Рішення № 28045870, 12.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/124/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.12 Справа № 5009/4388/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представника відповідача - Щербак Т.В., довіреність № 82 від 08.12.2011 р.; представник позивача не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 5009/4388/12,

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(скорочено -ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») в особі Товариства з додатковою відповідальністю «Інтер -Ріск Україна», м. Київ (скорочено - ТОВ «Інтер -Ріск Україна»);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА-СІЧ», м. Запоріжжя (скорочено -ПАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ»);

про стягнення 56951,15 грн. виплати страхового відшкодування

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21 листопада 2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/124/12, справу до розгляду в засіданні призначено на 12.12.2012 р.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»в особі ТОВ «Інтер -Ріск Україна»заявлено позов про стягнення з ПАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ»збитків в розмірі 56951,15 грн. внаслідок виплат страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. ст. 993, 1187, 1188 та ч. 6 ст. 261 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 1, 2, 12, 54, 55, 57 ГПК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 6, п. 22.1. ст. 22, п. 9.2. ст. 9, п. 12.1. ст. 12, п. 36.6. ст. 36, п. 35.1. ст. 35 та п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач у заяві від 04.12.2012 р. № 96/3/2010-11/ИР наполягає на заявлених позовних вимогах, з підстав, що зазначені в позові, та просить розглянути справу за відсутності його представника.

ПАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ», відповідач у справі, у запереченні на позовну заяву № 6064 від 10.12.2012 р. зазначає, що на теперішній час не визначеною є ступінь вини у вчиненні ДТП кожного з водіїв, а також, що розмір позовних вимог перевищує ліміт, встановлений полісом страхування цивільно-правової відповідальності. Окрім того, зобов'язання щодо виплати суми страхового відшкодування у відповідача виникло не в порядку регресу, а в порядку суброгації. За таких обставин, перебіг позовної давності розпочався не з моменту виплати позивачем страхового відшкодування, а з моменту настання страхового випадку. Відповідно, якщо ДТП відбулося 31.07.2009 р. строк позовної давності сплив 31.07.2012 р. На підставі зазначеного просить в позові відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у запереченні на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна») (Страховик, позивач у справі) та Нікішовою Аллою Валеріївною (Страхувальник) укладено Договір страхування транспортних засобів № КІТ.010726, предметом якого є страхування автомобіля «Honda Civic», державний реєстраційний номер АР 3267 ВН (далі -Договір страхування).

31.07.2009 р. в м. Запоріжжі по вул. Лєрмонтова трапилась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля «Honda Civic», д/н АР 3267 ВН, під керуванням Нікішової Алли Валеріївни, та автомобіля «ВАЗ 21104», д/н АР 2782 АР, під керуванням Отришко Ігоря Васильовича.

03.09.2009 р. постановами Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Отришко Ігоря Васильовича та Нікішову Аллу Валеріївну було визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

До ПрАТ СК «ПЗУ Україна»звернувся Страхувальник із Заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування № КІТ.010726.

Позивач на підставі Страхових актів та розрахунків суми страхового відшкодування до них, виходячи із акту виконаних робіт по ремонту автомобіля, враховуючи звіт про оцінку матеріального збитку, завданого власнику ТЗ № 23\09\09, здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника, в розмірі 56951,15 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4325 від 06.11.2009 р., № 1638 від 25.01.2010 р., №3985 від 19.03.2010 р.

На момент ДТП цивільна відповідальність Отришко Ігоря Васильовича, який керував автомобілем «ВАЗ 21104», д/н АР 2782 АР, була застрахована в ПАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ»(відповідач по справі) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс) № ВС/7818621, укладеного на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі за текстом - Закон), за яким відповідач взяв на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована (ст. 6 Закону).

Як зазначає позивач, згідно п. 36.5. ст. 36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (відповідач) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно з ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, тобто з моменту повної виплати страхового відшкодування, а саме з 19.03.2010 р. по 19.03.2013 р.

Позивачем на адресу відповідача направлено заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 96/3/2010-08/ИР від 03.08.2011 р., на яку відповідач відповів листом № 12-124549 від 30.09.2011 р., в якому зазначив, що заподіяну шкоду буде відшкодовано у відповідній частці цивільно-правової відповідальності страхувальника лише за полісом цивільної відповідальності Отришко І.В. після встановлення ступеню вини обох водіїв.

Предметом розгляду по даній справі є вимога про стягнення з ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА-СІЧ»суми 56951,15 грн. виплати страхового відшкодування.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 27 Закону та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (п. 1 ст. 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Твердження позивача про те, що ДТП сталася з вини Отришко Ігоря Васильовича, відповідає дійсності лише частково, оскільки, відповідно до Постанов Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (справи № 3-2433/2009 та № 3-2434/2009) від 03.09.2009 р. встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення правил дорожнього руху обома водіями транспортних засобів - Нікішевою А.В. та Отришко І.В. Зазначених осіб у встановленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при наявності вини обох власників в заподіяні шкоди, розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного з них.

На момент винесення судом рішення по справі ступені вини водіїв транспортних засобів - учасників ДТП у порядку, встановленому законодавством, не встановлені, тому не можливо встановити розмір відповідальності застрахованої особи - Отришко І.В., за якого повинно відповідати ПАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ».

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України, не доведено причинний зв'язок між діями Отришко І.В. щодо скоєння ДТП, на підставі чого підлягає виплаті страхове відшкодування, оскільки не надано належних та допустимих доказів, встановлених у законодавчому порядку, щодо визначення ступеня вини Отришко І.В. Відповідно, відсутні й підстави про стягнення суми в порядку регресу з відповідача, який виступає страховиком зазначеної фізичної особи.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно полісу ВС 7818621 про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.07.2009 р., ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. Крім того, даним договором страхування передбачено суму франшизи у розмірі п'ятсот десять гривень, з урахуванням якої безпосередньо проводиться виплата страхового відшкодування.

Таким чином, заявлений позивачем розмір позовних вимог у сумі 56951,15 грн. є необґрунтованим та таким, який не відповідає закону.

Щодо клопотання позивача про застосування строку позовної давності, яке викладено в запереченні № 6064 від 10.12.2012 р., то суд дійшов висновку про його відхилення через наступне: до спірних правовідносин застосовуються норми щодо виплати суми страхового відшкодування в порядку регресу, а не в порядку суброгації. Відповідно, перебіг строку позовної давності почався від дня виконання основного зобов'язання, тобто з моменту повної виплати страхового відшкодування, а саме з 19.03.2010 р., а не від дня, коли сталося ДТП (страховий випадок). Тому позов заявлено в межах строку позовної давності.

За таких обставин та з огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Повний текс рішення складено 13.12.2012 р.

Суддя Хуторной В.М.