Рішення № 28045982, 11.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/15492-2012 11.12.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»;

до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний - 11»;

про стягнення 194 129,49 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Марковська В. В., представник, довіреність № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012 р.;

Від відповідача: Макарова І. Л., представник, довіреність № б/н від 10.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/15492-2012; розгляд справи призначено на 22.11.2012 р.

В судовому засіданні 22.11.2012 року було оголошено перерву до 11.12.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 176 311,92 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 7 038,37 грн. пені, 1 014,22 грн. інфляційних втрат, 9 764,98 грн. трьох процентів річних, а також 3 882,59 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач -Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний -11», у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що по суті позовної заяви щодо невиконання зобов'язань по своєчасній та повній сплаті за отриману теплову енергію, заперечень не має, однак з приводу вказаної у розрахунку ціни позову вартості наданих послуг за січень 2011 року зазначив, що у січні 2011 року була дійсна постанова КМДА №329 від 31.05.2010 року, а позивач здійснив нарахування згідно інших тарифів; також відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку з тим, що вона не є реальним збитком позивача і її стягнення з відповідача призведе до ускладнення виконання зобов'язання.

Позивач у своєму заперечення на відзив зазначив, що визначення вартості теплової енергії виробництва АК «Київенерго»з 01.01.2011 року здійснюється згідно з постановою Національної комісії регулювання енергетики України від 14.12.2010 року №1729. В цій постанові вказано, що вона набирає чинності з 01.01.2011 року.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.07.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-11»(абонент) було укладено договір №1630406, відповідно до умов якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1. договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.2.3. договору, енергопостачальна організація зобов'язується при зміні тарифів повідомляти абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.

Відповідно до п. 2.3.1. договору, абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору (п. 2.3.2. договору).

Згідно з п. 2.3.6. договору, абонент зобов'язується за споживання теплової енергії без дозволу енергопостачальної організації понад встановлені договором максимальні теплові навантаження по кожному параметру теплоносія та джерелу теплопостачання, сплачувати енергопостачальній організації 5-кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої понад дозволене договором максимальне годинне навантаження.

У пункті 3.1. договору зазначено права енергопостачальної організації:

3.1.2. частково або повністю відключати тепловикористовуюче обладнання абонента в разі невиконання термінів оплати коштів за відпущену теплову енергію, інших дій абонента, порушуючих умови цього договору.

3.1.7. в разі зменшення обсягів палива на теплових джерелах, чи несвоєчасної сплати в терміни передбачені додатком №4, енергопостачальна організація залишає за собою право в односторонньому порядку введення обмеження абоненту встановленої кількості теплової енергії шляхом зниження температури в подавальному трубопроводі, або зниження об'єму теплопостачання аж до повного його припинення.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року.

У п. 8.3. договору зазначено, що припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. договору).

Відповідно до п. 1. додатку №3 до договору, розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА від 15.01.1999 року №47, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ для опалення -29,64 грн., для гарячого водопостачання -29,64 грн.

Згідно з п. 2 додатку №4 до договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №6 за адресою: вул. Меліоративна, 11, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку №4 до договору передбачено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому:

3.2. абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Пунктом 3.3. додатку №4 до договору передбачено, що бюджетні організації споживають теплову енергію в межах коштів, передбачених кошторисом витрат, як на поточне споживання так і на покриття заборгованості з поданням енергопостачальній організації кошторису витрат на кожний рік.

У випадку порушення сплати за поточне споживання, енергопостачальна організація має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії (п. 3.4. додатку №4).

Відповідно до п. 3.5. додатку №4 до договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7. додатку №4 до договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Пунктом 1.1. додатку №7 до договору №1630406 передбачено, що енергопостачальна організація припиняє подачу теплової енергії абоненту в разі відсутності оплати теплової енергії та ПДВ у встановлені в додатку №4 до договору терміни.

Опалювальна площа за договором №1630406 становить 17 876 кв. м. (додаток №8 до договору).

Позивач повідомляв відповідача про зміну тарифів листами №048-21-1029/1630406/6 від 03.02.2009 року, №048-21-2311/1630406/6 від 04.03.2009 року, №048-21-5703/1630406/6 від 27.05.2009 року, №048-21-9882/1630406/6 від 03.09.2009 року, №048-21-12373/1630406/6 від 02.11.2009 року, №048-21-14497/1630406/6 від 09.12.2009 року, №048-21-6957/1630406/6 від 11.06.2010 року, №048-21-16245/1630406/ від 29.12.2010 року, №048-21-6408/1630406/6 від 10.05.2011 року.

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

До даного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до пункту 3 цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2.1. договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначив, що нарахування відповідачеві за теплову енергію здійснюються відповідно до звернення-доручення про укладення договору по приладам обліку (опалення) та розрахунковим способом (гаряче водопостачання) за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року -затверджені постановою Національної комісії регулювання енергетики, які можуть змінюватися в період дії договору.

На підтвердження факту надання послуг позивачем до позовної заяви додано відомості обліку за період з 06.10.2010 року по 22.04.2012 року та облікові картки споживання теплової енергії відповідачем за період з серпня 2010 року по вересень 2012 року включно.

У своїй позовній заяві позивач зазначив, що за період з 01.08.2010 року по 01.10.2012 року заборгованість відповідача за використану теплову енергію становить 176 311,92 грн. станом на 01.10.2012 року.

Згідно з п. 2 додатку №4 до договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №6 за адресою: вул. Меліоративна, 11, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Тобто, договором не передбачено обов'язку надсилати відповідачеві розрахунки, цей обов'язок лежить на відповідачеві. Також сторони мають можливість провести звірку взаєморозрахунків і здійснити відповідні перерахунки.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 3 додатку №4 до договору передбачено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому:

3.2. абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Пунктом 3.3. додатку №4 до договору передбачено, що бюджетні організації споживають теплову енергію в межах коштів, передбачених кошторисом витрат, як на поточне споживання так і на покриття заборгованості з поданням енергопостачальній організації кошторису витрат на кожний рік.

Виходячи із показань приладів обліку, відповідачем протягом серпня 2010 року -вересня 2012 року спожито теплової енергії на суму 1 484 030,47 грн. При цьому оплачено лише 1 307 718,55 грн. за надані позивачем послуги. Заборгованість відповідача за спірний період становить 176 311,92 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що по суті позовної заяви щодо невиконання зобов'язань з приводу своєчасної та в повному обсязі сплати за отриману теплову енергію заперечень не має, однак однак з приводу вказаної у розрахунку ціни позову вартості наданих послуг за січень 2011 року зазначив, що у січні 2011 року була дійсна постанова КМДА №329 від 31.05.2010 року, а позивач здійснив нарахування згідно інших тарифів.

Саме на цій підставі у підписаному сторонами акті звіряння взаєморозрахунків станом на 01.11.2010 року міститься розбіжність в показниках позивача і відповідача на суму 24 779,57 грн.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про теплопостачання», до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

До створення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

В постанові НКРЕ від 14.12.2010 року №1729 вказано, що вона набирає чинності з 01.01.2011 року і тому господарський суд приходить до висновку, що визначення вартості теплової енергії виробництва позивача з 01.01.2011 року здійснюється згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року №1729.

В свою чергу, тарифи для виконавців послуг з теплопостачання для здійснення розрахунків з населенням встановлюються КМДА.

У розпорядженні КМДА від 29.12.2010 року №1212 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням», яке вводиться в дію з 01.02.2011 року зазначено, що воно прийняте відповідно до низки законів та нормативно-правових актів України, в тому числі відповідно до постанови НКРЕ від 14.12.2010 року №1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго».

Указом Президента України від 21.04.1998 року, який діяв на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що на рішення НКРЕ України не поширюється дія указу від 03.10.1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»в частині встановлення цін та тарифів для населення та на рішення комісії щодо функціонування ринків, що регулюються комісією.

Тобто, позивач діяв правомірно і здійснив правильне нарахування плати за надані послуги.

Вказаної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у постановах від 01.03.2012 року у справі №9/107 і від 24.05.2012 року у справі №9/361.

Також відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що 06.11.2012 року сплатив частину боргу в розмірі 58 770,64 грн. У відповідь на це позивач надав суду довідку про надходження коштів на рахунок підприємства -позивача, де підтвердився факт здійснення оплати у розмірі 58 770,64 грн. 06.11.2012 року.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Так як на момент звернення до господарського суду вказана вище сума боргу існувала і було сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, господарський суд вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 58 770,64 грн. основного боргу. В іншій частині вимог про стягнення суми основного боргу позов підлягає задоволенню.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7. додатку №4 до договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 7 038,37 грн. пені. Вказаний розмір пені не підлягає зменшенню у зв'язку із зменшенням суми боргу, адже станом на 01.10.2012 року сума заборгованості становила 176 311,92 грн. Господарський суд вважає вказану вимогу позивача законною і обґрунтованою.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 014,22 грн. інфляційних втрат і 9 764,98 грн. трьох процентів річних.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Господарським судом встановлено, що протягом періоду прострочення сукупний індекс інфляції становив 1,090 і розмір інфляційних втрат склав більше, ніж просить позивач, однак господарський суд не має права виходити за межі позовних вимог.

У зв'язку з цим, стягненню з відповідача підлягає 1 014,22 грн. інфляційних втрат і 9 764,98 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом п. 4 і 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 58 770,64 грн. основного боргу.

2. В решті позов задовольнити.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-11»(інд. 02217, м. Київ, проспект Маяковського, 30а, код ЄДРПОУ 22883081) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(інд. 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 117 541 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 28 коп. заборгованості, 7 038 (сім тисяч тридцять вісім) грн. 37 коп. пені, 1 014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 9 764 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 98 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 2 707 (дві тисячі сімсот сім) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(інд. 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 175 (одна тисяча сто сімдесят п'ять) грн. 41 коп. судового збору. Видати наказ.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. МандриченкоДата складання рішення 17.12.2012 р.