,00 грн. та франшиза -0,00 грн., тип договору -1, страхувальник -Живага О.М.

Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»було направлено на адресу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»заяву (вих. № УН 070 Р від 11.01.10 р.) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за полісом № ВВ/8277993 від 07.08.08 р. в розмірі 4 188,02 грн.

Проте Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»щодо стягнення 4 188,02 грн. частини суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.02.09 р. по бульвару Івана Лепсе в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen», державний номер АІ1435АК, яким керував Живага О.М. та транспортного засобу «КІА», державний номер АА9683ЕН, під керуванням Бредюка О.В.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 116, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(вулиця Жилянська, буд. 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(вулиця Б. Хмельницького, 48 А, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 20113829) 4 188 (чотири тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 02 коп. суми невиплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 14.12.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.